Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/4675/25
03 квітня 2025 року м. Київ
Слідча суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025100070000878, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ,
Слідчий СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує на те, що слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва прокурорів Подільської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025100070000878, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що 31.03.2025 приблизно о 21 год. 30 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в гостях у свого знайомого ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , де разом вживали спиртні напої. Під час розпиття алкогольних напоїв, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла словесна суперечка з приводу грошової заборгованості ОСОБА_7 , яка поступово переросла в сварку та штовханину.
В цей час, у ОСОБА_4 , будучи обуреним тим, що у ОСОБА_7 відсутні грошові кошти, щоб повернути йому борг, виник злочинний умисел, спрямований на спричинення останньому тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, що раптово виник та був спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 знаходячись в коридорі вказаної квартири, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, наніс декілька ударів руками в область обличчя ОСОБА_7 . Після отриманих ударів, потерпілий втратив рівновагу та впав, а ОСОБА_4 , розуміючи, що останній не чинить йому опору, продовжив реалізовувати свій умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому, схопив в коридорі вказаної квартири предмет схожий на дерев'яну биту та почав наносити удари по голові ОСОБА_4 вказаною битою, доки ОСОБА_7 не втратив свідомість. Після чого ОСОБА_4 , самостійно припинив свої злочинні дії, залишив ОСОБА_7 в коридорі вказаної квартири та покинув місце вчинення злочину.
В результаті умисних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_7 , були спричинені наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно мозкова травма, забій головного мозку, підгострі субдуральні гематоми обох лобних долей, субарахноїдальний крововилив обох лобних долей, перелами медіальної та нижньої стінок правої орбіти зі зміщенням, перелам кісток носу, гемосинусу гайморової пазухи справа, забійно-рвані рани скроневої ділянки справа, обох повік правого ока, забійно-рваної рани лобної, тім'яної, потиличної, вилицевої ділянок зліва, правої кисті.
01.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про те, що він підозрюється в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Орган досудового слідства вважає, що з метою забезпечення нормальної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти спробам: може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого по вказаному провадженню; вчинити інші кримінальні правопорушення.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених в ньому, посилалась на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обґрунтованість підозри. Крім того, повідомила, що потерпілий ОСОБА_7 помер у лікарні, у зв'язку з чим органом досудового розслідування буде вирішуватись питання про зміну кримінально-правової кваліфікації злочину, у вчиненні якого підозрюють ОСОБА_4 .
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла наступних висновків.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12025100070000878, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.
01.04.2025 о 00 год. 30 хв. ОСОБА_4 було фактично затримано працівниками поліції за адресою: м. Київ, вул. Живописна, 2А, у порядку передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
01.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 віднесено до категорії тяжких злочинів та за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
У судовому засіданні слідчою суддею встановлено, що копію клопотання прокурора та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_4 отримав у встановлений ч. 2 ст. 184 КПК України строк.
Слідча суддя перевірила наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що підтверджується наступними доказами:
- довідкою із КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» від 01.04.2025 із діагнозом потерпілого, якому встановлений наступний діагноз: відкрита черепно мозкова травма, забій головного мозку, підгострі субдуральні гематоми обох лобних долей, субарахноїдальний крововилив обох лобних долей, перелами медіальної та нижньої стінок правої орбіти зі зміщенням, перелам кісток носу, гемосинусу гайморової пазухи справа, забійно-рвані рани скроневої ділянки справа, обох повік правого ока, забійно-рваної рани лобної, тім'яної, потиличної, вилицевої ділянок зліва, правої кисті;
- протоколом огляду місця події від 31.03.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , яким зафіксовано місце вчинення злочину, вилучено знаряддя вчинення злочину з речовиною бурого кольору та речові докази;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 01.04.2025 року, який повідомив, що він є сусідом ОСОБА_7 та 31.03.2025 потерпілий звертався до нього із допомогою, про те, що в його квартирі перебуває чоловік, який не хоче виходити із квартири, та в нього виник із ним конфлікт;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01.04.2025 року, яка повідомила, що є сусідкою ОСОБА_7 , та 31.03.2025 чула крики, шум та бійку, яка лунала із квартири АДРЕСА_2 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 01.04.2025 року, яка повідомила, що є сусідкою ОСОБА_7 , та 31.03.2025 бачила біля під'їзду потерпілого, який мав кров на обличчі та біля нього стояв раніше невідомий їй чоловік;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 01.04.2025 року, яка повідомила, що 31.03.2025 її зателефонував потерпілий ОСОБА_7 , та попросив її принести йому ключі від його квартири, навіщо вони йому були потрібні, потерпілий не повідомив. Згодом, свідок прийшла до квартири АДРЕСА_2 , де мешкав ОСОБА_7 , побачила сліди крові та подзвонила на спеціальну лінію 102;
- протоколами допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 01.04.2025, які повідомили, що вони є працівниками поліції та прибувши на виклик бачили потерпілого, який мав кров на обличчі, був з тілесними ушкодженнями та просив допомоги, а саме повідомив, що його не пускають в квартиру АДРЕСА_3 , було виявлено ОСОБА_4 , який не хотів виходити із квартири та перебував в стані алкогольному сп'янінні;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 01.04.2025, який повідомив, що він є лікарем ОСОБА_7 , потерпілий був доставлений з чисельними ушкодженнями голови та перебуває в тяжкому стані;
- протоколом затримання ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину, в порядку ст. 208 КПК України від 01.04.2025 року, у якого під особистого обшуку, були вилучені особисті речі із слідами РБК, в які останній був одягнений під час вчинення кримінального правопорушення.
Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчою суддею з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у пункті 48 рішення від 13.11.2007 року у справі «Чеботарь проти Молдови», а також у пункті 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
Таким чином, оцінюючи наведені прокурором докази обґрунтованості підозри, слідча суддя дійшла висновку, що стороною обвинувачення зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні дані, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та про причетність ОСОБА_4 до його вчинення.
Водночас слідча суддя зауважує, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. При цьому, доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, має відбутись за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Оцінюючи наявність на даний час ризиків у кримінальному провадженні, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідча суддя встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як зазначено у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено наявність наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_4 може:
- вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків та потерпілого по вказаному провадженню;
- вчинити інші кримінальні правопорушення.
Щодо наявності ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Як вже зазначалось вище, інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від від п'яти до восьми років.
Зазначена обставина вже сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, означеною у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» («Ilijkov v. Bulgaria»), заява № 33977/96 від 26.07.2001 року, §80, зокрема суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений; також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, визначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
З врахуванням викладеного, на думку слідчої судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість призначення покарання за його вчинення у випадку визнання особи винуватою, може свідчити про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування чи суду.
Крім того, підозрюваний неодружений, дітей на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, не має постійного місця проживання в м. Києві, є раніше судимою особою, тобто у підозрюваного відсутні будь-які стримуючі фактори, які б запобігли ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду. Фактично зазначений ризик вже є підтвердженим на теперішній час, оскільки одразу після вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, останній покинув місце вчинення злочину та намагався виїхати за межі м. Києва, де його і було затримано працівниками поліції.
Підозрюваний ОСОБА_4 не тільки покинув місце вчинення злочину, а й залишив потерпілого ОСОБА_7 з тяжкими ушкодженнями, не викликав швидку медичну допомогу, не покликав сусідів, тобто не вжив жодних заходів за для збереження життя потерпілого.
Враховуючи викладене, підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити спроби переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тобто існує реальний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного ОСОБА_4 на свідків, слідча суддя враховує те, що останній знає місце мешкання свідків. Відтак, перебуваючи на волі він може впливати вплив на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом погроз, вмовляння чи підбурювання до дачі неправдивих показань чи безпідставної відмови від дачі показань.
Крім того, органом досудового розслідування не проведено повного комплексу всіх слідчих та розшукових дій, не встановлені і не допитані всі свідки вказаного кримінального правопорушення.
Ризик впливу на потерпілого на момент розгляду клопотання відсутній, оскільки потерпілий ОСОБА_7 від отриманих ушкоджень помер у лікарні.
Щодо наявності ризику вчинити інші кримінальні правопорушення.
Покликаючись на існування цього ризику, сторона обвинувачення стверджувала, що протягом життя ОСОБА_4 неодноразово був засуджений за кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Так, 11.10.2006 року ОСОБА_4 був засуджений Богунським райсудом м. Житомира за ч.1 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі, звільнений 16.08.2014 року, у зв'язку з відбуттям строку покарання. В подальшому менше ніж через рік, 06.05.2015 року знов був засуджений вже Корольовським райсудом м. Житомира за ч. 2 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, звільнений від призначеного покарання 29.05.2017 року, на підставі ухвали Богунського райсуду м. Житомира. В подальшому, вже через 6 місяців після звільнення від зазначеного покарання ОСОБА_4 знов вчиняє тяжкий злочин проти здоров'я людини та з 21.11.2017 року перебуває під вартою. 09.09.2019 р. Корольовським райсудом м. Житомира ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Таким чином, з 27 років підозрюваний або вчиняє нові злочині, або відбуває покарання в місцях позбавлення волі. Жодних висновків для себе протягом життя підозрюваний ОСОБА_4 не зробив та на шлях виправлення не став.
Крім того, аналізуючи останній злочин за який вже був засуджений ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України необхідно зазначити, що останній аналогічним шляхом спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, наносячи удари в життєво важливий орган людини - в голову.
Також, є встановлений факт того, що підозрюваний ОСОБА_4 зловживає спиртними напоями, слід зауважити що як цей злочин, в якому зараз підозрюється ОСОБА_4 , так і інші злочини вчинені у стані алкогольного сп'яніння, вказане у своїй сукупності свідчить про низький рівень правової свідомості та соціальної відповідальності підозрюваного, а характер вчинених злочинних дій свідчить про зневажливе ставлення до норм моралі та громадського порядку, до норм закону, а також до цінності людського життя та здоров'я, їх недоторканості.
З огляду на викладене, слідча суддя дійшла висновку про обґрунтованість існування ризику вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень.
Слідча суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України враховує відомості щодо особи підозрюваного ОСОБА_4 , який є громадянином України, неодружений, офіційно не працевлаштований, на утримання дітей чи непрацездатних осіб не має, із середньою спеціальною освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого.
При цьому, слідча суддя, враховуючи суспільну небезпеку інкримінованого органом досудового розслідування злочину проти життя та здоров'я особи, вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний значний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Слідча суддя з урахуванням обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, дійшла висновку, що на даному етапі досудового розслідування застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання вказаних ризиків.
Щодо можливості визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідча суддя зазначає наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також з урахуванням обставин, встановлених у порядку ст. 178 КПК України, слідча суддя дійшла висновку щодо відсутності підстав для визначення останньому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ст. 205 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 176-179, 182, 193 - 194, 309 КПК України, слідча суддя
Клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025100070000878, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, працюючого оператором АЗС ТОВ «TAD Енержі», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_4 , раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави та помістити його до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Для утримання підозрюваний ОСОБА_4 підлягає направленню до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 днів, обчислюється з 01 квітня 2025 року, тобто з моменту фактичного затримання, припиняє свою дію 30 травня 2025 року та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити ДУ «Київський слідчий ізолятор» - для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноваженого прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення їй ухвали.
Cлідча суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1