Справа № 212/12428/24
2/212/1013/25
17 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У грудні 2024 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі - АТ «Універсал Банк», Банк) до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що «Мonobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. 27.02.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 27.02.2018 року. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 25000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти. В свою чергу, відповідач не сплачував своєчасно Банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інших витрат відповідно до умов договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, а саме: 9375,29 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 24867,17 грн - заборгованість за відсотками, яку позивач просив суд стягнути з відповідача, а також просив стягнути з останнього витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою суду від 31 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
28 лютого 2025 року на підставі ухвали суду розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою відповідача у справі.
24 березня 2025 року до суду у справі, через систему «Електронний суд», від представника відповідача - адвоката Трофименко М.В. надійшли письмові пояснення по суті позову, сформовані в системі «Електронний суд» 23.03.2025 року, в яких зазначено, що на розгляді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходилась цивільна справа № 212/2915/21 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги були заявлені на підставі наявної заборгованості ОСОБА_1 перед Банком за укладеним між ними Договором про надання банківських послуг від 27.02.2018 року. Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 07.06.2021 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» у розмірі 30341,61 гривень, витрати на оплату судового збору у розмірі 1198,10 гривень, а усього у загальній сумі 31539,71 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Однак, ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 13.05.2024 року вказане заочне рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.06.2021 року було скасовано. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.07.2024 року позовну заяву було залишено без розгляду. Водночас, на підставі виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі № 212/2915/21 на примусове виконання заочного рішення суду від 07.06.2021 року було відкрито виконавче провадження №74459085, за яким з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» стягнуто 16576,80 грн. Окрім того, Паспорт споживчого кредиту, що є невід'ємною частиною Договору від 27.02.2018 року, не підписаний відповідачем. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що самі ці Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», паспорт споживчого кредиту, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Універсал Банк». Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
25 березня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.07.2024 року у цивільній справі № 212/2915/21 позовну заяву АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було залишено без розгляду, позивачу роз'яснено право звернення до суду повторно. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» в редакції від 01.02.2018 року доступні на сайті Банку з моменту набуття їх чинності, отже відповідач мав безперешкодний доступ до них в момент укладення Договору та в подальшому. У пункті 2, підписаної відповідачем при відкритті банківського рахунку Анкети-заяви, споживач банківських послуг (клієнт) погоджується, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов?язується виконувати його умови. Анкета-заява є невід?ємною частиною Договору і враховуючи її зміст, підписавши Анкету-заяву, відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма частинами договору і отримав відповідні примірники. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, надав до суду клопотання про розгляду справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.02.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ПАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є позивач), з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, на підставі якої відповідач отримав кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. (а.с. 14)
Згідно з п. Договору, Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого ОСОБА_1 підтвердив та зобов'язався виконувати.
Підписанням Анкети-заяви відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, є зрозумілі відповідачу (п. 3 Договору).
Крім того, в Анкеті позичальник підтвердив, що усе листування щодо цього Договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.
Кредитний договір був підписаний власноручно ОСОБА_1 27.02.2018 року.
До Анкети-заяви позивачем було долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, Витяг з тарифів за карткою Чорна картка monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача. (а.с. 15-32)
Згідно з Тарифами картки monobank базова відсоткова ставка за користування кредитом - 3,1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, збільшена відсоткова ставка на місяць - 6,2 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом. (а.с. 28-29)
Позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання за договором виконав, надавши позичальнику кредит у розмірі 25000,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка Monobank.
З наданої до суду копії Виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_2 від 17.12.2024 року, за період 27.02.2018-17.12.2024, відкритої на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що останній активно користувався кредитним коштами. Так, за вказаний період сума витрат склала 98823,04 грн, сума зарахувань - 61552,58 грн. Баланс на кінець періоду: - 12270,46 грн. (а.с. 8-11)
Згідно з довідкою про наявність рахунку від 17.12.2024 року, в АТ «Універсал Банк» відкритий рахунок на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: Чорна картка за № НОМЕР_1 , активна до 07/24. (а.с. 12)
Також згідно з інформації з довідки про розмір встановленого кредитного ліміту за карткою № НОМЕР_1 , відповідачу 27.02.2018 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 13)
Згідно із наданим розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним Кредитним договором № б/н від 27.02.2018 року станом на 17.12.2024 року склала 37270,46 грн, з яких: 9375,29 - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 24867,17 - загальний залишок заборгованості за відсотками, 3028,00 - судовий збір, 0,00 грн - заборгованість за пенею, 0,00 грн - заборгованість за порушення грошового зобов'язання. (а.с. 6-7)
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає,що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові від 12 січня 2021 по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо.
Таким чином суд вважає, що вказаний кредитний договір, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
У позові АТ «Універсал Банк» посилається на те, що 27.02.2018 відповідач підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг відповідачем не підписані, а тому з огляду на їх мінливий характер, вони не можуть вважатись складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, а тому не можуть вважатись належним доказом.
Підписана відповідачем Анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги.
Що стосується наявного в матеріалах справи Паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank, то у даному випадку Паспорт споживчого кредитування, який у Законі України «Про споживче кредитування» трактується як інформація, яка надається споживачеві перед укладенням договору про споживчий кредит, в силу позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20, може свідчити тільки про ознайомлення відповідача з можливістю зміни умов кредитування, надання можливості порівняти різні пропозиції кредитодавця, але аж ніяк не може бути підтвердженням того, на які саме умови вона дала згоду. Крім того, паспорт споживчого кредитування, який долучений до справи, не містить жодного підпису відповідача: ні власноручного, ні електронного, лише зазначено, що споживач отримує паспорт споживчого кредиту в Мобільному додатку та підписує його у електронному вигляді до підписання Договору.
Верховний Суд у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 акцентує увагу на необхідності розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитовця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За таких обставин Верховний Суд вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №284/157/20-ц, від 18.11.2020 у справі №313/346/20 та від 26.12.2019 у справі №467/555/19 про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідачем з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank та тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту, а відтак відсутні правові підстави вважати їх складовою кредитного договору від 27.02.2018 року, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.
Предметом позову АТ «Універсал Банк» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 27.02.2018 на підставі договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у межах визначеного банком ліміту 25000,00 грн шляхом зарахування на поточний рахунок.
З наданого банком розрахунку заборгованості, виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та має заборгованість за Договором про надання банківських послуг Monobank від 27.02.2018 року, яка станом на 17.12.2024 року склала 37270,46 грн, з яких: 9375,29 - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 24867,17 - загальний залишок заборгованості за відсотками, 3028,00 - судовий збір, 0,00 грн - заборгованість за пенею, 0,00 грн - заборгованість за порушення грошового зобов'язання. (а.с. 6-7)
Так, відповідно до наданої позивачем виписки з руху коштів по картці від 17.12.2024 року, за період з 27.02.2018 по 17.12.2024 (а.с. 8-11), ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, із зазначеної виписки вбачається здійснення операцій за карткою, а саме: зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку, часткове погашення заборгованості тощо.
Звертаючись до суду з позовом, Банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості станом на 17.12.2024 та виписку про рух коштів по картці від 17.12.2024 року. При цьому, як слідує з наданого позивачем вказаного розрахунку заборгованості та виписки, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, про що зазначалось вище, АТ «Універсал Банк» здійснювалось нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 38,4% та 37,2% - з 24.03.2021 року, за рахунок коштів, внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості. Так, за період з 27.02.2018 до 17.12.2024 Банком були нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом в загальному розмірі 21229,13 грн; 31.07.2018 - 1680,20 грн; 31.08.2018 - 1738,14 грн; 30.09.2018 - 1702,84 грн; 31.10.2018 - 1854,11 грн; 30.11.2018 - 1759,64 грн; 31.12.2018 - 1767,68 грн; 31.01.2019 - 1744,06 грн; 28.02.2019 - 1690,48 грн; 31.03.2019 - 2001,54 грн; 30.04.2019 - 1990,71 грн, які відповідачем повністю сплачено, що відображено у відповідній графі розрахунку заборгованості. (а.с. 6-7)
Таким чином, при розрахунку суми заборгованості за Договором від 27.02.2018 року суд враховує, що кредитний ліміт встановлено у розмірі 25000,00 грн, Анкета-заява від 27.02.2018 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Водночас, суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що на підставі виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі № 212/2915/21 на примусове виконання заочного рішення суду від 07.06.2021 року було відкрито виконавче провадження №74459085, за яким з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» стягнуто 16576,80 грн, як такі, що не стосуються суті даного спору, оскільки можуть слугувати підставою цивільних процесуальних правовідносин щодо захисту майнових прав в іншому судовому провадженні.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині наявності заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором від 27.02.2018 року за тілом кредиту у розмірі 9375,29 грн.
Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в повному обсязі та добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором від 27.02.2018 року в розмірі 9375,29 грн, що є залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). У задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 24867,17 грн позивачу слід відмовити за безпідставністю.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 761,68 грн (9375,29*3028,00:37270,46).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525-526, 549, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 77-81, 141, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.02.2018 року у розмірі 9375,29 грн (дев'ять тисяч триста сімдесят п'ять гривень 29 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 761,68 грн (сімсот шістдесят одна гривня 68 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місце знаходження юридичної особи: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ЄДРПОУ 21133352.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений та підписаний 17 квітня 2025 року.
Суддя: О. Н. Борис