Справа № 349/1312/24
Провадження № 22-ц/4808/100/25
Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
15 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,
секретаря Петріва Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скарг у представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - адвоката Тараненка Артема Ігоровича на заочне рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2024 року у складі судді Могили Р. Г., ухвалене у м. Рогатині Івано-Франківської області, повний текст якого складено 24 жовтня 2024 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року представник ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А. І. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 12 травня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 471174211 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого відповідачці в цей же день було перераховано грошові кошти в сумі 6250 грн на її банківську картку. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці кошти у розмірі, встановленому кредитним договором. Однак відповідачка своїх зобов'язань щодо повернення кредиту не виконала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог. 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2020 року, в якій договір факторингу викладено у новій редакції та продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. 31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. Умови договору залишено без змін в редакції від 31 грудня 2020 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 142 від 13 липня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року з врахуванням додаткових угод, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 14 045,00 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Надалі було укладено додаткові угоди № 2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року, якими строк цього договору факторингу продовжено до 30 грудня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 22 095,00 грн.
14 лютого 2022 року між ТОВ «Онлайн фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 14/02/2022-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. При цьому ТОВ «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали нарахуваня за кредитним договором.
Посилаючись на вказані обставини, представник ТОВ «Юніт Капітал» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року в розмірі 22 095,00 грн, з яких: 6250 грн - заборгованість за кредитом, 15845 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, а також 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Рогатинського районного суду від 24 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Правовідносини за кредитним договором № 471174211 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 12 травня 2021 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не було індивідуалізовано належним чином. Отже, ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідачки ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року, який був укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А. І., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно з положеннями статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01.Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до умов договорів право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру права вимог. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, а саме з 28 листопада 2018 по 31 грудня 2022 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 142 від 13 липня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки. Тобто, право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 13 липня 2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №142. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчили передачу права вимоги до боржників у повному обсязі. Також, на підтвердження переходу права вимоги позивачем надано довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до якої 13 липня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» згідно укладеного договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року, укладеного з ОСОБА_1 . Таким чином укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним.
Також вказує, шо у справі наявні належні та допустимі докази відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача - ТОВ «Юніт Капітал».
Помилковим вважає і посилання суду першої інстанції щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 та в постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, оскільки такі надано щодо відступлення права вимоги, а не факторингу, а також щодо заміни кредитора у справі про банкрутство.
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заяви (клопотання) учасників справи
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
12 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_2 укладено договір № 471174211, за умовами якого договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 6 250,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати відсотки кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідачки на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV83W5C (а.с. 44-46).
У довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 зазначена як позичальник, сума кредиту - 6250 грн, строк кредиту - 29 днів, процентна ставка - 1,70 % в день, акцепт оферти позичальником - підписання договору одноразовим ідентифікатором MNV83W5C здійснено 12 травня 2021 року (а.с. 54).
У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 15 травня 2021 року зазначені персональні дані позичальника ОСОБА_1 , дата укладення договору - 12 травня 2021 року, сума кредиту 6250 грн, строк кредиту - 29 днів, номер карти позичальника 5167-80ХХ-ХХХХ-8042 (а.с. 47).
Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 18 червня 2024 року № 06_1/2024, за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» АТ КБ «ПриватБанк» перерахувало 12 травня 2021 року на платіжну карту НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 6 250,00 грн (а.с. 25-26).
Відповідно до платіжного доручення № b9f1058e-ca14-493b-b4a2-fc5ao5c92a5d від 12 травня 2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як платник, через АТ КБ «Приватбанк», переказало кошти згідно договору № 471174211 від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 , код 3140615362, для зарахування на платіжну картку № 5167-80XX-XXXX-8042 в сумі 6250 грн (а.с.77).
28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 33-38).
28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с. 72).
21 жовтня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 25 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2020 року, якою сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції (а.с. 66).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2020 року, якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. Цією додатковою угодою Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, дата укладення і номер договору залишено попередні (а.с. 15-19).
31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 27, якою сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 10).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 142 від 13 липня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року з врахуванням додаткових угод, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року на загальну суму 14 045,00 грн (а.с. 13-14).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчувався 04 серпня 2021 року. Надалі додатковими угоди № 2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року строк договору факторингу продовжено до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом зазначеного договору факторингу є відступлення права вимоги, що зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п. 4.1.) (а.с. 61-65, 20).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року на загальну суму 22095,00 грн (а.с. 22-23).
14 лютого 2022 року між ТОВ «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 14/02/2022-01, клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с. 68-71).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 14 лютого 2022 року до договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року на загальну суму 22095,00 грн (а.с. 27-28).
Згідно з розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 471174211 від 12 травня 2021 року, станом на 28 жовтня 2021 року становить 22 095,00 грн, з яких: 6 250,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 845,00 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом (а.с. 21).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд першої інстанції на підставі поданих позивачем доказів встановив, що 12 травня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 471174211 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Отже, зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За умовами такого договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 6250 грн на умовах строковості, зворотності, платності, що підтверджується платіжним дорученням, а також електронним повідомленням АТ КБ «Приватбанк», яке здійснило переказ коштів. Крім того, суд першої інстанції встановив факт невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за таким договором, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 22095 грн.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідачки ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року, який був укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс». Апеляційний суд вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з частиною другою статті 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал».
Отже, умови зазначених договорів передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки. Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Рєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, були складені та підписані уже після укладення ОСОБА_1 кредитного договору.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року в розмірі 22095 грн.
Щодо судових витрат
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, вказані витрати на загальну суму 6 056 грн необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача.
Крмі того, представник ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просив суд стягнути з відповідачки на користь товариства витрати на правову допомогу.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На обґрунтування заявленого розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17 червня 2024 року, укладеного між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», із протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17 червня 2024 року, який є додатком до договору, додаткову угоду № 3 до договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17 червня 2024 року, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 17 червня 2024 року на загальну суму 5000 грн. На підтвердження заявленого розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача додатково подано акт прийому-передачі наданих послуг від 21 листопада 2024 року на загальну суму 4000 грн.
Отже, представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді першої та апеляційних інстанцій, а тому, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову та апеляційної скарги, такі витрати необхідно стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Юніт Капітал». Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - адвоката Тараненка Артема Ігоровича задоволити.
Заочне рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задоволити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 471174211 від 12 травня 2021 року в розмірі 22 095,00 грн, 6056 грн сплаченого судового збору та 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: І. В. Бойчук
О. О. Томин