Справа № 953/838/25 Головуючий 1 інстанції: Дяченко О.М.
Провадження №33/818/640/25 Доповідач: Шабельніков С.К.
14 квітня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
за участю захисника Молявко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Молявко О.М. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 19 січня 2025 року о 11:00 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Курчатова, 16, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volksvagen д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння пройшов на зупинці транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager 6820 ARHL-0123, що підтверджується тестом №3044 від 19 січня 2025 року, результат огляду 1,27% проміле.
Дії водія ОСОБА_1 , особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковані як порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що, передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Молявко О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а провадження щодо військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити.
Зазначає, що працівниками поліції порушений порядок огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння, визначений ст.266-1 КУпАП. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 наполягав на запрошення військової служби правопорядку у Збройних Силах України, проте його прохання залишилось без уваги. Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки суд не задовольнивши клопотання про зупинення розгляду справи до закінчення дії воєнного стану або до звільнення ОСОБА_1 з військової служби, не надав стороні захисту можливості в інший спосіб здійснити свій захист, розглянувши справу за відсутності її учасників. Крім того, представник через свою хворобу не мала можливості повідомити суд про відкладення розгляду справи.
Крім того, захисник Молявко О.М. просить поновити пропущений строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, визнавши причини пропуску поважними, оскільки справа розглянута без учасників процесу, а сама постанова була оприлюднена 13 лютого 2025 року. Крім того, згідно довідки травмпункту КНП «КМКЛ №1» м. Києва від 10 лютого 225 року було відкрито лікарняний лист та рекомендовано подальший нагляд у лікаря-травматолога, у подальшому зверталась до приватного лікаря та не потребувала оформлення лікарняного листка, тому до роботи фактично приступила 03 березня 2025 року. Таким чином, захисник Малявко О.М. не мала можливості у строк, передбачений чинним законодавством, своєчасно подати апеляційну скаргу.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Молявко О.М.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Молявко О.М. повідомила, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, правова позиція між ними узгоджена та не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 без його участі за обов'язковою участю його захисника.
В судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року захисник Молявко О.М. підтримала доводи апеляційної скарги, зазначила, що порушений порядок огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, та просив працівників поліції залучити ВСП. Також пояснила, що ОСОБА_1 призваний на службу за мобілізацією та підтвердила, що він є командиром ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Вислухавши пояснення захисника Молявко О.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.9 А.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, акту огляду на стан сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів, відомості щодо тестування на алкоголь ОСОБА_1 , рапорту інспектора поліції, відеозапису події за участю ОСОБА_1 .
Зокрема, з відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №224840 від 19 січня 2025 року, вбачається, що 19 січня 2025 року об 11 годині 00 хвилин в м. Харкові по проспекту Академіка Курчатова, 16, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen, днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6820, ARHL-0123, що підтверджується тестом 3044 від 19 січня 2025 року, результат огляду становить 1,27 % проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП (арк.1).
ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи: Київський райсуд м. Харкова»; «Підпис особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ( ОСОБА_1 ); «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», де ОСОБА_1 поставив свій підпис, «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав (ла): Підпис водія (особи) про отримання тимчасового дозволу: не вилучалось»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 )
Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк.6), ОСОБА_1 під час події мав ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6820 ARHK 0123, результат позитивний, вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі склав 1,27 % проміле, що підтверджується роздруківкою газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» (арк. 4,5). ОСОБА_1 погодився із результатом газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» та власноруч поставив свій підпис у зазначених документах.
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість до КНП ХОР ОКНЛ від 19 січня 2025 року, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, але огляд у медичному закладі не проводився (арк.7).
Також належить взяти до уваги, що згідно рапорту працівника поліції, 19 січня 2025 року під час патрулювання екіпажем 1201 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) було зупинено авто Фольксваген Шарон, днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно п.3, 5 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію». При спілкуванні з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій пройшов огляд на місці зупинки за допомогою Drager Alcotest, результат 1,27 % проміле. Складено протокол ЕПР1 224840 за ч.1 ст.130 КУпАП. Водій ОСОБА_1 виявився військовослужбовцем частини НОМЕР_2 , молодший сержант, командир розрахунку. Було сповіщено ЧЧ «Купол» «ВСП» «ППС», «ВІБ2Р». Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Авто залишилось на місці зупинки без порушень ПДР (арк.8).
У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 19 січня 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.3).
Зокрема, з відеозапису вбачається, що працівник поліції підходить до автомобіля, що напередодні зупинили інші працівники поліції, які повідомили про те, що вбачають у водія ознаки алкогольного сп'яніння. Водієм виявився ОСОБА_1 . На запитання працівника поліції, ОСОБА_1 повідомив, що останній раз алкоголь вживав вночі після зміни, йому необхідно було розслабитися. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у відповідному медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (відео 11:07:16), у зв'язку з чим працівник поліції зробив контрольний забір повітря, який показав, що алкоголю немає. ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер» шляхом його продуття. Результат огляду виявився позитивним, а саме 1,27 % проміле.При цьому, ОСОБА_1 неодноразово намагався вирішити це питання на місці, оскільки йому потрібно «воювати», пояснював, що їхав лікувати зуби. Працівники поліції почали складати протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що він є військовослужбовцем НОМЕР_3 , командиром розрахунків.
Будь-яких заперечень щодо незаконних дій працівників поліції або незгоди із результатами огляду на стан сп'яніння та складання протоколу, ОСОБА_1 не висловив.
Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об'єктивно вбачаються обставини події та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер», а також визнання керування транспортним засобом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи, складені уповноваженими державними особами та дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавав заяву в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг з боку ОСОБА_1 щодо дій працівників поліції під час проведення ними огляду останнього на стан наркотичного сп'яніння, а також складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, відсутні, вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Доводи захисника ОСОБА_2 про те, що працівниками поліції не залучено військову службу правопорядку, чим порушено порядок проведення огляду військовозобов'язаних на стан сп'яніння, є необґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах
За змістом ст.266-1 КпАП України огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Також, відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, аналіз положень ст. ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб'єкту владних повноважень - військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.
В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису події, 19 січня 2025 року ОСОБА_1 в м. Харкові, вул. Академіка Курчатова, 16, керував транспортним засобом Volksvagen, днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, тобто поза межами військової частини.
Будь-яких повідомлень про те, що він виконує відповідне завдання ОСОБА_1 працівникам поліції не висловлював. Навпаки, згідно відеозапису події, пояснював, що «їде лікувати зуби».
Більш того, з рапорту працівника поліції вбачається, що, виявивши, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем частини НОМЕР_2 , командиром розрахунків, було повідомлено ЧЧ «Купол», «ВСП», «ППС», «ВІБРР» (арк.8).
За таких обставин посилання апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то огляд на стан сп'яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, є суб'єктивним та необґрунтованим.
Поряд із цим, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв'язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв'язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію».
Доводи захисника Молявко О.М. про порушення право на захист ОСОБА_1 , оскільки справа розглянута без учасників провадження, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження, у зв'язку з чим не надано можливості в інший спосіб здійснювати захист, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що справа про адміністративне правопорушення надійшла в суд першої інстанції 28 січня 2025 року, розгляд якої призначено на 14 годину 30 хвилин 11 лютого 2025 року.
Матеріалами справи підтверджується, що суд вживав заходів для повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду.
Зокрема, судом першої інстанції на адресу місця проживання ОСОБА_1 , яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, засобами поштового зв'язку направлялась судова повістка з рекомендованим повідомленням, яка повернулась на адресу суду, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (арк.13).
Згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», 30 січня 2025 року судова повістка про виклик до суду на 14 годину 30 хвилин 11 лютого 2025 року сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року (арк.12).
У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 зазначено про те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов'язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні.
Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Більш того, згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №224840 від 19 січня 2025 року графа “Підпис особи, якій роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи» та повідомлено, що “розгляд адміністративної справи відбудеться у Київському районному суді м. Харкова» є невід'ємною у своєму конструкційному позначенні.
Тому, розписуючись у протоколі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розписується також і в тому, що їй відомо про розгляд справи у відповідному суді.
Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
Зокрема, у рішенні Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року, визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, що також дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Більш того, 05 лютого 2025 року на електронну адресу Київського районного суду м.Харкова надійшло клопотання від захисника Молявко О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про зупинення провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП до закінчення строку дії воєнного стану або до звільнення останнього з військової служби. Будь-яких заяв щодо відкладення розгляду справи, ані клопотання, ані матеріали справи не містять.
Таким чином, суддя, розглянувши справу та клопотання захисника Молявко О.М. про зупинення провадження по справі за відсутністю учасників процесу, обґрунтував та навів мотиви такого розгляду, з якими погоджується й апеляційний суд.
Разом з тим, слід зауважити, що апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу захисника Молявко О.М. до розгляду та надання можливості відстоювати позицію в апеляційному суді, чим фактично забезпечено право на справедливий судовий розгляд компетентним та незалежним судом.
Будь-яких доказів відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стороною захисту суду апеляційної інстанції не надано.
Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Інші доводи сторони захисту висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Разом з тим, відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці звільняються від сплати судового збору, при розгляді справи, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Однак, суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався та стягнув оскаржуваною постановою з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Таким чином, належить змінити оскаржувану постанову, звільнивши ОСОБА_1 від сплати судового збору, як військовослужбовця при розгляді справи, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника Молявко О.М. задовольняється частково.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині визнання ОСОБА_1 винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому не вбачає підстав для його скасування, у зв'язку з чим подану апеляційну скаргу в частині закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, слід залишити без задоволення.
З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а саме шляхом виключення з її мотивувальної та резолютивної частини висновків і рішення суду про стягнення судового збору з ОСОБА_1 на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В решті постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 належить залишити без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання захисника Молявко О.М. задовольнити, поновивши їй процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Молявко О.М. задовольнити частково.
Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини висновки і рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
В решті постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков