печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53273/19-ц
пр. 2-3015/21
04 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судового засідання - Медведєвої М.Г. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
Позивачка в жовтні 2019р. звернулася до суду з позовом про поділ майна.В обґрунтування позову посилається, що з 2.06.2003р.. перебували в шлюбі. У період шлюбу було набуте майно за спільні кошти , а саме нежилі приміщення з№1 по №4(група приміщень №55) (в літ.А) загальною площею 93,7 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . Просить визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлові приміщення № 1 по № 4 (група приміщень № 55) (в літ. А), що знаходятся за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 93222880000. Поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на одну другу ідеальну частку нежитлових приміщень № 1 по № 4 (група приміщень № 55) (в літ. А), загальною площею (кв.м.): 93,7 що знаходятся за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 93222880000, залишивши за ОСОБА_2 право власності на одну другу ідеальну частку нежитлових приміщень № 1 по № 4 (група приміщень № 55) (в літ. А), загальною площею (кв.м.): 93.7 що знаходятся за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 93222880000. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлові приміщення № 1 по № 4 (група приміщень № 55) (в літ. А), що знаходятся за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 93222880000. Позивачка позов підтримала, просила задовольнити, розглянути справу в відсутність.
Відповідач надав пояснення, проти позову заперечував. Вказував що дане нежитлове приміщення є його власністю. В судове засідання повторно не з'явився. Судом визнано можливим розгляд справи в його відсутність за наявними матеріалами справи.
Ухвалою суду від 18.10.2019р. відкрито провадження по справі в порядку загального.
Ухвалою суду від 1.12.2020р. призначено до судового розгляду
Ухвалою суду від 22.11.2021р. зупинено провадження до набрання законної сили рішення № 757/40657/21
Ухвалою суду від 25.09.2024р. відновлено провадження.
Суд , дослідивши письмові докази приходить до слідуючого.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі N 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі N 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі N 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 372/504/17 (провадження N 14-325цс18).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Судом встановлено.
Сторони перебували в шлюбі з 2.06.2003р..
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 23.03.2021р. розірвано шлюб . При цьому, у рішенні суду встановлено, що ОСОБА_2 не довів, що укладений з ОСОБА_1 шлюб є фіктивним, тому суд відмовив в задоволенні його зустрічного позову про визнання шлюбу недійсним.
Постановою Київського апеляційного суду від 4.0.2021р. доповнено мотивувальну частину рішення висновком суду про те,що шлюбно-сімейні відносини сторін припинено у січні 2013р.( а.с.226-233)
Згідно із статтею статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 14.03.2024р. відмовлено в позові ОСОБА_2 про визнання особистої приватної власності.
11 грудня 2012 року між ОСОБА_2 (як покупцем) та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» (як продавцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 4 (група приміщень № 55) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сліпченко А. В., зареєстрований в реєстрі № 3119.
У пункті 4.5 договору зазначено, що покупець (позивач) перебуває у зареєстрованому шлюбі. Договір посвідчений за згодою дружини покупця - ОСОБА_1 , викладеній у заяві, зміст якої доведено до відома продавця до підписання цього договору.
Згідно пункту 2. 1 договору вартість нежитлових приміщень становила 747 369 грн, яка була належним чином сплачена, що підтверджується довідкою, виданою ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 26 грудня 2012 року № Ф/РН/1169.
Таким чином, судом встановлено, що нежитлові приміщення з № 1 по № 4 (група приміщень № 55) (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 придбані в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів що спірне нежитлового приміщення є його особистою приватною власністю.
Суд приходить до висновку , що дане майно є спільною власністю подружжя, яке підлягає поділу між ними.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно,що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20 (провадження N 14-182цс21)).
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі N 522/1528/15-ц (провадження N 14-67цс20)).
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками та припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється, тому окремі позовні вимоги є безпідставними.
При таких обставинах суд приходить до висновку про задоволення позову частково.
Керуючись ст..69-72 СК України, ст..ст. ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 267, 273,354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлових приміщень № 1 по № 4 (група приміщень № 55) (в літ. А), загальною площею (кв.м.): 93,7 що знаходятся за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 93222880000.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку нежитлових приміщень № 1 по № 4 (група приміщень № 55) (в літ. А), загальною площею (кв.м.): 93.7 що знаходятся за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 93222880000.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
позивач: ОСОБА_1 : місце проживання: АДРЕСА_2
відповідач : ОСОБА_2 : адреса реєстрації: АДРЕСА_3
Дата складання повного тексту рішення 31.03.2025р.
Суддя Т.В.Остапчук