Справа № 761/7486/25
Провадження № 3/761/2194/2025
16 квітня 2025 року м. Київ
Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Глянь О.С., розглянувши матеріал, якій надійшов з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції Українипро притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 242410 від 09.02.2025 ОСОБА_1 09.02.2025 о 10 год. 15 хв. в м. Києві, пр-т Берестейський, 2, керувала транспортним засобом марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
Огляду на стан сп'яніння проводився в установленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Драгер 6820, результат якого позитивний - 0,82 проміле.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Ямковий В.І. просив закрити адміністративне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вказав, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 242410 від 09.02.2025 складений з численними порушеннями, а в матеріалах справи відсутні допустимі докази доведеності її вини.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши захисника, суд вважає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною другою статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок).
За положеннями ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду.
Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п. 7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
При цьому в п. 6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Переглянувши відеозапис події, що надійшов до суду, зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського, де зафіксовано зупинка транспортного засобу марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , а також складання протоколу відносно неї за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
Так, згідно п. 3 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Однак, під час зупинки ОСОБА_1 поліцейським не встановлено та не повідомлено останній жодної з вищеперерахованих ознак алкогольного сп'яніння.
У подальшому, на відеозаписі відображено, що поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, на що ОСОБА_1 добровільно погодилася, за наслідками якого поліцейський повідомив останній про його позитивний результат.
При цьому, поліцейський озвучує ОСОБА_1 про можливість направлення до лікаря-нарколога, однак, не роз'яснює мету такого направлення.
Будь-яких роз'яснень прав, передбачених Конституцією України та ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 не було оголошено.
Варте уваги те, що відносно ОСОБА_1 вперше складався протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, у поліцейського були відсутні відомості про її юридичну чи іншу освіту, яка б дала її змогу самостійно розуміти порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, їй не було роз'яснено право скористатися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, при цьому вона перебувала в емоційно-збудженому стані, а відтак не могла належним чином усвідомлювати значення висловлення незгоди з результатами спеціального технічного приладу «Драгер» та заявити поліцейському про намір направитися для проведення такого до відповідного закладу охорони здоров'я.
У подальшому, після отримання результатів «Драгера», не отримавши у ОСОБА_1 згоди з його результатом, поліцейський відразу відправився до службового автомобіля для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відійшовши від ОСОБА_1 , між поліцейськими відбувся діалог, де один повідомив другого про необхідність складання протоколу, направлення та акту огляду, при тому вказавши, що направлення на огляд необхідно «просто виписати та прикласти до протоколу».
Згідно п. 11 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП при складанні протоколу обов'язок роз'яснення прав особі, яка притягається до відповідальності, покладається на особу, яка складає протокол.
Не роз'яснення працівниками поліції водію порядку проходження огляду, який відповідає вимогам КУпАП та Інструкції, є порушенням працівниками поліції прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З відеозапису вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено поліцейським у службовому автомобілі та без присутності останньої.
Більш того, після оголошення ОСОБА_1 протоколу серії ЕПР1 № 242410, будь-яких роз'яснень її прав також не було, а тільки піднесено протокол та поліцейським вказано де саме треба проставити підпис.
Також з оглянутого судом відеозапису не встановлено де та коли ОСОБА_1 було вручено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння для його підпису, при цьому в графі «З результатами згоден» наявний підпис.
Отже, вищенаведені обставини дають підстави суду констатувати, що у даній справі має місце істотне порушення працівниками поліції процесуальних норм та прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час складання протоколу серії ЕПР1 № 242410 від 09.02.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а отже цей протокол, у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає недопустимим доказом у справі.
Оскільки, протокол про адміністративне правопорушення визнано судом не допустимим доказом, відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruitofthepoisonoustree), сформульованої Європейським Судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є і всі наступні докази, отримані внаслідок складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена допустимими та належними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи, мають бути витлумачені на користь останньої.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, дослідивши всі зібрані докази, що містяться у справі, керуючись ст. ст. 221, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту першого статті 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.С. Глянь