Ухвала від 16.04.2025 по справі 916/1522/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

16 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1522/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Іващенко В.О.,

від ОСОБА_1 - Ковальчук А.Г.,

від ОСОБА_2 - Кінько О.В.,

від інших учасників справи - участі не брали,

розглянувши клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб б/н від 14.04.2025 (вх.№1574/25 від 14.04.2025) про зупинення апеляційного провадження

за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024, прийняте суддею Бездолею Ю.С., м. Одеса, повний текст складено 23.12.2024,

у справі №916/1522/22

за позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до відповідачів:

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 ;

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_7 ;

- ОСОБА_8 ;

- ОСОБА_9 ;

- ОСОБА_10 ;

- ОСОБА_11 ;

- ОСОБА_12 ;

- ОСОБА_13 ;

- ОСОБА_14 ;

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_15 ;

- ОСОБА_16 ;

- ОСОБА_17 ;

- ОСОБА_18

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_19

про стягнення 421 328 953,48 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , в якому просив:

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду у розмірі 1488200 грн;

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду у розмірі 253077115,01 грн;

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду у розмірі 18875190,56 грн;

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду у розмірі 18732312,06 грн;

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду у розмірі 38673923,96 грн;

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду у розмірі 3635146,20 грн;

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду у розмірі 39362945,17 грн;

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду у розмірі 5408918,56 грн;

-стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду у розмірі 42075201,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі, будучи керівниками, пов?язаними особами та особами, які завдали шкоду (збитки) Акціонерному товариству "ФІНРОСТБАНК", приймали недобросовісні та необґрунтовані рішення, вчиняли на їх виконання дії та допустили бездіяльність в частині нездійснення належного контролю за діяльністю виконавчих органів товариства, діючи всупереч інтересів банку та його кредиторів, завдали останнім шкоду (збитки).

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 14.03.2023 відкрито провадження у справі №916/1522/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/1522/22 (суддя Бездоля Ю.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався, зокрема, на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом у цій справі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/1522/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 17.02.2025 у справі №916/1522/22 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 05.03.2025 призначено дану справу до розгляду на 16.04.2025 о 12:00.

14.04.2025 до суду апеляційної інстанції від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання б/н від 14.04.2025 (вх.№1574/25 від 14.04.2025), в якому останній просить зупинити апеляційне провадження у справі №916/1522/22 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №910/18526/21.

В обґрунтування даного клопотання позивач посилається на те, що судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах розгляд справи №910/18526/21 буде сформований висновок щодо моменту, з якого починається перебіг позовної давності для звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду з позовом про стягнення шкоди, заподіяної пов'язаними особами неплатоспроможного банку.

У судовому засіданні 16.04.2025, проведеному в режимі відеоконференції, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримав своє клопотання про зупинення провадження; представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішення питання щодо можливості зупинення апеляційного провадження залишили на розсуд суду; інші учасники справи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб б/н від 14.04.2025 (вх.№1574/25 від 14.04.2025), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

За результатами опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Верховного Суду від 29.01.2025 передано справу №910/18526/21 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до відповідачів (власників істотної участі та керівників банку) про солідарне стягнення шкоди (збитків) у порядку частини п'ятої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частини п'ятої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" на розгляд судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У справі №910/18526/21 суд касаційної інстанції зауважив на необхідності відступу від висновків судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, щодо застосування статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме: про те, що шкода, заподіяна пов'язаними особами неплатоспроможного банку, одночасно вважається шкодою банку та кредиторам такого банку, а факт її заподіяння та конкретний розмір можна визначити з моменту затвердження в ліквідаційній процедурі реєстру акцептованих вимог кредиторів та акту формування ліквідаційної маси банку.

Зокрема, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що вищенаведений висновок судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду суперечить певною мірою висновкам Великої Палати Верховного Суду, які було викладено у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо можливості встановлення розміру збитків, завданих кредиторам неплатоспроможних банків, тільки після завершення ліквідаційної процедури (постанови від 16.05.2018 у справі №757/34878/15-ц, від 09.09.2019 у справі №755/5789/17, від 12.12.2018 у справі №752/13711/16-ц, від 20.09.2018 у справі №753/23222/15-ц, від 26.09.2019 у справі №757/58254/16-ц, від 26.06.2019 у справі №757/172/16-ц, від 28.08.2019 у справі №295/12388/16-ц, від 30.06.2020 у справі №712/13267/17).

В ухвалі Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №910/18526/21 зазначено, що моментом, коли починається перебіг позовної давності щодо шкоди, завданої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та іншим колишнім кредиторам банку, є момент припинення банку як юридичної особи. Адже саме з цього моменту кредиторам банку, вимоги яких до банку не були задоволені, а погашені через недостатність майна банку, була завдана шкода (для них наступили негативні майнові наслідки). І саме з цього моменту у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виникає право на позов від власного імені в інтересах колишніх кредиторів банку.

Більше того, в постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постанові від 08.11.2023 у справі №916/1489/22, втім не відступала від власних висновків, зазначених у постанові корпоративної палати від 05.02.2024 у справі №910/4149/21.

Відтак, незалежно від того, звертається з позовом про стягнення банк, від імені якого як ліквідатор діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, чи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (від власного імені та в інтересах колишніх кредиторів банку), після ухвалення постанови судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, виникла правова невизначеність у питанні з якого саме моменту починає перебіг позовна давність:

1) з дня затвердження останнього з двох документів, а саме: затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків;

2) з дня, коли стає можливим розрахувати шкоду, завдану конкретним правочином за умови, що існує право на звернення до суду з таким позовом (яке може бути зумовлене недостатністю майна банку, у цьому разі недостатність майна банку є умовою звернення до суду, а не встановленим розміром збитків);

3) з дня затвердження ліквідаційного балансу та звіту.

З огляду на викладене, необхідність усунення вищенаведеної невизначеності з метою забезпечення єдності судової практики зумовила передачу справи №910/18526/21 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.

За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що правовідносини у справах №916/1522/22 та №910/18526/21 за сферою правового регулювання є подібними, а правовий висновок судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/18526/21 щодо моменту, з якого починається перебіг позовної давності для звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду з позовом про стягнення шкоди, заподіяної пов'язаними особами неплатоспроможного банку, може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі №916/1522/22, з метою сприяння забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб б/н від 14.04.2025 (вх.№1574/25 від 14.04.2025) та зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/1522/22 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №910/18526/21.

Керуючись статтями 228, 229, 232-235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб б/н від 14.04.2025 (вх.№1574/25 від 14.04.2025) задовольнити.

Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у справі №916/1522/22 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №910/18526/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.04.2025.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук