Справа № 627/366/25
17.04.2025
17.04.2025 рокус-ще Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Краснокутськ Краснокутського району Харківської області, українки, громадянки України, не працює, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №034835 від 16.04.2025 року гр. ОСОБА_1 15.04.2025 о 01 год 30 хв неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки щодо догляду за своїм вихованцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 15.04.2025 року з 01 год 40 хв по 09 год 30 хв залишив домівку, де проживає, за адресою:АДРЕСА_1 , та якого було знайдено лише після втручання органу поліції, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, гр. ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала, з протоколом згодна.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення правопорушниці, оцінивши зібрані докази, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення правопорушниці, суддя дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, яка, окрім визнання самою правопорушницею, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 034835 від 16.04.2025 року; рапортом ст. інспектора СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.04.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; рішенням виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 26.04.2022 №82 «Про надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування»; розпорядженням Краснокутської РДА від 12.12.2006 року №532 «Про створення будинку сімейного типу» згідно якого створено дитячий будинок сімейного типу в АДРЕСА_2 та визнано батьками: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; розпорядженням Богодухівської районної військової адміністрації від 10.06.2022 №39 «Про влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу».
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме: ухилення батьків від виконання, передбачених законодавством, обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до положень ст.33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, наявність пом'якшуючої обставини (визнання вини) та відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність, суддя вважає доцільним призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 184 КУпАП, у виді попередження.
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605 грн.60 коп.
Керуючись ст. ст. 23, 40-1, 184, 283-289, 294 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп., який зарахувати на наступні реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Харківського апеляційного суду шляхом подачі скарги через Краснокутський районний суд Харківської області.
Суддя В. А. Каліберда