вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2025 р. Справа№ 910/13719/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Накоп'юк Я.В. (поза межами приміщення суду);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025
у справі № 910/13719/24(суддя Ломака В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання вчинити дії
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому 55 821,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні умов договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 № 43-41564379/2020-001 Залізниця безпідставно нарахувала та списала з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу у вищевказаному розмірі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі № 910/13719/24 позов задоволено. Зобов'язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 55 821 грн 84 коп Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 2 422 грн 40 коп витрат по сплаті судового збору.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі 910/13719/24; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі №910/13719/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судові витрати, понесені Акціонерним товариством «Українська залізниця» за подання апеляційної скарги.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник зазначає про те, що коли вантаж накопичується і вагони з вантажем простоюють на станційних коліях (у багатьох випадках над такими коліями не має контактного дроту, або у такому дроті напруга відключена) залізниці необхідно організовувати заходи по збереженню вантажу від стороннього втручання. Це - окремі воєнізовані загони на залізниці, відео нагляд, договірні послуги з поліцією, охоронними фірмами тощо. Таким чином, передбачена нормативами та умовами договору, відповідальність змушує залізницю нести витрати на організацію по охороні майна, прийнятого нею від вантажовідправників до перевезення. Отже, збір за зберігання вантажу є окремим видом платежу, відмінним як від плати за користування вагонами, так і від тарифу за накопичення власного рухомого складу.
Також скаржник зазначає про те, що складом поїзду з +/-50-ти вагонів зайнято станційну колію, яку залізниця має використовувати і для інших клієнтів. Тому накопичення вагонів для одного клієнта не може тривати безмежно (безтерміново). З відомостей, доданих позивачем до позовної заяви № 23100470, № 23100471, № 23100472, № 23100473, № 23100475, доданих позивачем до позовної заяви та підписаних представником позивача, вбачається, що послуга накопичення по відправці № 33477365, № 33477373, № 33477381, № 33477399, № 33477407 почалась 21.10.2023 о 20 год. 05 хв. і тривала до 13:35 год. 22.10.2023 року. Тобто, накопичення вагонів до повного складу поїзду тривало майже одну добу.
На думку скаржника, якщо позивач посилається на те, що він підписав накопичувальні картки (ФДУ-92) № 24101072, № 24101073, № 24101076, № 24101077 від 24.10.2023 із запереченнями, він би мав надати до суду вказаний документ не з зазначенням про ЕЦП з боку працівника станції, а з підписом працівника станції, виконаним цим працівником власноручно. Але такого доказу позивач не надав. Так, він мав направити на станцію по три примірники накопичувальних карток (ФДУ-92) № 24101072, № 24101073, № 24101076, № 24101077 від 24.10.2023. Але таких примірників на адресу станції не надходило.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що Верховний Суд ухвалами від 17.04.2024 у справі № 915/334/23 та від 22.04.2024 у справі № 915/369/23 відмовив Залізниці у відкритті касаційних проваджень, вказавши: «Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже переглядав малозначні справи між тими самими сторонами та зазначив, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення як вина відповідача (вантажовідправника) (справи № 915/305/22 та № 915/5/23).» Вказане свідчить про сформованість та сталість правової позиції Верховного Суду. Таким чином, Верховний Суд фактично дійшов висновку про те, що збір за зберігання не підлягає нарахуванню за час накопичення вагонів.
Позивач вважає, що у період накопичення вагонів для групових відправок/маршрутного поїзда/контейнерного поїзда у Залізниці відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснюється накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку 1-4 і ці правовідносини є предметом окремої належним чином сплаченої спеціальної послуги.
Позивач зазначає, що нарахування збору за зберігання вантажу у зв'язку із затримкою в очікуванні оформлення перевезення презюмується з обов'язок доведення факту наявності такої затримки. Оскільки складання накопичувальних карток та актів загальної форми є прерогативою саме АТ «Укрзалізниця», то відповідачем належними доказами не підтверджено правомірність нарахування збору за зберігання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13719/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі № 910/13719/24. Призначено справу № 910/13719/24 до розгляду у судовому засіданні 18.03.2025.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та від 04.03.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
28.02.2025 (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли доповнення до апеляційної скарги від 11.02.2025 у справі № 910/13719/24 із проханням скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/13719/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" відмовити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 відмовлено у прийнятті до розгляду доповнення до апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 910/13719/24.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/13719/24 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засідання 18.03.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі № 910/13719/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, у судовому засіданні 18.03.2025 не вдалось встановити зв'язок для проведення відеоконференції, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 06.03.2020 між позивачем та відповідачем шляхом прийняття в цілому пропозиції укладено договір, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах відповідача, за договором перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, за договором замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуг) і проведення розрахунків за ці послуги.
29.09.2023 відповідач оприлюднив нову редакцію договору, що була введена в дію 01.10.2023 (крім змін до окремих положень, які вступають в дію 27.10.2023 в частині пункту 4.1 Додатку 1-3 до договору).
В силу положень пункту 1.1 договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона відповідача не є орендною платою.
Згідно з пунктом 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до пункту 1.5 договір є публічним, за яким відповідач бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6 Договору).
Згідно із підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 договору позивач зобов'язаний сплачувати послуги відповідача та інші платежі, належні відповідачу за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Підпунктом 2.1.7 пункту 2.1 договору встановлено, що позивач зобов'язаний у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дати надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу позивача - підписувати та надавати відповідачу не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Згідно з підпунктом 2.2.4 пункту 2.2 договору нарахування та списання коштів з особового рахунку позивача здійснюється з моменту замовлення послуги, а в подальшому - другого числа кожного наступного місяця за місяцем замовлення послуги. Плата відображається відповідачем в інформаційному повідомленні та підтверджується зведеною відомістю.
Відповідно до підпункту 2.2.5 пункту 2.2 договору позивач має право вільно обирати потрібні йому послуги з переліку запропонованого відповідачем, у тому числі, з числа визначених договором.
Згідно із підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 договору відповідач зобов'язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) позивача або у власних вагонах (контейнерах) відповідача, надавати власні вагони (контейнери) відповідача для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками позивача згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до договору та Збірнику тарифів.
Відповідач зобов'язаний відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для позивача особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти позивачу код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються відповідачем в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в пункті 1.9 договору. Вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати позивачу відповідні розрахункові документи в електронній формі (підпункти 2.3.3, 2.3.4 пункту 2.3 договору).
Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 договору відповідач зобов'язаний складати документи, передбачені пунктами 1.3, 1.4 та розділом 4 договору, щодо нарахування сум платежів.
Визначення «первинні документи» наведено у пункті 1.3 договору та означає, що це документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, за подання, забирання вагонів та маневрову роботу, інші.
Розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах позивача та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезення, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (пункт 3.1 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до пункту 4.5 договору щодобово, упродовж періоду виконання договору відповідач надає позивачу переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та використаних позивачем на виконання договору за звітну добу.
У разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, позивач для проведення перевірки письмово повідомляє відповідача на вказану в розділі 7 договору адресу філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» (пункт 4.8 договору).
Згідно з пунктом 7.4 договору у випадку задоволення грошових вимог (претензій) позивача, відповідач має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку позивача в якості попередньої оплати в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів позивача щодо відображення відповідачем в особовому рахунку використання позивачем коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку позивача про зарахування коштів на нього.
Відповідно до пункту 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи відповідача.
Згідно із пунктом 9.4 договору зміни (доповнення) до договору відповідач здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення.
Пунктом 1.10 договору встановлено, що договір є укладеним з дня надання позивачу відповідачем Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору.
Відповідно до пункту 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається відповідачем в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.
На виконання підпункту 2.3.3 пункту 2.3 договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для позивача відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
Згідно із п. 14 договору невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема, Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів» та Додаток 1-5 «Умови продажу послуг з використання вагонів АТ «Укрзалізниця» із застосування ЕТС «ProZorro.Продажі».
Відповідно до пункту 14.1 договору у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови Додатків мають переважну силу на умовами основного тексту договору.
Згідно з п. 1 Додатку 1-4 до договору на окреме замовлення відповідач надає послуги позивачу з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів відповідача та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (пункт 2 Додатку 1-4 до договору).
Відповідно до п. 5 Додатку 1-4 до договору на станціях накопичення на шляху прямування відповідач контролює накопичення вагонів відповідно до заявки позивача для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
В силу пункту 6 Додатку 1-4 до договору початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі позивачем вагонів відповідачу.
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону відповідачем. Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (пункти 7, 8 Додатку 1-4 до договору).
Пунктом 9 Додатку 1-4 до договору передбачено, що за послугу з накопичення вагонів позивач сплачує:
- плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення);
- за затримку вагонів позивача: платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини позивача, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів;
- за затримку власних вагонів відповідача: платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини позивача, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4. договору.
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення позивачу не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника позивача, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 Додатку 1-4 до договору).
Як вбачається із матеріалів справи, 22.10.2023 відповідачем прийнято до перевезення вагони у складі маршрутного поїзда № 102223 зі станції Кролевець Південно-Західної залізниці до станції Одеса-Портова, що підтверджується накладними № 33477365, № 33477373, № 33477381, № 33477399, № 33477407 та відомостями вагонів до зазначених накладних.
Також, Залізницею були сформовані відомості плати за користування вагонами № 23100470, № 23100471, № 23100472, № 23100473, № 23100475.
Відповідачем нараховано позивачу збір за зберігання вантажів у загальному розмірі 55 821,84 грн з ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками № 24101072, № 24101073, № 24101076, № 24101077 та переліком від 24.10.2023 року № 20231024.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, на підставі накопичувальних карток № 24101072, № 24101073, № 24101076, № 24101077 відповідачем безпідставно нараховано та списано з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажів у вагонах у загальному розмірі 55 821,84 грн, з огляду на що позивач просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 55 821,84 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Як вбачається із матеріалів справи, збір за зберігання вантажу відповідачем нараховано на підставі пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила), яким, зокрема, передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п. 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що пункти 8, 9 Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась через договірні відносин між позивачем та відповідачем з накопичення вагонів на коліях залізниці з метою формування маршрутного потягу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 01.02.2024 в справі № 915/305/22, від 09.04.2024 в справі № 915/5/23.
Так, затримка вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда у 50 вагонів не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність», оскільки Договір містить спеціальні умови, які відносяться до «окремих послуг», зокрема, Додаток № 1-4 до договору умови накопичення вагонів, який є його невід'ємною частиною.
З урахуванням приписів Додатку № 1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, водночас, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем Договору.
З огляду на викладене, відповідачем надано позивачу, згідно із умовами договору послугу з накопичення вагонів у поїзді № 102223 з ознакою «маршрутний», про що вказано у накладних № 33477365, № 33477373, № 33477381, № 33477399, № 33477407.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що складання накопичувальних карток та актів загальної форми є виключним правом Залізниці, у зв'язку із чим, відповідачем належними доказами не підтверджено правомірність нарахування збору за зберігання вантажу, у зв'язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно списано з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу у розмірі 55 821,84 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження факту затримки вантажу з вини позивача, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимогу про зобов'язання внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому 55 821,84 грн, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі № 910/13719/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів та погодили специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати з урахуванням характеру укладеного між сторонами договору, накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку маршрутний і позивачем не було допущено порушення умов договору.
Фіксування часу початку та закінчення процесу накопичення вагонів не актами загальної форми (ГУ-23), а відомостями, які є двосторонньо підписаними документами, не змінює природи виниклих між сторонами правовідносин.
Доводи скаржника про те, що якщо позивач посилається на те, що він підписав накопичувальні картки (ФДУ-92) № 24101072, № 24101073, № 24101076, № 24101077 від 24.10.2023 із запереченнями, він би мав надати до суду вказаний документ не з зазначенням про ЕЦП з боку працівника станції, а з підписом працівника станції, виконаним цим працівником власноручно, однак такого доказу позивачем не надано, оцінюються колегією суддів апеляційної інстанції критично, оскільки зазначене не позбавляє права позивача на судовий захист при наявності порушеного права.
Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі № 910/13719/24.
Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі № 910/13719/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі № 910/13719/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284, 325 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі № 910/13719/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі № 910/13719/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/13719/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови підписано 17.04.2025.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко