Справа № 601/987/25
Провадження №1-кс/601/261/2025
16 квітня 2025 року
Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці заяву судді Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_3 про самовідвід,-
У провадженні судді Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження № 62024000000000172 відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 22.02.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України (справа №601/987/25, пров. 1-кп/601/154/2025).
16 квітня 2025 року суддя ОСОБА_3 надала заяву про самовідвід, посилаючись на те, що вона не може брати участь у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 , яка є дружиною обвинуваченого, на підставі рішення Кременецької районної ради №153 від 12.12.2024 була призначена присяжною Кременецького районного суду Тернопільської області. На даний час на розгляді у судді ОСОБА_3 перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_6 , заінтересована особа Кременецька міська рада про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна та інші справи, по яких ОСОБА_5 є присяжною. Тому просить задовольнити її заяву про самовідвід.
Дослідивши заяву про самовідвід та кримінальне провадження №62024000000000172 від 22.02.2024 в межах, необхідних для вирішення питання відводу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі № 277/599/15-к.
З огляду на викладене, виходячи з обставин, якими суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_3 обґрунтовує свою заяву про самовідвід, з метою виключення будь-яких сумнівів щодо неупередженості судді, а також з метою забезпечення умов, за яких у будь-кого із сторін не виникло б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, суд приходить до висновку про те, що заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід слід задовольнити.
Керуючись ст.76,81,371,372 КПК України, -
Заяву судді Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024000000000172 від 22.02.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62024000000000172 від 22.02.2024 відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України - передати на розгляд судді, визначеному в порядку, встановленому частиною 3 статті 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: