Справа № 595/539/25
Провадження № 2/595/254/2025
17.04.2025 місто Бучач
Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Созанська Л.І., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Держава США в особі Посольства США в Україні, про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права власності в об'єкті права власності українського народу, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Держави Україна в особі Президента України Зеленського В.О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Держава США в особі Посольства США в Україні, в якому просить стягнути з держави Україна в її користь десять мільйонів гривень моральної шкоди, завданої порушенням її права власності в об'єкті права власності Українського народу, а саме надрах. Також просить покласти на відповідача судові витрати, видатки, можливі податки, платежі та збори.
При ознайомленні з матеріалами позовної заяви встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 України Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).
Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви викладені в ст. 175 ЦПК України, відповідно до якої чітко регламентовано, що позовна заява подається до суду в письмовій формі та повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9)попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
За вимогами ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у зв'язку з проголошенням України незалежною державою вона згідно з Конституції України має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу. Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Тобто, вказана норма, фактично, закріпила юридичне панування громадян над своєю частиною в об'єктах власності Українського народу. Зокрема, право користування надрами має відбуватися всіма співвласниками, адже надра є об'єктом загального користування і не можуть бути передані в оренду, володіння чи розпорядження без згоди всіх співвласників. Таке користування має здійснюватися відповідно до закону. У випадку не встановлення меж управління об'єктами власності Українського народу органи державної влади не мають права на управління такими об'єктами. Для отримання права на управління об'єктами права власності Українського народу у випадку відсутності меж на таке управління в Конституції України, Держава Україна зобов'язана отримати довіреність на таке управління від Українського народу, а саме у всіх громадян України або за результатами Всеукраїнського референдуму або нотаріальну завірену. Оскільки такий референдум не проводився і вона такої довіреності не надавала, то є явне порушення її права власності в об'єктах права власності Українського народу, а саме в надрах, органами державної влади України, які на підставі неконституційного Кодексу України «Про надра» незаконно визначають компетенцію органів державної влади Держави України на управління надрами без згоди Українського народу, видають дозволи на спеціальне користування надрами, які є об'єктом власності Українського народу, а видобуті корисні копалини видають за власні та продають їх власнику (Українському народові), що фактично є шахрайством. Вказує, що зазначеними діями органами державної влади України йому завдано маральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 10000000 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить стягнути з Держави Україна на її користь 10000000 грн моральної шкоди, завданої порушенням її права власності в об'єктах права власності Українського народу, а саме в надрах.
Так, положеннями статей 13, 75, 102, 113, 116, 143 Конституції України, які є нормами прямої дії, передбачено право органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією України, здійснювати право власності від імені Українського народу землею та її надрами, які знаходяться в межах території України. Тобто, такі повноваження делеговані органам державної влади та органам місцевого самоврядування прямими нормами Конституції України і органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією України, здійснюють право власності від імені Українського народу землею та її надрами, які знаходяться в межах території України. Положеннями Конституції України не передбачено проведення Всеукраїнського референдуму з приводу передачі народом таких повноважень відповідним органам влади чи видачі окремо від кожного громадянина нотаріально завіреної довіреності.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання такої шкоди.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявності моральної шкоди; протиправності поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
З огляду на вказані норми матеріального права при зверненні з позовом про відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні такою посадовою особою своїх повноважень, позивач повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й факт заподіяння моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
При цьому, у порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивачем не додано до матеріалів позовної заяви доказів на підтвердження як факту, так і розміру завданої їй моральної шкоди діями, рішеннями чи бездіяльністю органів державної влади України при здійсненні ним права власника від імені Українського народу землею Держави Україна та її надрами у відповідності до зазначених норм чинного законодавства України.
З огляду на викладене, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до форми та змісту позовної заяви, викладених в ст. 175 ЦПК України, та вимог п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, які викладені в мотивувальній частині ухвали.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору, натомість в якості підстави звільнення від сплати судового збору вона зазначає ст. 2 Закону України «Про судовий збір», за п. 13 якої судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а також на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно ч. 3 котрої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
При цьому, п. 13 ст. 2 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах.
Разом з тим, несплата судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а також на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно ч. 3 котрої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, передбачена п. 11 вказаного Закону.
Однак, виходячи з обґрунтування позовної заяви, слід дійти висновку, що вищенаведені визначені законом підстави до даних правовідносин застосуванню не підлягають.
Зокрема, в позовній заяві позивачка зазначає, що при вирішенні спору суд має з'ясувати, серед іншого:
- чи є у неї право власності на об'єкти права власності Українського народу, а саме надрах, оскільки доказом наявності такого права є Конституція України, яка визначає її як співвласника об'єктів власності Українського народу;
- чи порушено це право органами державної влади держави Україна видачею дозволів на використання надр, що підтверджується Кодексом України «Про надра»;
- чи встановлено в Конституції України межі здійснення прав власника органами державної влади держави Україна по відношенню до об'єктів права власності Українського народу та чи надано органам державної влади держави Україна право розпоряджатись таким об'єктами або його частинами Українським народом, а якщо встановлено, то коли і на підставі чого;
- чи має процедура розпорядження надрами органами державної влади держави Україна чітко визначену і передбачувану правову підставу в Конституції України;
- чи були такі відомості про межі здійснення прав власника до об'єктів права власності Українського народу доступними їй та чи повідомлено її про правові наслідки використання надр без її дозволу та Українського народу у відповідності до принципу верховенства права;
- чи давав Український народ право розпорядження на надра органам державної влади України в тому числі і право передовіряти таке право розпорядження надрами новоутвореним державним органам;
- чому їй як українці не виплачувалась орендна плата від використання її частини в об'єктах права власності Українського народу, а саме надр, державою Україна за незаконну і самовільну експлуатацію об'єктів власності Українського народу.
Також в якості правового обґрунтування підстав стягнення моральної шкоди позивачка зазначає наявність у неї права, зокрема, на повагу до гідності та честі та на недоторканість ділової репутації.
Враховуючи обґрунтування позовних вимог, слід дійти висновку, що між сторонами наявний не спір про порушення прав позивача як споживача, не спір з приводу відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю певного конкретно визначеного органу влади, його посадовою або службовою особою (адже безпосередньо такого органу та/або особи позивач не зазначає), а фактично - спір про право власності на надра і відшкодування завданої його порушенням моральної шкоди (обґрунтованої необхідністю забезпечення права на повагу до гідності та честі та на недоторканість ділової репутації).
Таким чином, зазначені позивачем підстави звільнення від сплати судового збору до даної позовної заяви застосуванню не підлягають.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
1,5 відсотка ціни позову, яка зазначена позивачкою в сумі 10 мільйонів гривень, становить 150000 грн.
Таким чином, позивачці в разі підтримання своїх позовних вимог в повному обсязі потрібно сплатити судовий збір в сумі 150000 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, вважаю за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Держава США в особі Посольства США в Україні, про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права власності в об'єкті права власності українського народу - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: Л. І. Созанська