606/2557/24
Рішення
Іменем України
20 березня 2025 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд
Тернопільської області в складі:
головуючого судді Малярчука В.В.
при секретарі Зіньковській Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи державного нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутової Ольги Михайлівни про визнання права власності на спадкове майно, -
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Пацула Василь Олександрович звернувся до суду в інтересах позивачки ОСОБА_1 із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третьої особи державного нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутової Ольги Михайлівни про визнання права власності на спадкове майно, а саме житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування по закону після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на мотиви, викладені в позовні заяві.
В судове засідання представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Пацула Василь Олександрович та позивачка ОСОБА_1 не з'явилися, однак в заяві до суду просять справу слухати у їх відсутності, позов підтримують повністю та просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, та час розгляду справи, але не повідомив суд про причини своєї неявки.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутова Ольга Михайлівна у судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про місце, та час розгляду справи, але не повідомила суд про причини своєї неявки.
В судове засідання позивачка не з'явилася, однак в позовній заяві просять справу слухати в їх відсутності.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Судом ухвалено рішення при заочному розгляді, відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки судом встановлено:
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов належить до задоволення, оскільки судом встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 25 червня 2024 року, актовий запис №8 від 01.02.2005 року.
Рішенням Теребовлянського районного суду від 20.05.2024 року у справі №606/851/24 було встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На день смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним з числа спадкоємців першої черги були зареєстровані його діти: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який з 1988 року не проживав за місцем реєстрації у зв'язку із одруженням; дочка ОСОБА_1 (позивач у справі).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належні йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 2,11 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125088300:01:001:0449.
Померлий ОСОБА_3 заповіту не складав, тому після його смерті спадкоємці спадкують його майно по закону у відповідності до черг спадкування. Відповідно до вимог частини 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 були його діти ОСОБА_5 (позивачка у справі), ОСОБА_2 (відповідач у справі) та ОСОБА_6 (до справи не залучався, оскільки відмовився від своєї частки на спадщину, про що подав нотаріусу відповідну заяву).
У справах Теребовлянської державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа номер 746 від 31.01.2005 року, заведена за заявою спадкоємця за законом ОСОБА_1 . Нотаріус визначила, що спадкоємців, що прийняли спадщину крім неї немає, син померлого ОСОБА_6 від своєї частки у спадковому майні відмовився, про що подав відповідну заяву до Теребовлянської державної нотаріальної контори. Інший син ОСОБА_2 (відповідач у справі) хоча і був зареєстрований на день смерті із батьком за однією адресою, проте фактично там не проживав ще з 1988 року, оскільки виїхав в інший район Тернопільської області у зв'язку із одруженням. Позивачка володіє інформацією про те, що на даний час її брат розлучений. Це вбачається зі змісту заочного рішення Теребовлянського районного суду від 4 червня 2019 року в справі №601/2303/18.
15 вересня 2005 року державним нотаріусом Теребовлянської державної нотаріальної контори Сторожем В.М. позивачці ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цілу земельну ділянку (пай) кадастровий номер 6125088300:01:001:0449, що належала померлому ОСОБА_3 (батьку позивачки ОСОБА_1 ).
23 липня 2024 року ОСОБА_1 подала державному нотаріусу Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутовій О.М. документи для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Цього ж дня постановою нотаріуса за №918/02-14 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Крім того, у постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.07.2024 року вказано, що крім ОСОБА_1 спадкоємців, що прийняли спадщину немає. Син померлою ОСОБА_6 від своєї частки у спадковому майні відмовився, а син ОСОБА_2 на день смерті з померлим був лише зареєстрований.
Згідно з даними технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що житловий будинок 1977 року спорудження. Відповідно до довідки, виданої Теребовлянським бюро технічної інвентаризації № 167 від
21.06.2024року, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , за яким право власності не зареєстроване.
Ринкова вартість вказаного будинку з господарськими будівлями та спорудами станом на 12.09.2024 року становить 167 910,00 грн, що підтверджується Висновком про вартість майна, наданим оцінювачем ФОП ОСОБА_7 .
Відповідно до виписки з погосподарської книги, видана Микулинецькою селищною радою 27.05.2024 року за №173, житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 належав померлому ОСОБА_4 , який був його власником.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 був помилкого у погосподарській книзі зазначений як « ОСОБА_8 » замість правильного « ОСОБА_9 » .
Син спадкодавця ОСОБА_2 у селі Бернадівка фактично не проживав з 1988 року, оскільки 09.10.1988 року Башуківською сільською радою Кременецького району Тернопільської області між ним та ОСОБА_10 було зареєстровано шлюб і вони виїхали на постійне місце проживання до дружини.
Виходячи з положень частини 1 статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно частини 1 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Оскільки, відповідач ОСОБА_2 зазначених дій не вчиняв, то його реєстрація у будинку спадкодавця ОСОБА_3 в даному випадку не свідчить про прийняття ним спадщини, відтак нотаріус вірно визначила коло спадкоємців майна ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, і що таким є спадкоємець першої черги по закону - дочка ОСОБА_1 .
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі №204/2707/19 (провадження №61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 21.10.2020 року у справі №569/15147/17 (провадження №61-39308св18).
Верховний суд у постанові від 26.07.2023 року у справі №641/3893/20 (провадження №61-12472св22) вказав, що для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Оскільки, на день смерті ОСОБА_3 як позивач ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 були зареєстровані за місцем проживання спадкодавця в АДРЕСА_1 , однак фактичне місце проживання ОСОБА_2 було відмінним (з 1988 року він не проживав в с. Бернадівка з батьками, сестрою та її сім'єю, а проживав за іншою адресою). Зважаючи на те, що сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, відтак ОСОБА_2 як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, яка відкрилася після смерті батька, а отже не набув права на спадкове майно.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі №471/601/17-ц (провадження №61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі №355/832/17 (провадження №61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі №937/10434/19-ц (провадження №61-3620св210).
Оскільки, ОСОБА_2 у встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття не звертався, спадкову справу заведено 31 січня 2005 року на підставі заяви про прийняття спадщини позивачка ОСОБА_1 , відтак відповідач ОСОБА_2 не може вважатися таким, що прийняв спадщину і за ним не може бути визнане право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті батька.
З метою оформлення згідно чинного законодавства України спадкових прав за законом після смерті батька ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 вимушена звернутись із даним позовом до суду з метою визнання за нею права на спадкове майно, право власності на яке не було зареєстроване за спадкодавцем, проте, фактично йому належало.
За умовами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено частиною 2 статті 16 ЦК України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом, в тому числі, шляхом визнання права.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (див. Лист ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).
Право власності гарантоване статтею 41 Конституції України і не може бути визнане дійсним чи не дійсним, оскільки як суб'єктивне право є можливістю здійснювати або не здійснювати будь-які дії, що прямо не заборонені законом, у даному випадку - володіти, користуватися і розпоряджатися своїм житлом.
Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі викладеного, суд дійшов до переконання, що позов слід задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування по закону після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 80, 258, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, ст. ст. 16, 182, 321, 328, 392, 1216-1218, 1220-1222, 1261, 1262, 1268-1270, 1273, 1296 та 1297 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування по закону після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.
ГОЛОВУЮЧИЙ В.В. МАЛЯРЧУК