Справа № 706/273/25
2/706/308/25
17 квітня 2025 року Христинівський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючого - судді Орендарчука М.П.,
за участі секретаря судового засідання Пізняк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про припинення правовідношення,
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення правовідношення.
Просив припинити стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), присуджених судовим наказом Христинівського районного суду Черкаської області від 03.10.2023 року у справі № 706/1117/23, з моменту набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позову покликався на такі обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 03.05.2014 року. В шлюбі народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_5 . Рішенням Христинівського районного суду від 11.10.2023 року шлюб між сторонами розірваний. Судовим наказом Христинівського районного суду від 03.10.2023 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку доходу позивача, щомісячно. Рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради від 20.12.2024 року визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, проте від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява з проханням розглянути справу без їх участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, від неї також не надійшло заяви про розгляд справи за її відсутності, нею не поданий відзив. Суд вважає, що відповідачка не з'явилась у судове засідання без поважних причин.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників.
Дослідивши письмові докази у справі: копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішення Христинівського районного суду від 11.10.2023 у справі № 706/1118/23 про розірвання шлюбу між сторонами, судового наказу Христинівського районного суду від 03.10.2023 у справі № 706/1117/23 про стягнення аліментів на дітей, рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради від 20.12.2024 року за № 1325 «Про визначення місця проживання», суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Христинівського районного суду від 11.10.2023 у справі № 706/1118/23 шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до судового наказу Христинівського районного суду від 03.10.2023 року у справі № 706/1117/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 28.09.2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради від 20.12.2024 року за № 1325 «Про визначення місця проживання», визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 біля батька - ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У ст. 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
Відповідно до ч. ч. 7-9 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст. 150, 151 СК України.
За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Згідно із ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Тобто право на припинення аліментів з одного з батьків, якщо з ним проживає дитина, є похідним від втрати права на аліменти другого з батьків.
Верховний Суд у постанові від 22.11.2022 у справі №188/1029/19 (провадження №61-11986св20) зазначив, що обов'язковою умовою для стягнення аліментів на дитину на користь одного з батьків є факт проживання з ним самої дитини, на утримання якої і стягуються аліменти.
За своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18)).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20 (провадження № 61-15867св23).
Оскільки діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з батьком - позивачем у справі ОСОБА_1 , цей факт не спростований матір'ю дитини- відповідачем ОСОБА_1 та підтверджується письмовими доказами, які додані до позовної заяви, тому необхідно припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , присуджених судовим наказом Христинівського районного суду Черкаської області від 03.10.2023 року у справі № 706/1117/23, з моменту набрання рішенням законної сили.
Керуючись ст. 17 ч. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 51 Конституції України, ст. 1, 7 ч. 7-9, 121 ч. 1, 141, 150 ч. 2, 180 СК України, ст. 81, 89, 263-265, 273 ч. 4 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 )до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про припинення правовідношеннязадовольнити повністю.
Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), присуджених судовим наказом Христинівського районного суду Черкаської області від 03.10.2023 року у справі № 706/1117/23, з моменту набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги.
Суддя Михайло ОРЕНДАРЧУК