Справа № 641/2676/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/164/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
17 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Комінтернівськогорайонного суду м.Харкова від 12 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 04 березня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221150000320 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:
- 20 січня 2023 року вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком 1 рік),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Комінтернівськогорайонного суду м.Харкова від 12 березня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 січня 2023 року та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
Ухвалено рішення щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 22 лютого 2023 року у період часу з 20:00 год. до 21:30 год., перебуваючи в коридорі квартири АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить його матері ОСОБА_10 та в якій вони спільно проживають, зі згоди своєї матері ОСОБА_10 взяв у неї з рук належний останній мобільний телефон ТМ «Vivo Y1915 4/128Gb» для здійснення дзвінку.
В подальшому зі згоди матері, взявши з собою мобільний телефон ТМ «Vivo Y1915 4/128Gb», ОСОБА_8 вийшов з квартири на вулицю, де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, та діючи умисно в період дії воєнного стану, розпорядився мобільним телефоном ТМ «Vivo Y1915 4/128Gb», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_10 на власний розсуд, чим спричинив останній матеріальну шкоду на суму 2209 грн.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
До початку апеляційного розгляду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 , кожен окремо, подали змінені доводи до їх апеляційних скарг, в яких просили вирок Комінтернівськогорайонного суду м.Харкова від 12 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження щодо останнього закрити, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В обґрунтування зазначали про те, що вартість викраденого обвинуваченої майна потерпілої є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, захисник та обвинувачений в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. Просили оскаржуваний вирок Комінтернівськогорайонного суду м.Харкова від 12 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження щодо останнього закрити, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника, обвинуваченого на підтримку апеляційних скарг, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку, суд на момент його ухвалення, вірно встановив фактичні обставини кримінального провадження та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України, що не оскаржується в апеляційних скаргах.
Разом з тим, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_8 вчинив 22 лютого 2023 року.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1342 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна обвинуваченим, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України становить більш ніж 2684 грн. (1342?2=2684).
Як убачається з досліджених судом першої інстанцій матеріалів кримінального провадження, діями ОСОБА_8 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_10 на суму 2209 грн.
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого майна обвинуваченим 22 лютого 2023 року у потерпілої ОСОБА_10 становила 2209 грн., тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме за 2023 рік - більш ніж 2684 грн., колегія суддів вважає, що з огляду на передбачений ст.58 Конституції України і статтею 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та з урахуванням вищенаведеного, вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення не підпадає (перестало їм бути) під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Враховуючи, що відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ сума викраденого, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо права власності - збільшилася, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття кримінального провадження за пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, та проти такого закриття не заперечували учасники провадження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора, захисника та обвинуваченого підлягають задоволенню, вирок Комінтернівськогорайонного суду м.Харкова від 12 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням його за ч.4 ст.185 КК України закрити, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.284, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Комінтернівськогорайонного суду м.Харкова від 12 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням його за ч.4 ст.185 КК України закрити, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 з-під варти.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4