Справа № 531/2685/24
Провадження № 2/545/508/25
"16" квітня 2025 р. м. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.
за участю секретаря Пінчук З.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача- адвоката Литовченка Р.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача- адвоката Чолан М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтування якого зазначив, що в рамках кримінального провадження № 12021175450000375 від 20.07.2021 (справа № 531/2505/21) встановлено, що 20.07.2021 близько 14:30 години перебуваючи біля під'їзду № 5, що по АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс три удари кулаком лівої руки в область голови ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток лицевого черепа праворуч (передньої та латеральної стінки верхньощелепної пазухи та перелом стінки правої орбіти), струс головного мозку, синець побіля правого ока з двома саднами та крововиливом в білкову оболонку, садно на зовнішній поверхні спинки носа праворуч та два садна в скронево-виличній ділянці праворуч, які утворилися від дії тупого (тупих), предмета (предметів) з обмежено діючою травмуючою поверхнею та відповідно до висновку експерта № 145 від 28.07.2021 року кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу розлад здоров'я (пункт 2.2.1. в/; 2.2.2. Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року). Вироком Машівського районного суд Полтавської області від 20.04.2023 року ОСОБА_2 було визнано винуватим за ч. 1 ст. 112 ККУ та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з застосуванням ст. 75 КК України. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31.01.2024 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу. Протиправними злочинними діями відповідача, позивачеві було завдано матеріальні та моральної шкоди. ОСОБА_1 довелось витратити на лікування грошові кошти в розмірі 9742,44 грн., які складають вартість лікарських засобів. Також позивачу було завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданням, які позначили негативні зміни у житті ОСОБА_1 : щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, фіксованість уваги і проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, реакції замиканні побоювання щодо майбутнього стану здоров'я. Погіршення стану здоров'я, суттєво вплинуло на емоційний стан ОСОБА_1 . З'явились прояви посттравматичної ситуації, через переживання і спогади про обставини отримання тілесних ушкоджень; часті нав'язливі стани, щодо повторюваності психотравмуючої події, які виникають поза волевиявленням позивача; підвищена схильність до міжособистісної сенситивності, скованості при спілкуванні, відчутті незручності, непорозуміння, недружелюбності зі сторони оточуючий невпевненості у собі; помірно виражені депресивні прояви (перевага пригніченого настрою, упади сил, що проявляється у загальмованості інтелектуальної сфери, моторної діяльності, зниженні вітальних потреб, тощо); підвищений рівень тривожності, високий рівень чутливості на оціни оточуючих; помірно виражена тенденція до відчуття негативних емоцій до оточуючих; притаманні періодичні нав'язливі, інтенсивні, непереборні страхи, пов'язані із травмуючою ситуацією; помірної виражена схильність до «застрягання» на емоційно значимих переживаннях. Емоційний стан ОСОБА_1 характеризується підвищеною тривожністю до стану свого здоров'я, страхом повторення стресогенної ситуації із значними посттравматичними проявами (підвищену настороженість, повторювані сни про подію, що викликають значні переживання/ нав'язливі стани про подію, періодичні, інтенсивні страхи, дисфункції того чи іншого внутрішнього органу чи системи). Обставини переживання травматичної ситуації не суперечить індивідуально-психологічним особливостям ОСОБА_1 (емоціійної чутливості, підвищеної тривожності, низької самооцінки, чутливістю до невдач, невротичної структури переживань, депресивні прояви). Подія, яка сталася 20.07.2021 року, вплинула значним чином на психофізіологічний стан ОСОБА_1 , його емоційну, професійну та міжособистісну сферу, що супроводжується протягом довготривалого періоду. Психологічно деструктивний характер ОСОБА_1 , проявляється у погіршенні його фізичного, емоційного, особистісного, професійного, міжособистісного стану, що призвело до стійких, тривалих змін в основних складових структури особистості ОСОБА_1 (концентрації уваги на пережитих подіях, понижений фон настрою, тривожність, нав'язливість спогадів про травму, тощо), зумовила порушення в основних сферах життєдіяльності; відчуття постійного фізичного болю; порушення професійних орієнтирів; зменшення фінансової можливості; порушення у сфері міжоособистісних контактів), що протягом тривалого часу, унеможливило його повноцінне соціальне функціонування як особистості. Задля повернення до нормального попереднього існування ОСОБА_1 доводиться докладати значних, як фізичних (процес реабілітації) так і психологічних (постійно переконувати себе у тому, що «все буде добре»).
З огляду на викладені обставини та з урахуванням принципів виваженості справедливості та розумності позивач оцінює розмір понесеної ним моральної шкоди грошовому виразі в сумі 500000,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою корить матеріальну шкоду у розмірі 9742,44 грн., та 500000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судді від 06.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.
28.01.2025 року ОСОБА_2 надіслав відзив на позов, у якому зазначив, що визнає свою вину у вчиненому і відповідно усвідомлює, що спричинив позивачу матеріальну та моральну шкоду. Він неодноразово суму 9743,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди перераховував позивачу, але останній відмовлявся її отримувати. Разом з тим, не погоджується із розміром моральної шкоди, яку позивач оцінив у 500000,00 грн. При винесенні вироку 24.04.2023 р. Машівський районний суд з урахуванням рівня фізичного болю та душевних страждань потерпілого ОСОБА_1 через нанесення мною йому побоїв, які проявились у душевних, психологічних стражданнях, їх тривалості та значимості для потерпілого, вимушених змінах в його життєвих стосунках та подальшому житті, тривалість часу, що був необхідним для відновлення стану здоров'я, обставини за яких потерпілому були ці побої нанесені, а також виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, обстановки вчинення кримінального правопорушення, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого у відшкодування завданої моральної шкоди 30000,00 гривень. Вважає такий висновок відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Виходячи з цього, 20.07.2023 року ним було перераховано на адресу потерпілого ОСОБА_1 грошові кошти у рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, утому числі і на відшкодування витрат адвоката, понесених потерпілим, в сумі 15000,00 грн., а всього- 55000,00 грн. Проте вони не були отримані ОСОБА_1 , оскільки останній відмовився їх отримувати і вони були мені повернуті.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
25.02.2025 року від представника позивача- адвоката Литовченка Р.В. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив, що позивачу довелось витратити на лікування грошові кошти в розмірі 9742,44 грн.- вартість лікарських засобів, що підтверджується квитанціями про оплату вартості ліків. Неправомірними суспільно-небезпечними діям обвинуваченого ОСОБА_2 завдано позивачу немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті ОСОБА_1 : щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, реакції замикання, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я. Емоційний стан ОСОБА_1 характеризується підвищеною тривожністю до стану свого здоров'я, страхом повторення стресогенної ситуації із значними посттравматичними проявами (підвищену настороженість, повторювані сни про подію, що викликають значні переживання, нав'язливі стани про подію, періодичні, інтенсивні страхи, дисфункції того чи іншого внутрішнього органу чи системи). Обставини переживання травматичної ситуації не суперечить індивідуально-психологічним особливостям ОСОБА_1 (емоціійної чутливості, підвищеної тривожності, низької самооцінки, чутливістю до невдач, невротичної структури переживань, депресивні прояви). Подія, яка сталася 20.07.2021 року, вплинула значним чином на психофізіологічний стан ОСОБА_1 , його емоційну, професійну та міжособистісну сферу, що супроводжується протягом довготривалого часу. Психологічно деструктивний характер ОСОБА_1 , проявляється у погіршенні його фізичного, емоційного, особистісного, професійного, міжособистісного стану, що призвело до стійких, тривалих змін в основних складових структури особистості ОСОБА_1 (концентрації уваги на пережитих подіях, понижений фон настрою, тривожність, нав'язливість спогадів про травму, тощо), зумовила порушення в основних сферах життєдіяльності; відчуття постійного фізичного болю; порушення професійних орієнтирів; зменшення фінансової можливості; порушення у сфері міжоособистісних контактів), що протягом тривалого часу унеможливило його повноцінне соціальне функціонування як особистості. Задля повернення до нормального, попереднього існування, ОСОБА_1 доводиться докладати значних, як фізичних (процес реабілітації) так і психологічних (постійно переконувати себе у тому, що «все буде добре», натомість перебувати у постійному стані тривожності) ресурсів. Теперішній психічний стан ОСОБА_1 (наявність пригніченого настрою та значних посттравматичних проявів), його індивідуально-психологічні особливості (підвищена тривожність, нав'язливість спогадів про травму, невпевненість в собі, невротичні переживання, очікування неприємностей) та тривалість переживання психотравмувальної події (майже 6 місяців з високою частотою та інтенсивністю переживань), визначається суттєвий ступінь ураження особистості внаслідок травми та переживання моральних страждань. Моральні страждання мають значний вплив на психологічне благополуччя ОСОБА_1 із потенційною можливістю часткового відновлення попереднього рівня його життєдіяльності та соціального функціонування. Тому з огляду на викладені обставини та з урахуванням принципів виваженості, справедливості та розумності позивач оцінює розмір понесеної ним моральної шкоди в грошовому виразі в сумі 500000,00 грн. Це мінімальна грошова сума, яка об'єктивно та без перебільшення при нинішній ціновій політиці в державі може покрити ті незручності та душевні переживання, яких зазнав позивач, та витрати на подальшу реабілітацію. Обґрунтованість моральної шкоди також підтверджено висновком експерта № 1248-1249 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 28.02.2023 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник позивача- адвокат Литовченко Р.В. позовні вимоги підтримав на підставі доводів викладених в позовній заяві та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнач частково, а саме: щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 9742,44 грн. та моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.
Представник відповідача- адвокат Чолан М.В. позовні вимоги визнач частково, матеріальну шкоду визнав повністю у розмірі 9742,44 грн., щодо моральною просив суд стягнути на користь позивача 30000,00 грн., так як розмір моральної шкоди заявлений позивачем не відповідає засадам розумності
Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2,4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що вироком Машівського районного суду Полтавської області від 20.04.2023 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України за фактом нанесення ним умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (а.с. 4-7). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31.01.2024 року вищевказаний вирок суду першої інстанції скасований, ОСОБА_2 передано на поруки трудовому колективу (а.с. 8-11). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої палати Касаційного кримінального суду від 31.07.2024 року ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін (а.с. 12-15).
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного суду України від 19.12.2019 року у справі № 520/11429/17 зазначено, що преюдиційні факти- це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Відповідно до вимог частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, судом встановлені протиправні дії відповідача ОСОБА_2 , які містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 112 КК України.
Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
У зв'язку з протиправними діями ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода, яка виразилася у затратах, пов'язаних з лікуванням (а.с. 24-59). Загальний розмір такої шкоди, як зазначає сторона позивача, склав 9742,44 грн. і такий розмір визнається та не оспорюється стороною відповідача, підтверджений наданими суду письмовими доказами.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд прийшов до наступного висновку.
Як зазначає сторона позивача, ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій відповідача була завдана моральна шкода, яку оцінюють по 500000,00 грн.
Згідно Висновку експерта № 1248-1249 від 28.02.2023 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи орієнтовний розмір компенсації за завдані ОСОБА_1 моральні страждання надається у таких варіантах: від 0 мінімальних заробітних плат до 162 мінімальних заробітних плат (а.с. 16-24).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа, якій неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдана моральна шкода, має право вимагати відшкодування такої шкоди особою, яка її завдала, за наявності вини останньої.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно ч.ч. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яку зазнав ОСОБА_1 , суд враховує, що внаслідок протиправних дій відповідача позивач зазнав душевних страждань, які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідача.
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22, провадження № 61-1382сво23).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанову об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 519/2-5034/11).
Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та об'єм заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь їх доведеності і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 в сумі 100000,00 грн., і такий розмір буде відповідати вимогам розумності та справедливості та є адекватним нанесеній моральній шкоді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: суду невідомий, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: суду невідомий, матеріальну шкоди у розмірі 9742 (дев'ять тисяч сімсот сорок дві) грн. моральну шкоду у розмірі 100000,00 (сто тисяч) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення проголошено 16.04.2025 року.
Суддя: Т. О. Зуб