ЄУ№ 712/1963/25
Провадження №2/712/1797/25
16 квітня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді Стеценко О.С., за участю секретаря судового засідання Дубини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути: заборгованість за кредитним договором №34539-04/2023 у сумі 54 970,00 грн., з яких 14 100,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 40 870,00 грн. - заборгованість за відсотками, та витрати на сплату судового збору у сумі 3 028,00 грн.
У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 21 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3459-04/2023, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в сумі 14 100,00 грн.
03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу №3072023, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» стає новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, та отримало право вимоги з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі відповідно до додатку №2.
27 жовтня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №27102023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №27102023 від 23.10.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 54 970,00 грн., з яких 14 100,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 40 870,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 16 квітня 2025 року.
Представник позивача до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві зазначила про розгляд справи без її участі, на заявлених вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, зустрічний позов до суду не пред'явила.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 21.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №34539-04/2023, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у сумі 14 100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором (пункт 1.1. Договору).
Пунктом 1.2. Договору визначено строк кредиту - 25 днів, до 15.05.2023.
Згідно п. 1.3. Договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу №27102023 від 27 жовтня 2023 року з ТОВ «Стар Файненс Груп», яке, у свою чергу, отримало право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу №3072023 від 03 липня 2023 року.
Судом досліджено договір факторингу №3072023 від 03 липня 2023 року, укладений між ТОВ «Стар Файненс Груп» (далі - Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі - Клієнт).
Пунктом 1.4. договору факторингу №3072023 від 03 липня 2023 року відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за основними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у дату укладення цього Договору та Акту приймання-передачі.
Згідно п. 2.1. №3072023 від 03 липня 2023 року для реалізації Фактором придбаних ним прав Клієнт передав Фактору заповнений реєстр Боржників за формою, встановленою Додатку №1 до цього Договору, та оригінали Основних договорів, підтвердження видачі кредиту по Основним договорам Боржникам, розрахунки заборгованості станом на день відступлення, перелік контактних даних близьких та довірених осіб Боржників, які надані Боржниками у процесі укладення та виконання Основних договорів, та персональні дані самих Боржників, інші документи, які є невід'ємною частиною Основних договорів.
З акту приймання-передачі письмового та електронного Реєстру Боржників від 03.07.2023 до Договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 вбачається, що в момент підписання цього Акту Фактору передаються права вимоги по Основним договорам, які зазначені в Реєстрі Боржників (пункт 2 Акту приймання-передачі).
Однак, позивачем не додано до позовної заяви реєстру боржників або витягу з нього, а тому суд позбавлений можливості пересвідчитися, що ТОВ «Стар Файненс Груп» були передані права вимоги до боржника ОСОБА_1 .
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.1.4. Договору про надання фінансового кредиту №34539-04/2023 визначено право Товариства без згоди Клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним Договором третій особі, у зв'язку з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим Договором, але з обов'язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
Аналогічна умова міститься і у пункті 2.2. Договору факторингу №3072023 від 03 липня 2023 року.
Матеріали позовної заяви не містять доказів такого повідомлення боржника про відступлення права вимоги ТОВ «Стар Файненс Груп» за Договором про надання фінансового кредиту №34539-04/2023.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 дійсно виникли правовідносини за договором про надання фінансового кредиту №34539-04/2023 від 21.04.2023.
Однак, суд вважає, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження передачі прав вимоги за указаним договором від ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» до ТОВ «Стар Файненс Груп», оскільки позовна заява не містить реєстру Боржників з переліком договорів, які передані останньому, та, як наслідок, від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №34539-04/2023 від 21.04.2023 від первісного кредитора - ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» до ТОВ «Стар Файненс Груп», та у подальшому - від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
З огляду на викладене, враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання права грошової вимоги до відповідача, а подання позову особою, яка не набула права вимоги, є самостійною підставою відмови в позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: О.С. Стеценко