Справа №: 398/5257/24
провадження №: 3/398/48/25
Іменем України
"07" квітня 2025 р. Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Дубровська Н.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працюючу, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер (відомості відсутні), -
за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП,-
встановив:
Відповідно до протоколу Серія ВАД 016197 від 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 03 жовтня 2024 року вкрав велосипед, який є власністю громадянина ОСОБА_3 та який був на території Новопразької філії Новопразького ліцею № 1, таким чином порушує ст. 150 СК України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у скоєному не визнала, пояснила, що за сином доглядає добре, забезпечує його всім необхідним. Син навчається задовільно, поводить себе як і усі діти у школі. Їй відомо, що 03 жовтня 2024 року до її сина ОСОБА_2 звернулася знайома дівчина ОСОБА_4 , яка попросила відремонтувати цепку на велосипеді, на що хлопець доброзичливо погодився, налагодив приладдя, зробив коло перевіривши справність і безперешкодно віддав майно дівчині. Припускає, що через неприязне ні відносини у дорослих постраждав її син, який став заручником обставин.
Малолітній ОСОБА_5 суду показав, що 03 жовтня 2024 року цілий день перебував у школі на навчанні, і цей день було сім уроків, але через повітряну тривогу, він з іншими учнями спустилася у підвальне приміщення і близько двох годин провів там. Приблизно після закінчення 6 уроку повідомили, що 7 уроку не буде і він вийшов на подвір'я школи, де на прохання раніше знайомої йому ОСОБА_6 полагодив її велосипед, проїхав два кола на ньому по території школи, після чого віддав велосипед дівчині і пішов з додому пішки.
Захисник Бельський В.М. вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, просив взяти до уваги та критично поставитися до адміністративного матеріалу, з огляду на те, що підставою для складання даного протоколу є пояснення ОСОБА_7 , який начебто бачив малолітнього сина ОСОБА_8 на велосипеді та пояснення самого малолітнього ОСОБА_2 , який начебто визнав даний факт. Вважає, що пояснення даних осіб не можуть бути використані як докази, виходячи з того, що ОСОБА_7 є дізнавачем і працює в Олександрійському районному відділі поліції, і про це не зазначено в анкетних даних його пояснень. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_7 з метою покращення показників розкривання викраденого майна, на прохання своїх колег поліцейських, надав невірні свідчення щодо причетності малолітнього ОСОБА_2 до крадіжки велосипеду. Так, згідно пояснень ОСОБА_7 , він 03.10.2024 року з 11 до 12 години проїжджаючи на належному йому автомобілі по вулиці Садовій бачив як малолітній ОСОБА_9 їхав йому на зустріч на схожому велосипеді. Дані обставини не відповідають дійсності, так як ОСОБА_5 в цей час був на уроках в гімназії. У цей день у нього було 7 уроків. Під час уроків було оголошено повітряну тривогу, тому дитина разом з іншими учнями спустилася у підвальне приміщення і близько двох годин провела у ньому. Приблизно о 13:30 год. коли по годинах закінчився 6 урок і повідомили, що 7 уроку не буде ОСОБА_5 вийшов на подвір'я школи, де на прохання ОСОБА_6 полагодив її велосипед (одів цепку, яка спала), проїхав два кола на ньому, після чого віддав велосипед дівчині і пішов з гімназії додому пішки. Повідомлення про крадіжку велосипеду надійшло в поліцію о 14:44 год. Отже, з 11 до 12 год. ОСОБА_7 не міг бачити саме малолітнього ОСОБА_10 проїжджаючого на велосипеді по АДРЕСА_2 . Крім того, захисник звернув увагу на пояснення ОСОБА_2 , які відібрані у малолітньої особи з порушенням діючого законодавства. Так дані пояснення поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадянами превенції Олександрійського РВП ОСОБА_11 відібрав без присутності батьків або педагога. При цьому в поясненнях вказано, що малолітній допитаний в присутності матері, але підпис ОСОБА_1 відсутній. При допиті ОСОБА_12 , останній повідомив про непричетність до скоєння крадіжки велосипеду і на цьому опитування було закінчено. Підписати відібрані пояснення ОСОБА_1 не надано. Наявність у поясненнях ОСОБА_2 інших обставин про його зізнання у крадіжці велосипеду та відсутність підпису ОСОБА_1 або педагога під поясненнями свідчень про те, що поліцейський дописав або переписав ці пояснення, і міг вписати дані. ОСОБА_1 заперечує факт, що саме такі були дані дитиною під час опитування поліцейським. Крім того, матеріали не містять протоколи огляду місця події або інших із зазначенням місця відшукування вкраденого велосипеду, що ставить під сумніви зазначення в поясненням дитини про те що велосипед був знайдений біля його будинку.
Представник ГУНП в Кіровоградській області Олександрійського районного відділу поліції у судове засідання не прибув, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, малолітнього ОСОБА_2 , вивчивши докази та оцінивши їх за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що справа про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю з наступних підстав:
Відповідно до ч.2ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зіст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.ст.279,280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Справа розглядається в межах пред'явленого обвинувачення, на підставі наданих доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно дост.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 184 КУпАП.
Протокол, є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".
У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок повністю покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.
Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження обвинувачення до суду надані протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього: копія заяви рапорту, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення, іншу подію ОСОБА_13 від 03.10.2023 року, пояснення ОСОБА_13 від 03.10.2024року, пояснення малолітнього ОСОБА_2 пояснення ОСОБА_7 від 03.10.2024 року, довідку - характеристику 1121 від 10.10.2024 року, витяг № 288 про зареєстрованих у житловому приміщенні, будинку осіб. Тому саме ці докази досліджуються судом.
Так, відповідно ч.1ст.184 КУпАП відповідальність батьків, або осіб, які їх замінюють наступає у разі ухилення їх від виконання передбачених законодавством обов'язків по забезпеченню необхідних умов життя, освіти та виховання неповнолітніх дітей.
З протоколу про адміністративне правопорушення Серія ВАД 016197 від 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 03 жовтня 2024 року вкрав велосипед, який є власністю громадянина ОСОБА_3 та який був на території Новопразької філії Новопразького ліцею № 1, таким чином порушує ст. 150 СК України
До матеріалів справи не додано жодних доказів, які б стверджували, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_2 , тобто вчинила дії, які би підпадали під ознаки правопорушення, передбаченого ч.1ст. 184 КУпАП, що не дозволяє суду належним чином розглянути протокол про адміністративне правопорушення та дійти висновку про наявність вини у діях особи.
Крім того, суд критично оцінює долучені про протоколу про адміністративне правопорушення письмові пояснення ОСОБА_7 від 03.10.2024 року, з якого вбачається, що останній бачив малолітнього сина ОСОБА_8 на велосипеді, а саме, що він 03.10.2024 року з 11 до 12 години проїжджаючи на автомобілі по вулиці Садовій бачив як малолітній ОСОБА_9 їхав йому на зустріч на схожому велосипеді.
Дані обставини не знайшли підтвердження, оскільки ОСОБА_5 в цей час був на уроках в гімназії, наведене підтверджується інформаційною довідкою Новопразького ліцею № 1 Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області за № 339 від 12 грудня 2024 року, з якої вбачається, що учень 7 класу ОСОБА_5 перебував у навчальному закладі 03 жовтня 2024 року з 07-50 год. по 13.55 год. 03.10.2024 року була затяжна повітряна тривога , яка розпочалася 11- 35 год. і закінчилася о 13- 54. В закладі 6 урок закінчується о 13- 00, після 6 уроку учня додому не відпустили. Учня відпущено додому о 13-55 після сигналу «Відбій повітряної тривоги». Дана інформація витребувана судом на підставі клопотання представника захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу на те, що перебування ОСОБА_7 у правовідносинах з ГУНП в Кіровоградській області Олександрійського районного відділу поліції спростовуються інформаційною довідкою № 15854/114- 24 від 20.12.2024. у судові засідання останній не з'явився.
З письмових пояснень малолітнього ОСОБА_2 , вбачається, що вони відібрані з порушенням діючого законодавства. При цьому, в поясненнях вказано, що малолітній допитаний в присутності матері, але підпис ОСОБА_1 відсутній.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Однак матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, керуючись вимогами статті 62 Конституції Україниі статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом, вважаю, що суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність вини у діях ОСОБА_1 в скоєнні вказаного правопорушення, а тому провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 7, 184 ч.1, 247, 283-285, 287-291 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, суддя -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст. 184КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.
Суддя Н.М. Дубровська