печерський районний суд міста києва
Справа № 757/2750/25-а
пр. 2-а-16/25
16 квітня 2025 року суддя Печерського районного суду міста Києва Бусик О.Л., при секретарі судових засідань Романенко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мисечко Катерина Олександрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.01.2025 приблизно о 15-30 позивач був затриманий на території Печерського району м. Києва, біля станції метро «Арсенальна» працівником поліції разом з працівниками РТЦК. При цьому позивач не оказував супротиву та показав працівнику поліції та працівникам РТЦК додаток «ІНФОРМАЦІЯ_8», в якому були оновлені його дані, містилися дані про проходження ВЛК та електронний військовий квиток. До цього випадку позивач не отримував повісток та інших повідомлень про необхідність явки у РТЦК. Позивач пояснив, що він приписаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з додатку «ІНФОРМАЦІЯ_8», в розшуку не знаходиться та дані оновлені своєчасно. Відразу біля станції метро позивачу була вручена повістка про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 саме 11.01.25 року. ОСОБА_1 не відмовлявся від вручення повістки, отримав її, але застосувавши до нього фізичну силу, його примусово посадили в автомобіль працівники ІНФОРМАЦІЯ_9. Після чого позивачу пояснили, що його везуть до звичайного медичного закладу, де він почне проходити ВЛК. Коли його доставили до лікарні за адресою вул. Професора Підвисоцького, 13 , ОСОБА_1 пояснив, що ця медична комісія не знаходиться за місцем його мешкання, у нього з собою немає медичної картки та медичних документів, тому він просить надати йому направлення для проходження ВЛК за місцем мешкання та знаходженням ІНФОРМАЦІЯ_2 та надати можливість додати свої медичні документи. Після чого працівники РТЦК склали акт про відмову проходження ВЛК, хоча позивач не відмовлявся, а лише просив провести цю процедуру відповідно закону та з забезпеченням його прав. Але на позивача стали оказувати психологічний тиск та примусово доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача відібрали телефон та заперли у підвальному приміщенні разом з іншими затриманими. Приблизно через півгодини позивачу надали протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУаАП України та відразу надали постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. При цьому у протоколі було зазначено час розгляду адміністративної справи - 18-30 11.01.25 року, хоча у реальності постанову винесли відразу. Позивач підписав протокол та надав пояснення, що він не згоден з тим, що він вчинив вказане адміністративне правопорушення та не відмовлявся зовсім від проходження ВЛК. При цьому, позивач просив телефон, щоб мати можливість зв'язатися з адвокатом, просив надати йому адвоката, але його право на захист було проігноровано. Вважає, що постанова постановлена незаконно і необґрунтовано та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , неправомірні, так як позивач не порушував Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
24.01.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
08.04.2025 до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки вина позивача у вчинення адміністративного правопорушення доведена матеріалами справи. З метою виконання ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було розпочато оформлення документів для проходження позивачем ВЛК. Оскільки позивач категорично та однозначно заявив про свою відмову від проходження ВЛК, подальше оформлення документів для ВЛК було припинено. Оскільки вимога відповідача про проходження ВЛК була законною, а позивач не виконав законні вимоги відповідача, останнім було порушено вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.
Суд установив такі факти та їх правовідносини.
11.01.2025 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , лейтенантом ОСОБА_2 , було складено протокол № 34/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Суть адміністративного правопорушення полягала в тому, що громадянин ОСОБА_1 11.01.2025 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується заявою, актом про відмову від проходження ВЛК, направленням на проходження ВЛК, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з протоколом № 34/25 про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а саме що відбудеться 11.01.2025 о 18.30 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить підпис ОСОБА_1 на протоколі.
11.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову № 34/25 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII), Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560).
Так, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із ст.235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_9 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_9 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_9.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до п. 28 Порядку №560 Виклик громадян до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_9 чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до п. 74 Порядку № 560 резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9, та строк завершення медичного огляду.
Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Згідно з абз. 3 ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII передбачено обов'язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Судовим розглядом встановлено, що в матеріалах справи відомості про вручення позивачу повістки про його виклик для направлення для проходження медичного огляду, прийняття уповноваженою особою рішення та вручення ОСОБА_1 направлення для проходження ВЛК, що є обов'язковою передумовою притягнення його до відповідальності за відмову від проходження медичного огляду, у матеріалах справи відсутні, а наявна в матеріалах справи розписка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 не містить відомостей з яких причин ОСОБА_1 викликався.
Більш того, відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів у контексті ст. 73-74 КАС України доказів вручення ОСОБА_1 направлення для проходження ВЛК під особистий підпис та роз'яснення йому вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9, як то передбачає абз.2-3 пункту 74 Порядку №560, Відповідачем також не надано.
Отже, відповідач не виконав обов'язок доказування, який на нього покладено згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, та відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, що не було зроблено Відповідачем, а тому наявність підстав для притягнення Апелянта до адміністративної відповідальності - не доведена.
Більш того, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 від проходження ВЛК не відмовлявся. Натомість просив надати йому додатковий час, щоб зібрати медичні документи (медкнижку, висновки лікарів) для проходження ВЛК з метою забезпечення повноти висновку, складеного за наслідками медичного огляду. Зазначені обставин безпідставно не були враховані уповноваженими посадовими особами відповідача з огляду на наступне.
Так, суд зазначає, що згідно з абз.2-3 п. 3.5 р.3 Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року, військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Вказане дозволяє суду стверджувати, що у діях позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Позаяк, надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов'язком самого військовозобов'язаного який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.
Окремо, суд вважає за необхідне зазначити про порушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 положень абз. 2 ст. 33 КУпАП під час накладення адміністративного стягнення.
Так, відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлено пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України та становить 17 гривень.
Як вбачається зі спірної постанови, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано покарання у максимальному розмірі - 25500,00 грн (17 х1500), й при цьому не враховано та не обґрунтовано його відповідність характеру вчиненого правопорушення, не враховано особу порушника, ступінь його вини та інші обставини, що також свідчить про наявність підстав для скасування спірної постанови.
Аналізуючи всі доводи сторін, суд також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання цього позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись Конституцією України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, статтями 7-9, 121-3, 210-1, 247, 251, 252, 280 КУпАП, статтями 5, 9, 76, 77, 90, 229, 241-246, 262, 293, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.
Скасувати постанову № 34/25 від 11.01.2025 про адміністративне правопорушення по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду .
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Повний текст рішення суду складено 17 квітня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик