Справа № 161/6366/25 Провадження №11-кп/802/374/25 Головуючий у 1 інстанції:
Доповідач: ОСОБА_1
16 квітня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,
УхвалоюЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні та продовжено, зокрема, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України, ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, до 08.06.2025 включно.
Своє рішення суддя мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому дійшов висновку про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обрати більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт. Вказує про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність міцних соціальних зв'язків.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам ухилення від суду; незаконного впливу на свідків.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Оцінюючи тяжкість вчинених злочинів які інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи захисника про те, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу втратили свою актуальність та вважає, що такі ризики, не змінилися.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_6 та тяжкості інкримінованих йому діяння, те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів, в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
За таких обставин, суддя обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів захисника, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалуЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,- без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий
Судді