Справа № 524/15430/24
Провадження №2/524/2646/25
17.04.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Ткаченко Я.С., розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
У грудні 2024 року до суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
В обґрунтування позову вказувала, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 лютого 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від призначеного судом покарання звільнено з випробувальним строком на 1 рік. Позивач по справі є однією із потерпілих у даному кримінальному провадженні.
Даним вироком встановлено, що ОСОБА_2 03 квітня 2015 року, повторно, виходячи з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами, шляхом обману потерпілої ОСОБА_1 , діючи як фізична особа-підприємець, уклав з потерпілою ОСОБА_3 договір № 737 від 03.04.2015 року на виготовлення, доставку та встановлення металопластикових виробів - чотирьох вікон, отримавши від потерпілої ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9700,00 грн. та мав виконати умови договору протягом 21 робочого дня, при цьому маючи на меті привласнення вищевказаних грошових коштів без виконання умов договору. Після спливу строку встановленого договором, умови договору ОСОБА_2 виконані не були, грошовими коштами в сумі 9700,00 грн., які були отримані від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 незаконно заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду.
Щодо заподіяння моральної шкоди та її відшкодування, позивач зазначила, що дії відповідача підірвали її віру в людську порядність, вона є пенсіонеркою, людиною похилого віку, тяжко пережила такий удар, у неї погіршився сон та загальне самопочуття так як мала намір в зимовий період утеплити свій будинок. Розмір моральної шкоди оцінила у 40 000,00 грн.
Просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 9700,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн.
Ухвалою судді від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач не прибула. У поданій до суду заяві просила справу розглядати без її участі. Заявлений позов підтримала та просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не прибув з невідомих суду причин. Був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань щодо розгляду справи у його відсутності до суду не подавав. Не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступне.
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 лютого 2023 року, який набрав законної сили 22.03.2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від призначеного судом покарання звільнено з випробувальним строком на 1 рік.
Позивач по справі є однією із потерпілих у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 .
Як вбачається зі змісту вироку суду, ОСОБА_2 03 квітня 2015 року, повторно, виходячи з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами, шляхом обману потерпілої ОСОБА_1 , діючи як фізична особа-підприємець, уклав з потерпілою ОСОБА_3 договір № 737 від 03.04.2015 року на виготовлення, доставку та встановлення металопластикових виробів - чотирьох вікон, отримавши від потерпілої ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9700,00 грн. та мав виконати умови договору протягом 21 робочого дня, при цьому маючи на меті привласнення вищевказаних грошових коштів без виконання умов договору. Після спливу строку встановленого договором, умови договору ОСОБА_2 виконані не були, грошовими коштами в сумі 9700,00 грн., які були отримані від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 незаконно заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, вказані обставини не підлягають доведенню при розгляді даної справи, де вироком суду встановлено вину відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, об'єктом якого було грошові кошти належні позивачу.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Як встановлено із змісту вироку суду від 20.02.2023 року, ОСОБА_1 у межах вказаного кримінального провадження із цивільним позовом до обвинуваченого не зверталася.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Згідно з ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У ч. 1 ст. 1177 ЦК України установлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Дослідивши надані суду докази, враховуючи обставини, які були встановлені вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 лютого 2023 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та який набрав законної сили 22.03.2023 року, суд вважає доведеним спричинення позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 9700,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, яка заподіяна позивачу внаслідок протиправних дій відповідача в розмірі 9700,00 грн.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 9 зазначеної вище постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікована 17.07.1997 року). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009 року; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004 року)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Так, вирішуючи позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги понесені позивачем моральні страждання від даного кримінального правопорушення.
Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача щодо завданої їй моральної шкоди внаслідок скоєння злочину, яка полягає у переживаннях, душевному та психологічному дискомфорті, що призвело до моральних страждань позивача, яка є особою похилого віку, пенсіонеркою, яка залишилася без засобів існування та обіцяних виробів.
Виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, з врахуванням глибини, часу фізичних та душевних страждань, їх тривалості, суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому задоволенню з урахуванням обставин, що мають істотне значення для встановлення розміру такої, і на погляд суду, буде доцільним стягнути на користь позивача 10 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. Слід стягнути з відповідача на користь позивача 9700,00 грн. матеріальної шкоди та 10 000,00 грн. моральної шкоди, відмовивши позивачу в частині стягненні моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приймає до уваги наступне.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року передбачено, що за подачу позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становив 3028 грн.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору, на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», його необхідно стягнути з відповідача в дохід держави у розмірі 1211,20 грн.
Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат.
Справа розглянута в межах заявлених вимог та наданих сторонами у справі доказів.
Керуючись ст. 15, 16, 22, 1166, 1192 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76 - 83, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 280 - 282, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 9700,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 17 квітня 2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: