15.04.2025 Справа № 756/14939/24
Унікальний номер 756/14939/24
Справа №2/756/1436/25
15 квітня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Луценко О.М.,
при секретарі - Галелюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про встановлення порядку користування житловим приміщенням,-
У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про встановлення порядку користування житловим приміщенням.
В обґрунтовання свої вимоги позивач посилалась на те, що згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 30 березня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , належить у рівних частинах по 33/100 часток (по 33/200 частки за кожним) приміщення квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складалися з кімнати АДРЕСА_2 , розмір якої становить 12/100 часток квартири, а також кімнати АДРЕСА_3 , розмір якої становить 21/100 частку квартири. Загальна площа 33/100 часток квартири спільного заселення становить 45,80 кв.м (з урахуванням загальної площі житлових та нежитлових приміщень.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої увійшла частка у розмірі 33/200 квартири спільного заселення за АДРЕСА_4 .
25 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. на ім'я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 911, відповідно якого останньою у порядку спадкування за законом після смерті батька набуто право власності на 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно з видачею свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 червня 2020 року за № 985, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. було сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 червня 2020 року № 211765321, відповідно якого ОСОБА_1 на підставі вказаного вище свідоцтва про право на спадщину належать на праві власності 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . загальна площа якої становить 138,4 кв.м, житлова 89,2 кв.м. Таким чином станом на 09 червня 2020 року, ОСОБА_1 є власником 99/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 138,4 кв.м, житлова 89,2 кв.м. Так зокрема, 66/400 часток зазначеної вище квартири спільного заселення належать ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 30 березня 2012 року, виданого на підставі розпорядження Оболонської районної в місті Києва державної адміністрації за № 605, в той час як інші 33/400 часток у відповідному об'єкті нерухомого майна належать ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 червня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 985.
На підставі договору дарування 33/400 частин квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сташковою А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1733 відбувся перехід права власності на 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 .
Однак відповідач чинити перешкоди в користуванні квартирою загального заселення та суттєве порушення прав та законних інтересів позивача як власника.
Встановлення порядку користування квартирою не порушить прав відповідача, як співвласника квартири та в повній мірі захистить права позивача на користування своєю власністю, а також дозволить уникнути подальших спорів із відповідачем.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач звертається до суду за захистом своїх прав та законних інтересів шляхом визначення порядку користування квартирою .
Таким чином, позивач у позовних вимогах просила суд:встановити порядок користування кімнатами №№ НОМЕР_2 та19 квартири спільного заселення в будинку АДРЕСА_5 в наступному порядку: - виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату № НОМЕР_3 , площею 18,73 кв.м.; - залишити у спільному користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , житлову кімнату НОМЕР_2, площею 10,70 кв.м.
17.12.2024року від відповідача надійшов відзив відповідно до якого просила в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до п.2 договору дарування 33/400 частини квартири ОСОБА_6 33/400 частини квартири становлять 12/400 частин від кімнат АДРЕСА_2 та 21/400 від кімнати № НОМЕР_3 . Таким чином виділення в особисте користування позивачу кімнату № НОМЕР_3 , суттєво порушить її права щодо вільного володіння та користування вказаною квартирою.
У судовому засіданні представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, з тих підстав, зазначених у відзиві та просив суд в задоволенні позову відмовити.
Третя особа до судового засідання не з'явився про дату, місце та час повідомлявся належним чином до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа до судового засідання не з'явився про дату, місце та час повідомлявся належним чином до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволеню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 30 березня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , належить у рівних частинах по 33/100 часток приміщення квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складалися з кімнати АДРЕСА_2 , розмір якої становить 12/100 часток квартири, а також кімнати АДРЕСА_3 , розмір якої становить 21/100 частку квартири.( а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 22.10.2019року( а.с.17).
25 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. на ім'я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 911, відповідно якого останньою у порядку спадкування за законом після смерті батька набуто право власності на 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .( а.с.20).
Одночасно з видачею свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 червня 2020 року за № 985, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. було сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 червня 2020 року № 211765321, відповідно якого ОСОБА_1 на підставі вказаного вище свідоцтва про право на спадщину належать на праві власності 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа якої становить 138,4 кв.м, житлова 89,2 кв.м.( а.с.21).
На підставі договору дарування 33/400 частин квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сташковою А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1733 відбувся перехід права власності на 33/400 часток квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 .( а.с.23-24).
Згідно технічного паспорта квартири посімейного спільного заселення розташована на 8 поверсі 9 поверхового будинку та складається з 6 кімнат жилою площею 89.2 кв.м., складається з житлових кімнат та місць загального користування: кімнати: 1-а кімната - 11,5 кв.м; 2-а кімната - 18,4 кв. м; 3-а кімната - 18,5 кв. м; 4-а кімната - 11,3 кв.м.; 5-а кімната - 10,8 кв.м.;6-а кімната - 18,7 кв.м.; допоміжні приміщення: коридору 13.4,2.2,3.5,3.4,3.0 кв. м, допоміжна 2,3 кв. м, лоджія 30%- 0,5 кв. м. Загальна площа квартири - 138,4 кв.м.
На думку суду, позивач необґрунтовано звернулась до суду з вимогою про визначення порядку користування квартирою. Вказаний позивачем варіант не враховує баланс інтересів кожного зі співвласників, встановлення порядку користування приміщенням квартири між співвласниками відповідно до змісту статей 319, 368 ЦК України є складовою здійснення ними права спільної часткової власності та змінює розмір часток належних кожному зі співвласників.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не вливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до п. 6 ППВСУ № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», у разі неможливості поділу в натурі жилого будинку (квартири), що знаходиться у спільній власності, суд може за відповідним позовом встановити порядок користування сторонами цією частиною, при якому відособлені приміщення передаються їм у користування відповідно до частки кожної з них у праві власності, а інші приміщення і будівлі залишаються у спільному користуванні.
Так, відповідно до зазначеного та з огляду на санітарні норми жилої площі, встановлені ст. 47 ЖК України, враховуючи, що в спірній квартирі фактично мешкають сторони, у квартирі взагалі неможливо встановити окремий порядок користування окремими житловими приміщеннями для мешканців та власників квартири без порушення законних прав та інтересів будь- кого з них.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен з співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Пунктом 14 Постанови пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності.
Отже, кожному співвласнику належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватись відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
У даному випадку, спірні правовідносини стосуються встановлення порядку спільного користування майном. Тому, критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Позивачка просить виділити їй у користування житлову кімнату площею 18,73 кв. м., в кваптирі №19.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Судом встановлено та не спростовано сторонами, що між ними існує конфліктна ситуація з приводу користування квартирою.
Як вище вказувалося позивачу належить 33/400, що становить 12/400 частин від кімнати № НОМЕР_2 та 21/400 частини від кімнати № НОМЕР_3 , що становить 22,07кв.м., а відповідачу належить 33/400 часток в даних квартирах, що становить 7,36кв.м. За таких обставин виділення співвласникам квартири кімнат, а саме: позивачу кімнати 18,73 кв.м., та в загальному користування позивача і відповідач кімнати 10,70 кв.м. порушує права співвласників та вимоги закону.
Таким чином, порядок користування жилими приміщеннями у квартирі, яка належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення є відособленими та за розміром відповідають часткам цих осіб у квартирі.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 363/928/16-ц / провадження № 61-24395св 18 /, яка з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, аналіз статті 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно.
При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність.
Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
При цьому відповідач у відзиві зазначив, що такий порядок користування квартирою не відповідає її інтересам та порушує її права оскільки кімната, яку йому просить позивач виділити у спільне користування буде меншою її частки у квартирі.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України і приймаючи до уваги результат розгляду справи, судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачам.
Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 258, 259, 264, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про встановлення порядку користування житловим приміщенням- відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.
Суддя О.М. Луценко