Справа № 761/27335/24
Провадження № 2/761/2567/2025
19 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Мальцева Д.О.
секретар Процко В.М.
представник позивача Клечановський І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет служба у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Бучанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі свого представника - адвоката Клечановського І.С. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Службу у справах дітей та сім'ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав, в якому просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 16 серпня 2014 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м.Києві, про що складено актовий запис №1765.
В шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 06.01.2023).
Фактичні шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем припинились у липні 2022 року та з цього часу позивач та відповідач проживають окремо. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 25.10.2023 року (справа №753/7843/23) шлюб між сторонами розірвано.
Малолітня дитина ОСОБА_4 залишилась проживати разом із батьком за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на його повному утриманні.
26.04.2023 між сторонами було укладено договір щодо порядку утримання дитини, згідно п. 2 якого встановлено, що сторони домовились про те, що місцем проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є місцем проживання її батька ОСОБА_1 .
Як вбачається із положень п.п. 4,5 Договору, сторони зобов'язуться забезпечувати здобуття дитиною основної загальної освіт та належні умови проживання.
Згіно п. 6 Договору, усі питання розвитку, виховання та проживання дитини вирішуються між сторонами, виходячи з законних прав та якнайкращих інтересів дитини, принцип справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Незважаючи на свої батьківські обов'язки, встановлені чинним законодавством України та Договором, відповідач ухиляється від їх виконання, дитину матеріально не забезпечує, участі у її вихованні та утриманні не приймає, станом її здоров'я та розвитком не цікавиться, на численні зауваження щодо належного ставлення до дитини не реагує.
Таким чином, протягом тривалого часу позивач самостійно займається вихованням своєї неповнолітньої доньки та повністю її утримує. Також самостійно оплачує усі витрати щодо розвитку дитини, купує їжу та одяг, слідкує за станом її фізичного та психологічного здоров'я та піклується про надання необхідної медичної допомоги за необхідністю, забезпечує гідні умови проживання та навчання.
Враховуючи вищевикладене та безвідповідальне ставлення відповідача до дитини, позивач звернувся з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 матеріали позовної заяви було передано на розгляд судді Мальцева Д.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2024 року у справі відкрито провадження, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
09.10.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клечановського І.С. надійшло клопотання про зміну третьої особи.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання 04.11.2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клечановського І.С. про зміну третьої особи - задоволено. Змінено третю особу Службу у справах дітей та сім'ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області на належну - Служба у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Бучанської міської ради Київської області.
10.02.2025 на адресу суду від Служба у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Бучанської міської ради Київської області надійшов Висновок Органу опіки та піклування Бучанської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року у справі було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові, просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причину неявки до суду не повідомила.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Бучанської міської ради Київської області в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 16 серпня 2014 року, який було зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 1765.
У шлюбі у подружжя народилась донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження виданим Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 06.01.2023 року, актовий запис № 2267.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 25.10.2023 року (справа №753/7843/23) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач матеріально дитину не забезпечує та не підтримує, не бере участі у її вихованні, не дбає про її фізичний та духовний розвиток, не піклується про неї, не бере участь у її житті.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Відповідно до ч. ч. 2 і 3 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст.180 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як роз'яснено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Згідно з п. 2 ч. 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч. 5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв'язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може непогодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей. Такий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц.
У постанові КЦС ВС від 13.07.2022 у справі № 366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом, спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.
З матеріалів справи вбачається, що висновком органу опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 27 грудня 2024 року, рекомендовано позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітної доньки.
Разом з тим, висновок органу опіки та піклування не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_7 своїми обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносно дитини.
У вказаному висновку органу опіки та піклування не наведено жодних данних про роботу або намагання цього органу, відповідального за захист прав дітей, об'єктивно визначити ставлення батька до дитини, не зазначено, чому саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 має стати на користь інтересам дитини.
Крім того, вказаний висновок був складений за відсутності батьків дитини, тобто без врахування їх пояснень, висновок містить лише посилання на нотаріально завірену заяву про відмову від батьківських прав щодо малолітньої доньки подану 06.12.2024 року ОСОБА_2 до органу опіки та піклування.
Разом з тим, суд зауважує, що відмова відповідачки від батьківських прав та її згода на позбавлення її батьківських прав, викладена у вищевказаній письмовій заяві, не може слугувати єдиною та достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав відносно доньки, оскільки, виключний перелік підстав для позбавлення батьківських прав визначено у ч. 1 ст. 164 СК України.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач була запрошена на засідання комісії Бучанської міської ради Київської області з розгляду питання доцільності/недоцільності позбавлення її батьківських прав.
Отже, зазначений висновок органу опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області від 27 грудня 2024 року є неповним та необ'єктивним, тому суд не приймає його до уваги в якості доказу обставин.
Таку ж позицію висловив і Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року при розгляді справи № 331/5427/17, у постанові від 23 квітня 2020 року при розгляді справи № 420/1075/17, у постанові від 06 травня 2020 року при розгляді справи № 753/2025/19.
Як вже зазначалось, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Саме такий висновок зроблено у відповідних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.
За абз. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Батьківські права тривають до повноліття дитини, позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Однак, це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (ст ст. 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів, викладених в ст. 29 Декларації, згідно із якими: кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи; при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (ст. ст. 164-167).
Однак, в судовому засіданні беззаперечних фактів того, що відповідач умисно ухиляється від своїх батьківських обов'язків щодо виховання доньки судом не встановлено. Позивачем не доведено жодна підстава, передбачена ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.
Враховуючи той факт, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет служба у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Бучанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет служба у справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб Бучанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя