Справа № 545/1620/25
Провадження № 2-н/545/365/25
16.04.2025 суддя Полтавського районного суду Полтавської області Путря О.Г., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, -
Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.
Відповідно до заяви про видачу судового наказу, боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.
Проте, як вбачається із додатків до заяви, заявник прохає стягнути заборгованість, що склалась за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За правилами виключної підсудності, встановленими ч.1ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Наведене свідчить, що вимоги про стягнення заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, оскільки заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленимист. 162 ЦПК України, а відповідно до положень ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, тому суд дійшов висновку, що заява не підсудна Полтавському районному суду Полтавської області.
Відповідно до п. 9 ч.1ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
За таких обставин, вважаю, необхідним відмовити ТОВ «Полтаваенергозбут» у видачі судового наказу.
Керуючись ст. ст.30, 162, 164, 165 ЦПК України, суддя
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту проголошення.
Суддя: О. Г. Путря