справа № 691/248/25
провадження № 1-кп/691/248/25
16 квітня 2025 рокуГородищенський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області кримінальне провадження № 12024250380000387 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
ОСОБА_4 , порушуючи вимоги ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також порушуючи вимоги Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», перебуваючи на превентивних обліках Національної поліції (в базі інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України) за категорією «Кривдник», неодноразово, протягом 2024 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , безпричинно, умисно, систематично з 18.01.2024 року по 31.07.2024 року вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме неодноразово, без будь-якого приводу, вчиняв дії у формі психологічного насильства, які виражалися у вчиненні сварок, висловлюванні нецензурною лайкою, погрозами здійснення фізичної розправи, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості її життя.
Вказані протиправні дії спричинили ОСОБА_5 негативні зміни в структурі її особистості, з переживанням острахів за своє життя, здоров'я, майбутнє та порушення в емоційній сфері з виникненням почуття безпорадності, незахищеності, вразливості, з порушенням звичної діяльності особистості та психологічних страждань (на моральному рівні).
Зокрема, 18.01.2024 року близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 психологічне насильство, а саме висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого 18.01.2024 року відносно нього працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно постанови Городищенського районного суду Черкаської області від 11.03.2024 року у справі № 691/181/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.
Окрім того, 31.03.2024 року ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 , вчинив сварку з дружиною ОСОБА_5 , внаслідок чого 31.03.2024 року відносно нього працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно постанови Городищенського районного суду Черкаської області від 16.05.2024 року у справі № 691/400/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.
Окрім того, 02.05.2024 року ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 , вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_5 , домашнє насильство, а саме висловлював образи в бік своєї колишньої дружини внаслідок чого 02.05.2024 року відносно нього працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно постанови Городищенського районного суду Черкаської області від 20.05.2024 року у справі № 691/543/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн. в прибуток держави.
Окрім того, 06.06.2024 року близько 22 год. 20 хв. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 , вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_5 , домашнє насильство, а саме сімейну сварку внаслідок чого 06.06.2024 року відносно нього працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно постанови Городищенського районного суду Черкаської області від 07.08.2024 року у справі № 691/660/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб.
Однак, ОСОБА_4 не зупиняючись на вчиненому, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності, 31.07.2024 року, близько 19 год. 30 хв., перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою в бік колишньої дружини ОСОБА_5 , погрожував фізичною розправою.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 19 від 16.01.2025 року ситуація, яка досліджується в даному кримінальному провадженні, а саме факти систематичного домашнього насильства з боку її колишнього чоловіка ОСОБА_4 є істотно психотравмуючою для підекспертної ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок систематичного домашнього насильства з боку її колишнього чоловіка ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 зазнала психологічних (моральних) страждань (у неї встановлено зміни в емоційному стані, в індивідуально психологічних проявах та загальній якості життя, які перешкоджають активному спілкуванню, функціонуванню її як особистості).
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, кваліфікуючими ознаками якого являється умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство).
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 10 КПК України встановлює рівність всіх перед законом і судом.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 10 і 11 Загальної Декларації прав людини та ст.14 Міжнародного Пакту про громадські та політичні права, кожна людина, яка звинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її вина не буде встановлена законним чином шляхом прилюдного розгляду її справи незалежним і безстороннім судом на основі повної рівності, з додержанням всіх вимог справедливості, і з забезпеченням всіх можливостей для захисту.
При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України).
Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у скоєні вказаного кримінального правопорушення, в якому йому було повідомлено про підозру, визнав повністю, в скоєному розкаявся, та дав детальні пояснення щодо його обвинувачення, які повністю узгоджуються з обставинами скоєння кримінального правопорушення, наведеними у обвинувальному акті.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд, за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та перевірені у відповідності до вимог КПК України, а також оцінені судом згідно ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення з кваліфікуючою ознакою - скоєння домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої, і кваліфікує його дії за ст.126-1 КК України.
Відповідно до п.3 ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно ст. 3 Конституції України, визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність, п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України».
Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено за ст.126-1 КК України до нетяжких злочинів, особу винного, який не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працюючий, вину визнав, до лікаря-психіатра і лікаря-нарколога за медичною допомогою не звертався згідно довідки № 01-03-06/1279 від 10.09.2024 року Комунального некомерційного підприємства «Городищенське медичне об'єднання» Городищенської міської ради Черкаської області, згідно характеристики виконавчого комітету Мліївської сільської ради Черкаської області від 04.10.2024 року № 163 за час проживання в селі характеризується негативно, схильний до зловживання алкогольними напоями, надходили усні скарги від співмешканки ОСОБА_5 . Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття, і обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено;
- вимоги ст. 8 Конституції України, згідно якої в Україні діє принцип верховенства права і як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;
- загальні засади призначення покарання, закріплені в ст. 65 КК України;
- практику ЄСПЛ, зокрема рішення «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року про те, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає співмірним, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
В судових дебатах прокурор просила призначити обвинуваченому покарання за ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду з проходженням програми для кривдників протягом трьох місяців.
Обвинувачений ОСОБА_4 наполягав на призначенні міри покарання, яка не буде суворою, а саме громадські роботи, переглянув свою поведінку і зобов'язується виконувати, покладені на нього судом обов'язки.
З врахуванням вище наведеного, суд, приходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання не пов'язане з його ізоляцією від суспільства, і остільки на цьому не наполягають і учасники процесу, то призначає йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, в межах санкції ст. 126-1 КК України, остільки вважає, що саме таке покарання є необхідним й достатнім та сприятиме попередженню вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, формуватиме у нього звичку законослухняної поведінки у житті, побуті, громадських місцях.
При цьому суд зазначає, що на день ухвалення вироку, досудова доповідь щодо обвинуваченого до суду не надійшла.
За змістом ч. 1 ст. 314-1 КПК України, досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання. Така доповідь для суду має рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень.
Як зазначається у ч. 6 ст. 28 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Як передбачають положення ч. 2 ст. 76 КК України, на осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов'язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу. Частини 1 та 3 ст. 91-1 КК України встановлюють, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців. Наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2018 року № 1434 «Про затвердження Типової програми для кривдників» передбачено, що організацію та виконання цієї програми, її проходження кривдниками забезпечують місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суд вбачає доцільним застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 і обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протягом трьох місяців. Саме комплексний підхід, у даному випадку, на думку суду, є найбільш дієвим, оскільки метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх. На думку суду, якщо обране судом покарання обвинуваченому не буде пов'язане із застосуванням до нього наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, то не сприятиме виправленню винного, при цьому суд враховує ставлення потерпілої до обвинуваченого та обставини вчиненого ним діяння стосовно неї.
Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, і воно випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.
До вступу вироку в законну силу захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання обраний ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.03.2025 року, продовжитиз обов'язком ОСОБА_4 утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжити застосований доОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 4 ч. 6 ст. 194 КПК України, у вигляді заборони листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Керуючись ст. ст. 370,373, 374,393 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 Кримінального Кодексу України і призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі п.1-3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 Кримінального Кодексу України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Виконання покарання у вигляді пробаційного нагляду покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 Кримінального Кодексу України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід з покладенням обов'язку пройти програму для кривдників передбачену Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протягом трьох місяців, направивши до Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області.
Мліївській сільській раді Черкаського району Черкаської області забезпечити виконання покладеного на ОСОБА_4 обмежувального заходу у виді проходження програми для кривдників передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протягом трьох місяців.
До вступу вироку в законну силу захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання обраний ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.03.2025 року, продовжитиз обов'язком ОСОБА_4 утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжити застосований доОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 4 ч. 6 ст. 194 КПК України, у вигляді заборони листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому ОСОБА_4 та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1