Справа № 760/26969/24
Категорія 52
15 квітня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Губенко О.М.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
В жовтні 2024 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому просив суд стягнути із відповідача на користь позивача завдані збитки у розмірі 8962 грн 31 коп., а також судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 15.05.2023 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-214607063, а саме транспортного засобу «Audi 80», державний номерний знак НОМЕР_1 . Вказує, що 30.12.2023 об 11:10 ОСОБА_1 по вул. Шкільна, 42 в м. Переяслав, керуючи транспортним засобом «Audi 80», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ Віда», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався назустріч, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у справі №373/21/24, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно зі страховим актом №286/01/50/2024/1 від 20.06.2024 потерпілий ОСОБА_2 отримав від ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» страхове відшкодування у сумі 8962,31 грн. Зазначає, що оскільки відповідач самовільно залишив місце ДТП у позивача виникло право на звернення до суду про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року цивільну справу передано за підсудністю до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.
14 березня 2025 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та визнання позову в повному обсязі.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 15 травня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЕТАЛОН» та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №ЕР-214607063 від 15.05.2023, відповідно до якого позивач прийняв на себе ризики щодо експлуатації автомобіля марки «Audi 80», державний номерний знак НОМЕР_1 , з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в сумі 160000,00 грн, та з розміром франшизи 3200,00 грн. Строк дії договору з 22.05.2023 по 21.05.2024 включно.
30 грудня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу «Audi 80», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який залишив місце пригоди, та транспортного засобу «ЗАЗ Віда», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до їх механічного пошкодження.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2024 року у справі № 373/21/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
19 березня 2024 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» звернувся власник автомобіля марки «ЗАЗ Віда», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 із заявою про страхове відшкодування.
За результатами огляду автомобіля марки «ЗАЗ Віда», державний номерний знак НОМЕР_2 , ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» визначено суму страхового відшкодування потерпілому у розмірі 8962,31 грн, про що складено страховий акт від 20 червня 2024 № 286/01/50/2024/1.
20.06.2024 ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» сплатило на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 8962,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2183.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована, - є страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Відповідно до пп. «в» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У пунктах 31, 32, 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування».
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається (див.: постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
З огляду на вищезазначене, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за полісом №ЕР-214607063, оскільки було встановлено факт, що водій транспортного засобу «Audi 80», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 після ДТП, яке сталося 30.12.2023, за його участю, самовільно залишив місце пригоди.
Суд зазначає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Суд враховує, що право зворотної вимоги (регресу) до винної особи страховик має у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення регресної вимоги позивача до відповідача у розмірі виплаченої суми страхового відшкодування 8962 грн 31 коп.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що вимоги позивача визнаються відповідачем і підтверджуються наданими доказами, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача в порядку регресу витрати, пов'язані із виплатою страхового відшкодування в сумі 8962 грн 31 коп., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 01 жовтня 2024 року у сумі 3028 грн.
У зв'язку з викладеним, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету суму сплаченого судового збору у розмірі 1514 грн (50 відсотків від загального розміру судового збору), а також стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1514 грн (50 відсотків від загального розміру судового збору).
В частині вирішення питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 3000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 1, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 6, 11, 13, 15, 16, 20, 22, 526, 530, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» у порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 8962 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 31 коп.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ЕТАЛОН» з державного бюджету частину судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн згідно платіжної інструкції №1025 від 01 жовтня 2024 року.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕТАЛОН», код ЄДРПОУ 20080515, юридична адреса: вул. Гарматна, буд. 8, прим. 6, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 15.04.2025.
Суддя Леся БУДЗАН