Справа № 713/101/25
Провадження №2/713/179/25
іменем України
10.04.2025 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Троценко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернувся в суд із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача ОСОБА_1 .
Просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованість за договором кредиту та страхування №Z52.20096.005572317 від 08.08.2019 року в розмірі 26053,76 грн., яка складається з наступного: 8232,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,66 грн. - заборгованість за відсотками; 17818,11 грн. - заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту та суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтували наступним.
08.08.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z52.20096.005572317, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 12240,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід'ємною частиною. Згідно п.п.1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01%. річних від залишкової суми кредиту. Відповідно до п.п.1.5 договору за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до Графіку платежів. ПАТ «Ідея Банк» на виконання умов Договору кредиту надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 12240,00 грн. строком на 08.08.2021 року, а ОСОБА_1 відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами (відповідно до п.5 додатку №1 до Договору кредиту) згідно з умовами цього договору. Згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна процентна ставка складає 149,03% (п. 4 додатку до Договору кредиту). В п.4 додатку до Договору кредиту наведено «Графік щомісячних платежів за кредитним договором». Банк свої зобов'язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 12240,00 грн. в строки визначені умовами Договору. У зв'язку з не поверненням отриманих коштів за договором кредиту та відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №Z52.20096.005572317 від 08.08.2019 року станом на 19.12.2023 року (дата відступлення) має заборгованість, яка становить 26053,76 грн. та складається із заборгованості за основним боргом - 8232,99 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 2,66 грн.; заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту - 17818,11 грн.
19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до п.2.1 АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» прийняв права вимоги зокрема і за кредитним договором №Z52.20096.005572317 від 08.08.2019 року. Відповідно до п. 2.1 за цим договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором. Таким чином ТОВ «Профіт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Заяви (клопотання) учасників справи.
В судове засідання представник ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи скерував відповідь на відзив та заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги та відповідь на відзив підтримує в повному об'ємі, просить задовольнити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. До початку розгляду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивач не надав до позову належним чином завірені копії кредитного договору між «Ідея Банк» та ОСОБА_1 від 08.08.2019 року, а натомість надав копію «договору кредиту та страхування №Z52.20096.005572317 від 08.08.2019 року не містить зазначення умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання та визначеного розміру, іншого розміру процентів за ч.2 ст.625 ЦК України. У постанові від 03 липня 2010 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131 цс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а такі відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термії виконання договірних зобов'язань. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала мінливість Правил надання банківських послуг, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлені ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткові заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки пі збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписані останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони запропонованого договору. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року та не спростована позивачем в позовній заяві. Зазначив, що матеріали справи не містять підтвердження, того, що ОСОБА_1 був ознайомлений з договором та страхуванням кредиту, адже місце вчинення правочину вказано в договорі - м. Львів, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки та зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. А надрукований текст наданих незавірених копій документів виконаний шрифтом, який не зміг би прочитати відповідач - ОСОБА_1 . Адже на момент підписання банківських документів ОСОБА_1 був і є інвалідом, хворіє на тяжкі хвороби, втрачає гостроту зору. Просив відмовити в задоволенні позову та стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 08.08.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z52.20096.005572317, відповідно до умов якого Банк надав останньому кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 12240,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а ОСОБА_1 зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.п.1.3 договору кредиту та страхування №Z52.20096.005572317 від 08.08.2019 року вбачається, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01%. річних від залишкової суми кредиту.
Відповідно до п.п.1.5 договору кредиту та страхування №Z52.20096.005572317 від 08.08.2019 року вбачається, що за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до Графіку платежів.
З розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №Z52.20096.005572317 від 08.08.2019 року станом на 19.12.2023 року (дата відступлення) утворилась заборгованість, яка становить 26053,76 грн. та складається з наступного: 8232,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,66 грн. - заборгованість за відсотками; 17818,11 грн. - заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту.
19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до п.2.1 АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу. Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору, що підтверджується копією договору факторингу.
22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» прийняв права вимоги зокрема і за кредитним договором №Z52.20096.005572317 від 08.08.2019 року.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу за цим договором ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.2 договору факторингу права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору.
З копії Реєстру боржників від 22.12.2023 року до Договору факторингу №22/12-2023 вбачається, що ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 26053,76 грн., яка складається з наступного: 8232,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,66 грн. - заборгованість за відсотками; 17818,11 грн. - заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань стало підставою для пред'явлення даного позову.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Згідно із п.1.ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із п.1.ст.1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст.ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що:
Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
При укладенні спірного кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Таким чином, з урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що на підставі договору факторингу відбулася заміна первісного кредитора за кредитним договором, на нового кредитора - ТОВ «ФК "Профіт Капітал".
З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 8235,65 грн., яка складається з наступного: 8232,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,66 грн. - заборгованість за відсотками.
Що стосується стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту в сумі 17818,11 грн. судом встановлено наступне.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: "надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Положення спірного кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.
Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.
Дійсно, відповідно умов договору ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати Банку: плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до Графіку платежів.
Проте, така комісія суперечить правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеної у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18), ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», тобто, саме на банк покладається обов'язок надавати послугу банківських послуг, та банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
З огляду на вказане, в частині стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту в розмірі 17818,11 грн. необхідно відмовити.
Згідно із частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання вказаного позову, було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Відповідачем ОСОБА_1 надано копію пенсійного посвідчення та довідки МСЕК, відповідно до яких, він є інвалідом 2-ї групи. Термін дії посвідчення, безстроково.
У пункті 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю II групи.
Таким чином, відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір в цьому випадку підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак позовні вимоги позивача суд задовольняє частково.
Для визначення частки, яка підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог позивача, суд виходить з наступного: 8235,65 грн. (сума, що підлягає стягненню) / 26053,76 грн. (сума заборгованості, яка була заявлена позивачем) 3028,00 грн. (сплачений судовий збір) = 957,16 грн. (судовий збір, який підлягає компенсації) за рахунок держави.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що витрати на правничу допомогу у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд, також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №320/5284/19.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №02-24 від 01 липня 2024 року з даних якого вбачається, що ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатське обєднання «Правничий курс» уклали договір про надання правничої допомоги; додаткову угоду №1 від 01.07.2024 року з даних якої вбачається, що за проведення консультації з клієнтом, здійснено вивчення документів та підготовлено проект позовної заяви для направлення до суду - 7000,00 грн., акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 12.12.2024 року (надано правничої допомоги на 7000,00 грн.), копію платіжної інструкції про оплату послуг в сумі 140000,00 грн.
Таким чином, враховуючи наведене та положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача є обґрунтованими. Однак, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, суд не може погодитися із заявленою представником позивача сумою витрат на правову допомогу, яку позивач поніс.
Зокрема, гонорар у розмірі 7000,00 грн. визначений адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, розумність і співмірність відповідно до ціни позову.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності, ціни позову, а також результатів розгляду такої справи, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал», витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 549, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 13, 141, 258-265, 274-276, 354 ЦПК України, Суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», заборгованість за договором кредиту та страхування №Z52.20096.005572317 від 08.08.2019 року у розмірі 8235 (Вісім тисяч двісті тридцять п'ять) гривень 65 (Шістдесят п'ять) копійок, яка складається з наступного: 8232,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,66 грн. - заборгованість за відсотками.
В решті позовних вимог - відмовити.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 957 (Дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 15 (П'ятнадцять) копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», судові витрати, а саме, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 (Три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Позивач: ТОВ «ФК «Профіт Капітал» (IBAN № НОМЕР_1 у АТ «Універсал банк», ЄДРПОУ 39992082) юридична адреса 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Суддя Іван КИБИЧ