Справа № 553/3434/24 Номер провадження 33/814/382/25Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
16 квітня 2025 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., за участі особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Павличука В.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Павличука Володимира Петровича на постанову судді Ленінського районного суду м. Полтава від 23 січня 2025 року,-
Постановою судді Ленінського районного суду м. Полтава від 23 січня 2025 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 29.09.2024, о 23:02 год., в м. Полтаві, біля б. 75 по вул. Небесної Сотні, діючи на порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, керував автомобілем ЗАЗ - DAEWOO TB110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 7510 ARND-0049, за результатами якого встановлено, що вміст алкоголю складає 0,38‰. Не погодившись з результатами огляду, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі в КП "Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради", відмовився.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив захисник ОСОБА_1 - адвокат Павличук В.П. та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 23 січня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП в зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не погоджується із вказаною постановою суду у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права.
Стверджує, що працівники поліції не роз'яснили водієві процедуру проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння, також в протоколі не вказано, які дії здійснював ОСОБА_1 щодо ухилення від проходження огляду в медичному закладі.
Акцентує увагу, що судом зазначено, що в протоколі про адміністративне правопорушення поліцейським помилково вказано на порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України, це не звільняє останнього від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, адже в діях ОСОБА_1 наявна відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Таким чином, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.09.2024, о 23:02 год., в м. Полтаві, біля б. 75 по вул. Небесної Сотні, діючи на порушення вимог пункту 2.9 а Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 , керував автомобілем ЗАЗ - DAEWOO TB110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 7510 ARND-0049, за результатами якого встановлено, що вміст алкоголю складає 0,38‰. Не погодившись з результатами огляду, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі в КП "Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради", відмовився.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №713743 від 29.09.2024 року, роздруківкою приладу «Драгер» результат якого склав - 0.38 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції від 29.09.2024 року, відеозаписом з бодікамери та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.9а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.9а ПДР України.
Доводи апелянта про те, що не погоджується із вказаною постановою суду у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд відхиляє дані доводи виходячи з наступного.
Із долученого до матеріалів відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб ЗАЗ - DAEWOO TB110 д.н.з НОМЕР_2 , в ході спілкування працівниками поліції зазначено підстави зупинки, перевірено документи та встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та роз'яснено порядок проходження огляду(хронологічний відрізок 23:02:58 - триває далі). Результат огляду склав - 0,38 проміле, однак водій висловив незгоду з результатом огляду, тому працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, в подальшому працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (хронологічний відрізок 23:06:58 - триває далі).
Доводи, апеляційної скарги щодо неправомірного визначення судом іншого пункту ПДР України, який був порушений ОСОБА_1 , ніж той, який вказано в протоколі, не впливають на правильність судом першої інстанції рішення та не спростовують винність останнього у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому не є підставою для скасування рішення суду. При цьому, суд першої інстанції діяв в межах обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та надавав оцінку діям ОСОБА_1 , який спочатку пройшов огляд на стан сп?яніння на місці зупинки, з результатом не погодився, проте в медичний заклад їхати відмовився. За таких обставин, дії суду є правомірними, оскільки мотиви суду щодо пункту ПДР України, який порушив останній, не впливає на кваліфікація його дій, яка проведена працівниками поліції.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, суд відхиляє, так як матеріали справи містять докази, які підтверджують вину останнього, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №713743 від 29.09.2024 року, роздруківкою приладу «Драгер», результат якого склав - 0.38 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.09.2024 року, відповідно якого вбачається, що в останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, від огляду в медичному закладі відмовився та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Павличука В.П. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Павличука Володимира Петровича - залишити без задоволення.
Постанову судді Ленінського районного суду м. Полтава від 23 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин