Справа № 953/2010/25
н/п 2-а/953/154/25
17 квітня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Кіндера В.А., за участю секретаря судового засідання Сергієнко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Представник позивача - адвокат Кутепов І.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 22.02.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 майор ОСОБА_2 виніс постанову №4202 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв'язку з його неявкою 18.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних на підставі повістки №396814, а тому до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді накладення штрафу у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , уточнив дані вчасно 24.09.2024, що підтверджується електронним військово-обліковим документом з Електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
ОСОБА_1 про наявність повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 не знав та не міг знати, оскільки така повістка направлялася не за його місцем фактичного проживання, а за місце його реєстрації, що свідчить про порушення порядку направлення відповідної повістки та відсутність в діях військовозобов'язаного складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Окрім того, в оскаржуваній постанові відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Суд ухвалою від 06.03.2025 прийняв справу до розгляду, відкрив провадження та призначив її до розгляду. З ІНФОРМАЦІЯ_4 витребувано копії матеріалів адміністративної справи, за результатом розгляду якої винесено постанову №4202 від 22.02.2025.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися. 17.04.2025 представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання представники відповідачів в судове засідання не з'явилися. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Зважаючи на те, що адміністративна справа з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, то суд вважає, що відповідачі повідомлені про розгляд справи у строк, достатній для прибуття до суду для участі в судовому засіданні (ч.3 ст. 126 КАС України).
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.205 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно з копією військово-облікового документа ОСОБА_1 з 24.09.2024 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , має індивідуальний номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів 200720235553693900005.
Відповідно до скріншоту із застосунку "Резерв+", сформованого 22.02.2025, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та має відстрочку до 08.05.2025 на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Дані уточнено 22.02.2025.
Відповідно до довідки управління соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради від 16.09.2024 №6327-5003450950 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Місцем проживання/перебування позивача є АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2024 на ім'я ОСОБА_1 була створена повістка № 396814 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , на 18.10.2024 о 11 год. 00 хв., для уточнення даних.
Вказана повістка направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням 0600293574364 з описом вкладення за адресою: АДРЕСА_1 . Відправлення 0600293574364 повернене без вручення адресату з повідомленням «одержувач відсутній за вказаною адресою».
22.02.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 майор ОСОБА_3 виніс постанову №4202 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до змісту цієї постанови, 07.10.2024 ОСОБА_1 було направлено повістку №396814 з вимогою з'явитися 18.10.2024 на 11 годин 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення даних, проте ОСОБА_1 в призначений день не з'явився.
Своєю бездіяльністю громадянин порушив вимоги абзацу 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абзац 3 п. 1 Правил військового облік призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, абзац 2 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 25.03.1991 №3543-XII (далі: ЗУ №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абз.2 ч.1 та ч.3 ст. 22 ЗУ №3543-XII У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
З аналізу наведених норм слідує, що громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про поважність причин не прибуття за повісткою.
Відповідно до абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з абз.2, 3 п.34 Порядку у разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно з п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є, зокрема, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Судом встановлено, відповідно до п.34 Порядку №560, повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 була направлена за відомою адресою - за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та повернулася з відміткою пошти «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що до моменту винесення постанови №4202 позивач повідомив відповідачу адресу фактичного проживання або будь-яку іншу адресу, ніж та, що є зареєстрованою адресою місця проживання.
Дійсно, у оскаржуваній постанові № 4202 в графі задеклароване/зареєстроване місце проживання зазначено - АДРЕСА_2 . Однак дана постанова датована 22.02.2025, тобто після спрямування повістки позивачу. Відтак, суд не бере до уваги доводи захисника про те, що наявність в постанові адреси фактичного місця проживання є свідченням обізнаності відповідача із місцем проживання позивача.
Отже, у розумінні п.41 Порядку № 560, ОСОБА_1 вважається таким, що був належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак за викликом не прибув, причини неприбуття не повідомив, тим самим позивач своєю бездіяльністю вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Суд зауважує, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Спірною постановою про накладення адміністративного №4202 від 22.02.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв'язку з його неявкою 18.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за персональною повісткою.
Враховуючи, що сам відповідач безпосередньо здійснював виклик ОСОБА_1 на 11 годину 18.10.2024, а позивач не з'явився за вказаним викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з чим відповідач був безпосередньо обізнаний про таку неявку, то 18.10.2024 є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення. Вчинене правопорушення не є триваючим, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
Між тим, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення №4202 була складена 22.02.2025, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП.
За положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ч. 1 ст. 38 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржена позивачем постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите.
Щодо інших доводів позивача, то суд зазначає, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не має статусу юридичної особи, а є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд покладає стягнення судових витрат зі сплати судового збору на ІНФОРМАЦІЯ_6 , що також є співвідповідачем у цій справі.
Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 4202 від 22.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіндер В.А.