Справа № 569/10676/22
1-кп/569/353/25
16 квітня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю: прокурора ОСОБА_3 обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №22022180000000005 від 15.02.2022 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 311 КК України, -
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказаний обвинувальний акт.
Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_3 подав письмове клопотання, яке підтримав в судовому засіданні про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, покликаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам, які на даний час не відпали та продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
Інші учасники судового засідання, розгляд вказаного клопотання покладають на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 311 КК України.
Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, терміном 60 днів, та покладено відповідні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, строк якого неодноразово продовжувався та закінчується 18.04.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження домашнього арешту обвинуваченому до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Відповідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції(правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням домашнього арешту підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з того, що даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого іншого запобіжного заходу ніж домашній арешт не встановлено, а також приймає до уваги обставини передбачені ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; ступінь тяжкості інкримінованих злочинів, тяжкість покарання за вчинення, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується.
Так, запобіжний захід у виді домашнього арешту застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Вирішуючи питання про продовження строку домашнього арешту, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість вчинених кримінальних правопорушень ОСОБА_4 , які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі. Суд вважає, що із врахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому судом в разі доведення його винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
З часу обрання вказаного запобіжного заходу по даний час ризики, які виправдовують застосування до ОСОБА_4 домашнього арешту, не відпали та продовжують існувати. Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу не встановлено.
У справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю.
Таким чином, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання вини у вказаних кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, наявність постійного місця проживання та реєстрації, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, відсутність утриманців.
Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження такого запобіжного заходу ОСОБА_4 , як домашній арешт є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
При цьому, з метою недопущення переховування обвинуваченого від суду, доцільним є покладення на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177- 179, 181, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту терміном 60 днів, з 16.04.2025 по 14.06.2025.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки визначені ухвалою суду від 18.02.2025.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом на ОСОБА_4 , визначити по 14.06.2025.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали доручити Рівненському РУП ГУНП в Рівненській області.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя -