Номер провадження: 22-ц/813/2722/25
22-ц/813/2866/25
Справа № 522/23596/23-Е
Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
16.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Вадовської Л.М.,
розглянув заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Дришлюка А.І., від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь ОСОБА_2 завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 20 000 грн.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року стягнуто з кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн. В іншій частині стягненні судових витрат відмовлено.
28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року в частині мотивування та задовольнити позов у повному обсязі.
04 листопада 2024 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року в частині мотивування та задовольнити позов у повному обсязі. Також просить суд скасувати додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та задовольнити вимоги в цій частині.
13 листопада 2024 року кваліфікаційно-дисциплінарна комісією адвокатури Одеської області, в інтересах якої діє Слободяник О.І. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Також просить скасувати додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат в повному обсязі.
Протоколами автоматизованого розподілу судової справи №522/23596/23-Е між суддями Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року визначено склад суду, а саме: головуючий суддя Драгомерецький М.М. , судді учасники колегії: Громік Р.Д., Дришлюк А.І..
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, в інтересах якої діє ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року.
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, в інтересах якої діє ОСОБА_4 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року.
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року справу №522/23596/23-Е призначено до розгляду на 19 червня 2025 року о 16 год. 20 хв., у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду.
03 квітня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Дришлюка А.І., від розгляду цивільної справи №522/23596/23-Е за позовом ОСОБА_2 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що не довіряє колегії суддів оскільки справа №522/23596/23-Е виникла внаслідок того, що вона та її адвокат Ягунов Д.В. викрили членів злочинної організації у виготовленні та використанні підроблених документів на ім'я ОСОБА_5 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »».
Водночас в постанові від 27.03.2025 по справі №500/2395/18, яка стосується підроблених документів на ім'я ОСОБА_5 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »», Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І. зазначив таке: «Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на майно так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» та заборонити будь-якій особі використовувати це майно в силу відсутності акту технічного нагляду на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» та наявності лише підроблених документів на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »». Однак, апеляційний суд вважає, недоцільним встановлювати заборону будь-яким особам використовувати (експлуатувати) пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 », такий захід забезпечення позову є не співмірним позовним вимогам».
Крім того, ОСОБА_1 зазначила наступне: 1. Судді Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. та Дришлюк А.І. вказаною постановою надали корупційне сприяння у подальшому використанні підроблених документів на ім'я ОСОБА_5 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »». 2. Судді Драгомерецький М.М. , Громік Р.Д. та Дришлюк А.І. вказаною постановою надали корупційний дозвіл на використання так званого «порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» на підставі саме підроблених документів на ім'я ОСОБА_5 .. 3. Судді Драгомерецький М.М. , Громік Р.Д. та Дришлюк А.І. вказаною постановою надали фактичний дозвіл на використання так званого «порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» без будь-якого акту технічного нагляду судна. 4. Судді Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. та Дришлюк А.І. вказаною постановою надали фактичний дозвіл на використання так званого «порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» з повним ігноруванням адміністративних протоколів Адміністрації судноплавства України проти ОСОБА_5 про заборону використання так званого «порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» через відсутність будьякого акту технічного нагляду судна на цей «пором». 5. Судді Драгомерецький М.М. , Громік Р.Д. та Дришлюк А.І. вказаною постановою надали фактичний дозвіл на використання так званого «порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» з повним ігноруванням приписів Адміністрації судноплавства України про заборону використання так званого «порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» через відсутність будь-якого акту технічного нагляду судна на цей «пором». 6. Судді Драгомерецький М.М. , Громік Р.Д. та Дришлюк А.І. вказаною постановою задекларували, що судді Драгомерецький М.М. , Громік Р.Д. та Дришлюк А.І. вірять у переселення душ та життя після смерті, а тому допускають, що людина, будучи біологічно мертвою людиною, може підписувати документи після своєї біологічної смерті (на прикладі інженер-інспектора ОСОБА_8 ). 7. Судді Драгомерецький М.М. , Громік Р.Д. та Дришлюк А.І. вказаною постановою скасували ухвалу Одеського апеляційного суду від 27.10.2023, якою встановлено факт підроблення документів на ім'я ОСОБА_5 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »». 8. Судді Драгомерецький М.М. , Громік Р.Д. та Дришлюк А.І. вказаною постановою вторглися до кримінального судочинства та поширили свою владу на кримінальне провадження за фактом виготовлення підроблення документів на ім'я ОСОБА_5 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »».
Аналогічні заяви про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Дришлюка А.І., Стойкова Л.К. також подала до суду 04 квітня 2025 року, 07 квітня 2025 року, 10 квітня 2025 року та 15 квітня 2025 року.
Перевіривши доводи заяв про відвід та вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заяви про відвід судді є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частина 7 пункт 1 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Однією із гарантій права учасника справи на незалежний, безсторонній і справедливий суд є право на відвід судді (колегії суддів). Проте, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 40 ЦПК України встановлений порядок вирішення заявленого відводу, згідної якої питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див.: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п. 49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п. 66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п. 136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п. 103,107).
Крім того апеляційний суд зазначає, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Дослідивши заяви про відвід, встановлено, що доводи ОСОБА_1 про відвід суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Дришлюка А.І. фактично зводяться до незгоди заявниці з судовим рішенням суддів прийнятим в рамках розгляду цивільної справи №500/2395/18 за позовом ОСОБА_9 , товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», селянського (фермерського) господарства «Ніколенко Ігор Степанович», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства Украі?ни (Адміністрація судноплавства), про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме з постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, сам по собі факт незгоди з постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року та іншими процесуальними рішенням суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Дришлюка А.І. прийнятими в рамках розгляду цивільної справи №500/2395/18, не може бути підставою для відводу судді, в даній справі №522/23596/23-Е.
Інші твердження ОСОБА_1 в заявах про відвід колегії суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Дришлюка А.І., носять характер непідтверджених звинувачень, що не знайшли свого об'єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Таким чином, розглянувши заяву про відвід суддів, з точки зору національного закону, а саме ст. 36 ЦПК України, та в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суду, колегія суддів не вбачає об'єктивного та суб'єктивного критерію, а саме наявності будь-якого правомірного сумніву в безсторонності судді, а вказані в заяві обставини свідчать про незгоду заявника із судовим рішенням суддів, що відповідно до положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України, не може бути підставою для відводу.
До заяв про відвід не додано жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого можна було б зробити висновок про нібито упередженість суддів при розгляді даної цивільної справи.
Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Частиною 2 ст. 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвали, в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-
Заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Дришлюка А.І. - визнати необґрунтованими.
Цивільну справу №522/23596/23-Е за позовом ОСОБА_2 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, передати до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення судді, у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку, для вирішення питання про відвід.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 16 квітня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
Л.М. Вадовська