Номер провадження: 33/813/875/25
Номер справи місцевого суду: 511/4489/24
Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.
Доповідач Кравець Ю. І.
31.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання - Гасанової Л.Я. кизи, за участю представника ОСОБА_1 адвоката Сіренка М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Сіренко М.Ю., який дії в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.02.2025 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 19.05.2016р. орган що видав - 5141, РНОКПП: НОМЕР_2 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
установив
Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини:
Згідно протоколу серії ААД № 930155 від 05.12.2024 року, 05.12.2024 року о 14 год. 50 хв., в м. Роздільна Одеської області, по вул. Садовій, водій ОСОБА_1 керував автомобілем TOYOTA CAMRY д/з НОМЕР_3 у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія, із застосуванням технічного приладу газоаналізатор Драгер-6820, що підтверджується тестом №785, результат 2,49 %, під відеозапис на службову боді-камеру №14, відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, адвокат Сіренко М.Ю., який діє в інтересах захисту ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з постановою суду першої інстанції та просить скасувати постанову у зв'язку з відсутністю в події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що
-працівники поліції незаконно склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, оскільки після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер, ОСОБА_1 не погодився із результатами такого огляду;
-у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого п.2.5 ПДР, а не п.2.9а ПДР, а відтак, протокол складений співробітниками поліції не може вважатися дійсним;
На підставі цього просить задовольнити його апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні апеляційного суду, представник ОСОБА_1 адвокат Сіренко М.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги, та просив її задовольнити.
Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Мотивуючи свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції у постанові послався на наступні докази:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №930155 від 05 грудня 2024 року, складеним відносно ОСОБА_1 відповідно до якого, 05.12.2024 року о 15:03 год., в м. Роздільна, Одеської області, по вул. Садовій, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки TOYOTA CAMRY д/з НОМЕР_3 у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія, із застосуванням технічного приладу газоаналізатор Драгер-6820, що підтверджується тестом №785, результат 2,49 %, під відеозапис на службову боді-камеру №14, відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР;
- результатом тесту за допомогою приладу «DRAGER», згідно якого, тестом від 05.12.2024 року встановлено вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі становить 2,49 ‰ проміле (а.с. 3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5) ;
- диском відеозапису, з якого вбачаються обставини, зазначені в протоколі про адміністративне порушення (а.с. 9).
Посилаючись на наведені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, зі змісту протоколу серії ААД №930155 від 05 грудня 2024 року, складеним відносно ОСОБА_1 відповідно до якого, 05.12.2024 року о 14:55 год., в м. Роздільна Одеської області, по вул. Садовій, водій ОСОБА_1 керував автомобілем TOYOTA CAMRY д/з НОМЕР_3 у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія, із застосуванням технічного приладу газоаналізатор Драгер-6820, що підтверджується тестом №785, результат 2,49 %, під відеозапис на службову боді-камеру №14, відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху».
ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП був присутній, йому роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що зроблено відмітка.
ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу та підписав його без зауважень.
Після проходження тесту газоаналізатором «DRAGER ALCOTEST» з результатом 2,49‰ проміле, з результатом не погодився, проте в медичний заклад їхати відмовився.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 05.12.2024. Зокрема, відеозапис розпочинається з моменту зупинення транспортного засобу, за кермом якого перебував, як згодом було встановлено, ОСОБА_1 . Зафіксовано як поліцейський повідомив водієві про підозру перебування його у стані алкогольного сп'яніння, наголосивши ознаки такого сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мови), на пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу водій погодився та в подальшому пройшов тест на газоаналізаторі, з результатом тесту водій не погодився, проте прослідувати до медичного закладу відмовився. Після цього, поліцейським роз'яснені права водію та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, дослідженими під час апеляційного розгляду, які дають підстави визнати докази належними та допустимими та такими, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Твердження апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не було проінформовано про порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння є неприйнятними та спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом з портативного відео реєстратору інвентарний № 14.
Наявний відеозапис відображає послідовність дій поліцейських. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції. Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Апеляційний суд приймає твердження апеляційної скарги що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого п.2.5 ПДР, а не п.2.9а ПДР, проте зауважує, некоректне зазначення пункту правил в протоколі про адміністративне правопорушення не виключає наявності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та не є підставою для визнання протоколу недійсним. При цьому, відповідальність за порушення п.2.5 ПДР так само, як п.2.9а ПДР України є релевантною та передбачена ст. 130 КУпАП, з чим погодився і представник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. в судовому засіданні апеляційного суду.
Об'єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння....; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу адвоката Сіренко М.Ю. - залишити без задоволення.
Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.02.2025 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець