Справа №: 398/5249/24
провадження №: 2/398/554/25
Іменем України
"09" квітня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Дубровської Н.М., з участю секретаря судового засідання Тараненко А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Олександрії, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спільним майном чоловіка та жінки, які не перебували у шлюбі, поділ майна,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім'єю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без реєстрації шлюбу у період з червня 2016 року по липень 2024 р.; визнати спільним майном чоловіка та жінки, які проживали без реєстрації шлюбу наступне майно: житловий будинок разом з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку разом з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3603,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач та відповідач, ОСОБА_3 знають один одного з 2011 року, з лютого 2016 року почали зустрічалися, а з червня 2016 року вирішили жити разом однією сім'єю, як подружжя, однак шлюб не реєстрували. Спочатку, а саме з червня 2016 року по квітень 2018 року, вони фактично проживали в житловому будинку по АДРЕСА_2 , який належав позивачу на праві особистої приватної власності. Пізніше, а саме з квітня 2018 року і по теперішній час вони фактично проживають в будинку, що розташований у АДРЕСА_1 , який було куплено за спільні кошти та зареєстровано за ОСОБА_3 .
Спільний бюджет складався з заробітної плати сторін. У 2017 році позивачу було досягнуто домовленості з батьком її дітей - ОСОБА_4 , про те, що він сплачує заборгованість по аліментам до досягнення дітьми повноліття. Кошти одержала з продажу земельної ділянки, яка належить йому на праві особистої приватної власності (довіреність на право продажу, яка збереглася до теперішнього час додаю). У зв'язку з отриманням коштів у повному обсязі до повноліття дітей, позивач 02.01.2018 року до Олександрійського міськрайонного відділу ДВС подала заяву про повернення їй на руки виконавчого листа. Вказані кошти були витрачені на купівлю 26.03.2018 року спірного будинку. Деякий час у них ще залишався борг за будинок, тому вони з відповідачем в один день, а саме 21.11.2018р. виїздили на заробітки до Чехії та 05.12.2018 року повернулися. Зароблені кошти були використані на погашення боргів за придбаний будинок. Про їх спільне проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини свідчать численні спільні фото. З 16.11.2018 року по теперішній час, позивач зареєстрована у спірному будинку по АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка від голови квартального комітету, а також відмітка у паспорті. З липня 2024 року відносини між сторонами фактично припинилися, однак вони продовжують проживати на одній території у спірному будинку. Відповідач погрожує «викинути» позивача з будинку, дозволив собі застосовувати відносно неї фізичну силу.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст.5 ЦПК України).
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 2ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Як роз'яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, судом встановлюються факти, які породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що у період часу з 2016 року по липень 2024 року позивач та відповідач постійно перебували у фактичних шлюбних відносинах за час перебування у цивільному шлюбі за рахунок спільних коштів придбано майно, сторони разом вели спільне господарство. Наведений факт проживання, як чоловіка та жінки не спростовується сторонами, підтверджується зібраними по справі письмовими доказами.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Згідно з статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю,але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання,належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно,що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що стаття 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Зазначена правова позиція висловлена ВС у постанові від 25 січня 2018 року в справі №337-5266/15-ц (провадження №61-1678св17).
Відповідно до вимог статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2016 року по липень 2024 року.
Згідно договору купівлі - продажу житлового будинку від 26 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О.М. та зареєстровано за № 324, копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.03.2018 року, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 разом з земельною ділянкою, на якій розташований будинок, зареєстровано за ОСОБА_3 .
Разом з тим, судом встановлено, та не спростовується сторонами, що спірний будинок придбаний за період спільного фактичного проживання, як чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та за спільні кошти, тому даний будинок, відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільний будинок та земельну ділянку на якій розташований будинок на дві рівні частини, визнавши за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку разом з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому стягненню на користь позивача з відповідача підлягають судові витрати в сумі 3603,63 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 69-71 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спільним майном чоловіка та жінки, які не перебували у шлюбі, поділ майна - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з червня 2016 року по липень 2024 року.
Визнати спільним майном чоловіка та жінки, які проживали без реєстрації шлюбу житловий будинок разом з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку разом з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3603,63 грн.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Дубровська Н.М.