Справа №461/9137/24
Провадження №2/461/327/25
10 квітня 2025 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Кротової О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Басараб Д.Е.,
учасники справи:
представник позивача ОСОБА_1 (в залі суду),
відповідачка ОСОБА_2 (в залі суду),
представник відповідача Ковташ В.Д. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Позивач Галицька районна адміністрація Львівської міської ради в особі голови - Г.Гладяк 14.11.2024 звернулась в суд із позовом, в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 та стягнути з відповідачки аліменти на утримання сина у твердій грошовій формі в розмірі 1 598 грн на користь закладу, в якому перебуватиме дитина чи фізичної особи, у разі його влаштування в сімейні форми виховання, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачка ОСОБА_2 неналежно виконує свої батьківські обов'язки щодо утримання та виховання сина ОСОБА_3 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не створює умов для нормального проживання та навчання, зловживає алкогольними напоями, а її поведінка свідчить про те, що вона не бажає стати на шлях виправлення. Малолітньому ОСОБА_3 30.10.2023 надано статус дитини, яка залишилась без батьківського піклування, а із 08.11.2023 дитину влаштовано в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 .
Процесуальні дії у судовій справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у Галицькому районному суді м.Львова від 14.11.2024 визначено склад суду: головуючий суддя Кротова О.Б.
На виконання положень частини 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), за запитом з Єдиного державного демографічного реєстру 15.11.2024 засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» Галицький районний суд м. Львова сформував відповідь №908052 щодо адреси реєстрації відповідачки ОСОБА_2 на території Галицького району міста Львова.
Ухвалою від 15.11.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 14.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, що наведені в такому, а також у відповіді на відзив, просила позов задоволити з таких підстав. Відповідачка ОСОБА_2 із 2020 року неналежно виконує свої батьківські обов'язки відносно свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, рішенням Галицького районного суду м.Львова від 17.09.2020 відповідачку було позбавлено батьківських прав відносно сина, однак зазначене рішення було скасовано постановою Львівського апеляційного суду. Малолітньому ОСОБА_3 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, однак у зв'язку із скасуванням рішення про позбавлення батьківських прав, такий статус дитини було припинено, а згідно з актом про факт передачі дитини, малолітнього ОСОБА_3 20.10.2021 передано матері. З цього часу працівники відділу «Служба у справах дітей» Галицького району систематично відвідували цю сім'ю та, серед іншого, було встановлено, що дитина хворіла, однак мати дитини не зверталась за медичною допомогою до лікаря, мотивуючи це тим, що вона самостійно лікує сина. Також, у кімнаті хлопчика був безлад, розкидані пляшки з-під алкогольних напоїв, а також було встановлено, що ОСОБА_2 непрацевлаштована. У зв'язку з наведеним 17.01.2022 ОСОБА_2 було вручене запрошення на засідання комісії з питань захисту прав дитини. На засіданні комісії відповідачка надала свої пояснення, зокрема про те, що дитина не відвідує дошкільний навчальний заклад, оскільки хворіє. Також повідомила про те, що уклала декларацію із сімейним лікарем. Окрім цього, пояснила, що працювала з 12.08.2021 по 04.11.2021 в АТ «Укрпошта» на посаді оператора поштового зв'язку, однак звільнилась, так як її не влаштовував графік роботи та розмір заробітної плати. За результатами засідання комісії було складено висновок від 28.06.2022 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки відносно малолітнього сина, який скерований у Львівський апеляційний суд, яким розглядалась апеляційна скарга на рішення Галицького районного суду м. Львова про позбавлення батьківських прав. Надалі, протягом березня-липня 2022 року працівниками відділу «Служба у справах дітей» Галицького району в сім'ю ОСОБА_2 було здійснено 11 візитів і лише під час візиту 16.03.2023 в помешканні було брудно. Під час подальших візитів було встановлено, що хлопчик перебуває під наглядом бабусі, не відвідує дошкільний навчальний заклад, мати дитини уникала спілкування із працівниками відділу «Служба у справах дітей» Галицького району, на запрошення з'явитись у відділ ОСОБА_2 не реагувала. 31.08.2023 близько 21:00 год до Служби у справах дітей надійшов телефонний дзвінок від сімейного лікаря ОСОБА_5 про те, що в квартирі АДРЕСА_1 перебувають невстановлені особи, які поводяться неадекватно, можливо перебувають в стані сп'яніння, в квартирі перебуває малолітня дитина ОСОБА_3 . Працівником Сектору ювенальної поліції ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 за вказаною адресою було виявлено ОСОБА_2 у стані сильного алкогольного сп'яніння і вона не могла пояснити де її син. Надалі, малолітнього ОСОБА_3 було виявлено разом з невідомою особою жіночої статі за адресою: АДРЕСА_2 . У зв'язку з наведеним, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а хлопчика було влаштовано у КУ «Рідні» ЛМР на підставі акту органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 31.08.2023. Пояснила, що у позивача відсутній зазначений акт органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 31.08.2023, а тому такий до позовної заяви не долучався. Наказом управління «Служба у справах дітей» ДГП ЛМР від 30.10.2023 №515 малолітньому ОСОБА_3 надано статус дитини, яка залишилась без батьківського піклування. Розпорядженням Львівського міського голови від 08.11.2023 №519 ОСОБА_3 влаштовано в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 . На даний час малолітній ОСОБА_7 продовжує перебувати в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_4 , відповідним рішенням строк його перебування продовжено до 02.06.2025. Також зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 отримувала послуги реабілітації від алкогольної залежності, однак залишала такі заклади без попередження, або не відвідувала консультації, а у кінцевому результаті повідомила, що не хоче щось змінювати, а хоче жити старим життям. Натомість, відповідно до висновків звіту про перебування дитини ОСОБА_8 в патронатній сім'ї ОСОБА_4 , із врахуванням його думки, остання вказує, що дитина ОСОБА_3 заслуговує мати люблячу сім'ю, простір розвитку і достойне життя. Також із зазначеного звіту вбачається, що мати дитини рідко з ним спілкувалась, не цікавилась його життям. Вважає, що відповідачка ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов'язки, а намагається щось виправити тільки після їх звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, та навіть зараз відповідачка до органу опіки та піклування не приходила та не питалася, що їй робити та як виправити ситуацію.
Відповідачка та її представник під час розгляду справи заперечили позовні вимоги позивача та просили відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав. Дитина ОСОБА_3 від народження постійно проживала з матір'ю, хлопчик отримував необхідний для дитини відповідного віку догляд та турботу з боку матері, відповідачка любить сина, хоче про нього піклуватись, надавати усе своє материнське тепло, адже ніхто не може замінити дитині рідну матір. Саме тому вона проходила реабілітацію, але робила це свідомо, адже розуміла, що дитині потрібна здорова мати. Перебуваючи під опікою відповідачки, дитина мала постійне місце реєстрації та проживання, не була безхатьком. Сім'я відповідачки була особливо уразливою, оскільки вона була незаміжньою та самостійно виховувала сина, а тому вона робила все, що було в її силах, задля свого сина та їх майбутнього. На даний час ОСОБА_2 із 21.02.2025 офіційно працевлаштована у ТОВ «Львівхолод» на посаді «пекар-майстер», остання ніколи не притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, а також не перебуває на наркологічну обліку. Зв'язок між дитиною і відповідачкою є особливо сильним, син завжди хоче бачитись та спілкуватись з мамою, вони часто проводять разом час, спілкуються щодня телефоном. Відповідачка за кожної можливості відвідує сина, приносить необхідні речі для школи, власного використання, солодощі та подарунки, цікавиться успіхами сина. Вони разом ходять гуляти, ходять в кіно, що свідчить про те, що мати дитини піклується про інтереси сина, духовний та фізичний розвиток навіть у ситуації, що склалась. ОСОБА_2 не бажає, щоб син відчував себе покинутим матір'ю і вона вчиняє всі можливі дії, щоб припинити розлуку з сином і повернути його. Зазначають, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували протилежне, зокрема, не наведено фактів байдужого ставлення до дитини чи незацікавленості матері в житті дитини. Також відповідачка вважає висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення її батьківських прав необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, оскільки такий був прийнятий за її відсутності та належного дослідження усіх обставин.
Відповідачка ОСОБА_2 додатково пояснила, що дійсно можливо не все робила в житті правильно, але вона змінилась та прикладає усіх зусиль, щоб виправити ситуацію, що склалася. Запевняє, що докладе максимум зусиль, щоб її дитина була з нею та була щасливою. На даний час вона не вживає алкогольних напоїв, офіційно працює та у вільний від роботи час продовжує своє лікування. Після відібрання дитини вона за власною ініціативою протягом тривалого часу проходила лікування від алкогольної залежності. Спочатку за рекомендацією органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації звернулась в Реабілітаційний центр «Добро», де перебувала на лікуванні 3-4 місяці, там вона перебувала в умовах повної ізоляції від суспільства, у неї забрали мобільний телефон, і лише один раз за її проханням психотерапевт їй дозволила поспілкуватися з сином по телефону в її присутності та лише 15 хвилин. Заперечила покликання позивача на те, що вона самовільно залишила цей центр, та пояснила, що лікування в ньому платне - 15 000 грн на місяць, спочатку їй фінансово допомогла сестра та її сім'я, однак в подальшому матеріальне становище не дозволило продовжити лікування в цьому центрі, курс якого складається з 6 місяців. Однак, вона відразу знайшла інший Реабілітаційний центр «Незалежність-Львів», який знаходиться в смт. Брюховичі, м. Львів, він був релігійний, безкоштовний, та в ньому діяла трудотерапія по 13 годин на день, вона працювала на кухні. Розуміючи, що для того, щоб повернути дитину, вона повинна бути працевлаштованою офіційно, домовилася з керуючим центром реабілітації ОСОБА_9 щодо її офіційного оформлення на роботу в IQ-піцерії поруч з центром. Працювала вона там по середину серпня 2024. Трудотерапія полягала в тому, що вона працювала з 5.00 години ранку в реабілітаційному центрі на кухні, а потім в піцерії, робочі зміни тривали по 12 годин на день, це психологічно виснажувало. Ставка у неї була 950 грн в день, з цієї ставки вона отримувала 100 грн на мінімальні потреби. Весь цей час її не відпускали з реабілітаційного центру до м. Львова, а тому в цей період часу і не було зустрічей з ОСОБА_10 , на перші півтора місяці в центрі реабілітації у неї також відібрали мобільний телефон. Лише на початку літа 2024 року її вдалося відпроситися і з'їздити на зустріч з сином. Їй було дуже важко домовитися про спілкування з дитиною, керівник центру не хотів її відпускали одну в м. Львів, а тому вона дізналася у директора IQ-піцерії чи її зможуть перевести на роботу у інший заклад ближче додому, оскільки це мережа закладів по Львову, а в місті вона б могла бачитись з сином. У середині серпня 2024 вона перевелась на роботу в «IQ-піцерії» у м. Львові. Весь цей період і по даний час вона працювала, майже завжди офіційно, оскільки в органах опіки їй сказали, що не повернуть дитину, якщо вона офіційно не працюватиме. На даний час працює піца-майстром в магазині «Рукавичка» ТОВ «Львівхолод». Її матір померла, належну їй квартиру по АДРЕСА_3 , де раніше проживали з сином і її матір'ю, здає в оренду. Фактично на даний час проживає у своєї бабусі по АДРЕСА_4 , куди і дуже хоче забрати сина, з наступного навчального року влаштувати сина в школу поруч і жити повноцінним життям. Щодо покликань представника позивача на те, що вона не уклала на дитину декларації з лікарем, то такі не відповідають дійсності, оскільки декларація з лікарем була укладена завжди, вона змінювала лікаря дитині, та відповідно переукладала декларацію, яку фізично не мала змоги привезти на першу ж вимогу органу опіки та піклування. Заперечила також покликання позивача на те, що здала в ломбард сина золотий хрестик та телефон, оскільки у сина ніколи не було ні мобільного телефону, ні золотого хрестика, він не хрещений. Щодо події відібрання сина 31.08.2023 пояснила, що син гуляв з її подругою, у якої також є син такого ж віку, вони часто гуляли з дітьми по черзі. Сина вона записала до школи в 1-ий клас, але в цей період у нього ще були кірочки від вітряної віспи, тому перші дні школи вона не планувала його водити. Вона в цей час була вдома, ще в квартирі був квартирант, який орендував кімнату. Коли прийшли працівники поліції, вона з ними не хотіла спілкуватися, бо вони завжди перекручували те, що вона пояснювала, тому вирішила просто мовчати. В пошуках сина вона звернулася до відділення поліції, що на вулиці Мартовича у м. Львові, останні ж скерували її до органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації ЛМР, які повідомили що дитину їй не повернуть. Перший період після відібрання дитини вона з сином не мала змоги спілкуватися у зв'язку з перебуванням на лікуванні в реабілітаційних центрах в умовах повної ізоляції від суспільства. Вона припинила лікування в Реабілітаційному центрі «Незалежність-Львів», що в м. Брюховичі-Львів в кінці серпня 2024 року, оскільки перевелась на роботу в «IQ-піцерії» в межах м. Львова, алкоголю вона не вживає та продовжує у вільний від роботи час відвідувати психотерапевта з узалежнень в Реабілітаційному центрі «Рідні» в будні дні онлайн, бо працює, а у вихідні очно. Крім цього, проходить реабілітацію 1-3 рази на тиждень в інших центрах реабілітації, в тому числі «Анонімні алкоголіки». Зазначає, що як тільки у неї з'явилась можливість спілкуватися з дитиною - відразу використовувала таку. Вказує, що зверталась до органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації ЛМР, щоб їй надали можливість спілкування з сином. Пояснила, що спочатку бачилась з сином 1 раз на тиждень - 2 тижні та по телефону, але патронатний вихователь ОСОБА_11 сказала, що їх зустрічі з сином погано впливають на його поведінку, емоційний стан, після зустрічі з мамою їй важко з дитиною справитись. Тоді, орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації ЛМР прийняв рішення, яким дозволив їй бачити сина не частіше ніж 1 раз на 3 тижні тривалістю не більше 2-х годин за згодою патронатного вихователя ОСОБА_4 . У зв'язку з наведеним, зараз вона бачиться та гуляє з ОСОБА_10 лише 1 раз на 3 тижні, та 1-2 рази на тиждень спілкується з ним по телефону. Стверджує, що цікавиться навчанням сина, питає у сина та ОСОБА_12 про успіхи у школі, стан здоров'я та потреби дитини, має номер телефону класного керівника. В школу до дитини вона приходила лише один раз, оскільки після цього випадку ОСОБА_11 влаштувала їй скандал та попросила всю необхідну інформацію отримувати в неї, та в школу не ходити. Пояснила, що домовилася з ОСОБА_13 про зустріч о 16.00 год, та вона звільнилась швидше і прийшла до школи близько 15.00 год, на майданчику гуляв син, який звичайно підбіг до неї, був радий її побачити, показував однокласникам, що це його мама, вона познайомилась з класним керівником, та незадовго прийшла ОСОБА_11 , яка була дуже незадоволена тим, що вона прийшла в школу, зібрала педагогів, класного керівника, психолога, вони поспілкувались. Зазначила, що не мала наміру забирати сина зі школи та кудись йти з ним, просто прийшла швидше та хотіла там почекати Нарольську Соломію. Стверджує, що коли бачиться з сином вдвох, вони тісно спілкуються, гуляють, ходять в кіно, в них дуже теплі, гарні відносини, між ними є сильний емоційний зв'язок, який не втрачено. Під час останньої зустрічі син запитував її: «мам, ну коли ти вже забереш мене». Зазначає, що вже не вживає алкоголю, має житло, роботу, дуже любить свого сина та зробить для нього все, що від неї залежить.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04 листопада 2016 року Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками зазначені: батько - ОСОБА_14 , мати - ОСОБА_2 .
Згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, сформованим 04.11.2016 за №00017289393, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до частини першої статті 135 СК України зі слів матері.
Встановлено, що наказом Управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 23 липня 2021 року № 237 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв'язку із неналежним виконанням матір'ю батьківських обов'язків. Також зазначеним наказом затверджено персональний склад міждисциплінарної команди для організації соціального захисту дитини.
Також встановлено, що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 17.09.2020 у справі №461/5125/20 відповідачку ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 . Разом з тим, постановою Львівського апеляційного суду від 28.06.2022 у цій справі, рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Згідно із листом директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №109 Г.Дмитрук від 04.09.2023, дитина ОСОБА_3 дійсно є у списковому складі дітей старшої групи та відповідно до табеля відвідуваності, дні відвідування становлять: червень - 3 дні, липень - 0 днів, серпень - 3 дні. З січня по травень 2023 року дитина була 3 дні, вихователі відвідували дитину за адресою проживання, однак ніхто не відкривав двері. У ті дні, що дитина відвідувала садок, приводила і забирала хлопчика мама. Заборгованості по оплаті за харчування дитини немає.
Як вбачається з листа начальника сектору ювенальної превенції ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області І.Кіндзерського від 18.09.2023 №24128137-23, 31.08.2023 близько 21:00 год працівникам сектору ювенальної превенції в телефонному режимі надійшла інформація про те, що за адресою: АДРЕСА_5 , матір ОСОБА_2 перебуває в стані сп'яніння та неналежно доглядає за малолітнім сином ОСОБА_3 . Працівником СЮП ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_15 за зазначеною адресою було виявлено, що гр. ОСОБА_2 перебуває в стані сильного сп'яніння, не могла чітко пояснити де знаходиться її син. В подальшому малолітнього ОСОБА_3 було виявлено разом з невідомою особою жіночої статі за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому останнього було влаштовано у КУ «Рідні» ЛМР. Також у листі зазначено, що у зв'язку з наведеним, на ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
На підтвердження обставин, зазначених у наведеному листі, позивачем також долучено диск із відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції від 31.08.2023, якій містить два файли, зокрема один із відеозаписом з місця проживання ОСОБА_2 , другий містить запис після вилучення дитини ОСОБА_3 .
Згідно з листом директора Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради від 21.09.2023 №4-260810-41917, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарахований до відділення «Термінове влаштування дітей» даної комунальної установи на підставі Акту органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 31.08.2023. Хлопець поступив на відділення «Термінове влаштування дітей» пізно вночі у брудному одязі, додаткового одягу та взуття не мав, від їжі відмовився, пояснюючи це тим, що не голодний, швидко самостійно заснув, ознак стресу не проявляв. На момент потрапляння на відділення ОСОБА_10 мав ознаки вітряної віспи (вкриті кірками папули, поодинокі пустули на тулубі), тому кілька днів він перебував в ізоляції від інших дітей, завершуючи лікування. В десятиденний термін з моменту потрапляння до Центру дитину було влаштовано на навчання до СЗШ №72 у 1 клас. Хлопець швидко адаптувався в колективі класу, зі слів класного керівника, дитина чемна, слухняна, старається виконувати всі завдання. Дитині було призначено практичного психолога ОСОБА_16 , яка провела діагностику психоемоційного стану, мислення та уваги, розвитку пам'яті, рівня тривожності. Хлопець проявив себе як дуже комунікабельна, активна, допитлива дитина, він часто розповідав про життя вдома, неодноразово повідомляв про те, що мама здавала речі в ломбард, серед них був і його телефон та золотий хрестик. У дитини спостерігається багато русизмів в мові, що пояснюється зі слів дитини переглядом переважно російськомовних мультфільмів. На момент написання інформаційної довідки, зв'язок з матір'ю дитини ОСОБА_2 встановити не вдалося, на дзвінки вона не відповідає.
Наказом Управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 30.10.2023 № 515, взято на первинний облік малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, який залишився без батьківського піклування, на підставі Акту органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 31.08.2023, довідки реабілітаційного центру ТзОВ «Добро-Клінік» від 07.10.2023.
Згідно із розпорядженням міського голови міста Львова А.Садового №519 від 08.11.2023 «Про влаштування до сім'ї патронатного вихователя дитини, яка залишилась без батьківського піклування», малолітнього ОСОБА_3 влаштовано до сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_6 строком до 03.05.2024.
На підставі розпорядження міського голови міста Львова А.Садового №137 від 26.04.2024 «Про продовження терміну перебування в сім'ї патронатного вихователя дитини, яка залишилась без батьківського піклування», продовжено термін перебування малолітнього ОСОБА_3 в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_6 строком до 03.11.2024.
Патронатним вихователем ОСОБА_4 складено звіт про перебування дитини ОСОБА_3 в патронатній сім'ї ОСОБА_4 впродовж листопада 2023 року - вересня 2024 року, у якому остання детально описує період його адаптації в сім'ї, його психічний розвиток, поведінку, стан здоров'я, його навички, риси характеру та успіхи у навчанні. Окрім цього, у звіті надано патронатним вихователем інформацію щодо зустрічей з матір'ю ОСОБА_2 та телефонними розмовами з нею. Зокрема, зустрічі відбулись 07.07.2024, 06.08.2024, 20.08.2024 та 02.09.2024. ОСОБА_4 зазначила, що зустрічі хлопчика з матір'ю негативно вливали на нього кожного разу, він після таких ставав безпорадним та пригніченим. У своєму звіті ОСОБА_4 висловила свою думку щодо позбавлення батьківських прав його матері, та вважає, що доцільно її позбавити батьківських прав, для здобуття статусу ОСОБА_10 дитини, яку можна усиновити, та влаштувати в інші форми сімейної опіки.
Окрім цього, патронатним вихователем ОСОБА_4 складено звіт про контакти матері ОСОБА_17 з сином ОСОБА_3 , який перебуває у патронатній сім'ї з 07.11.2023, згідно з яким за весь час тривалого перебування ОСОБА_10 під патронатом, було 6 зустрічей мами з сином - 07.07.2024, 06.08.2024, 20.08.2024, 02.09.2024, 29.10.2024 та 23.01.2025. Телефонні розмови мами ОСОБА_18 з сином впродовж осені 2024-зими 2025 мають приблизно таку ж тенденцію: мама контактувала з ОСОБА_10 приблизно раз на 1-2 місяці (2-4 вересня, 26-29 жовтня, 23 грудня, 23 січня). Дзвінки матері стали інтенсивнішими лише у лютому-березні 2025 року.
Також, патронатного вихователя ОСОБА_4 було допитано в судовому засіданні в якості свідка, яка надала показання аналогічні викладеним у вищевказаних звітах про перебування дитини в патронатній сім'ї та звіті про контакти матері з сином. Додатково пояснила, що вона педагог-психолог з багаторічним досвідом, та за угодою з Львівською міською радою від 01.03.2023 працює патронатним вихователем. ОСОБА_10 потрапив до неї 07.11.2023, в той час у неї проживали ще дві трішки старші дівчинки, зараз ж залишився лише ОСОБА_10 . Зазначає, що перші місяці перебування ОСОБА_10 в неї він взагалі не згадував про свою матір та вони про неї не розмовляли. Зазначає, що коли ОСОБА_10 потрапив до неї у нього була затримка психологічного розвитку, він був неспроможний вчитися, швидко втомлювався, засипав на уроках, нічого не вмів, бо його не навчили, з ним не займались. Вона написала в школу заяву про інклюзію та йому призначили асистента вчителя. Крім цього, вона з ОСОБА_10 дуже багато займалася, вчилися та завдяки їй вдалося виправити ситуацію, він наздогнав своїх однокласників у розвитку. Зараз ОСОБА_10 навчається в 2-му класі та є найкращим учнем за технікою читання. Дитина дуже часто хворіє та навіть під час хвороби вони навчаються вдома. За перші пів року перебування дитини в неї мама лише три рази контактувала з сином: в грудні 2023 року психолог з реабілітаційного центру просила, щоб вони поспілкувалися по телефону, потім в березні 2024 року мама телефонувала сказала, що перебуває в центрі реабілітації та обіцяла через тиждень зв'язатися з ними і знову пропала, в травні 2024 вони телефонували до мами на день матері. Зазначає, що мама не цікавиться дитиною, за весь час перебування дитини в неї бачилась з сином лише 7 разів, по телефону спілкуються частіше. ОСОБА_2 не цікавиться в неї дитиною, коли мама телефонує вона віддає телефон ОСОБА_10 . При спілкуванні мама дитині нічого не розповідає, нічим з ним не ділиться, а лише розпитує про нього. Мама не вітає дитину зі святами, не передає йому подарунків. Повністю забезпечує дитину вона. Зазначає, що перед початком навчального року надсилала мамі список, що необхідно докупити в школу, а вона купила не те, що потрібно. Лише недавно, коли ОСОБА_10 пішов гуляти з мамою, вона йому купила штани і кросівки, а ще спортивний костюм, який на дитину завеликий. Зазначила, що дійсно рішенням органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації матері дозволили бачити дитину 1 раз на 3 тижні. Пояснила, що дійсно мали місце події коли матір без її дозволу та відома прийшла в школу, це насправді її дуже обурило, адже вона відповідає за дитину, але школа гарно відреагувала, зібрала педагогів, психолога, провели бесіду. Вважає, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала свої батьківські обов'язки, не забезпечувала дитині належний догляд, виховання, навчання та розвиток. Вважає, що ОСОБА_2 - «мама раз на два місяці», а ОСОБА_10 заслуговує мати люблячу сім'ю та достойне життя, яке матір йому не зможе забезпечити. Пояснила, що не намагається налагодити контакт дитини з мамою, бо вважає ОСОБА_2 поганою мамою, такою яку потрібно позбавити батьківських прав.
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики учня 2-Б класу СЗШ №97 ОСОБА_3 , серед іншого, зазначено про те, що наприкінці І семестру класний керівник ОСОБА_19 , практичний психолог ОСОБА_20 , заступник директора з виховної роботи ОСОБА_21 познайомились з мамою хлопчика Ніною, котра поцікавилась навчальними досягненнями її сина. Перед тим відбулась зустріч ОСОБА_10 з мамою, про яку він розповідав з теплотою. У спілкуванні з хлопчиком, він позитивно відгукувався про маму ОСОБА_22 , розповідав, що сумує за нею.
Згідно із довідкою керівника Реабілітаційного центру «Добро-Клінік» ОСОБА_23 від 07.10.2023, ОСОБА_2 з 23.09.2023 перебуває у зазначеному Центрі в стаціонарній формі, та на добровільній основі, де отримує послуги по психологічній реабілітації та ресоціалізації, що надаються громадянам, котрі перебувають у стані наркотичної, алкогольної та ігрової залежності. За цей період ОСОБА_2 характеризує себе із позитивної сторони. Бере активну участь у групових заняттях. Активно засвоює інформацію, що стосується процесу реабілітації. Проявляє себе не тільки як слухач, але і як активний учасник психотерапевтичного процесу.
Також, з довідок голови правління ГО «Незалежність-Львів» ОСОБА_24 від 17.04.2024 та від 11.09.2024 вбачається, що ОСОБА_2 із 01.03.2024 з причин нервового зриву, проходить соціально-адаптаційну програму в колективі центру соціальної реабілітації для алко-наркозалежних «Незалежність-Львів». Реабілітація проходить в умовах постійного проживання при центрі адаптації «Незалежність-Львів». За час проходження реабілітації ОСОБА_2 зарекомендувала себе не тільки як відповідальна та дисциплінована жінка, але і як людина, здатна надавати моральну та фізичну підтримку оточуючим. Постійно підвищує свій духовний та розумовий рівень знань. У колективі користується заслуженим авторитетом. Проявила себе як добра, чуйна і цілеспрямована людина. Має високу працездатність. Бере активну участь у житті центру, відповідально та серйозно ставиться до виконання покладених на неї обов'язків. Повний курс соціально-адаптаційної програми становить 1 рік в умовах перебування в центрі. Однак, у вересні 2024 року ОСОБА_2 покинула центр, повідомивши, що не хоче нічого змінювати у своєму житті.
Згідно з висновком Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування від 05.11.2024 №260001-вих-158006, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10.07.2024 за підписом начальника Відділу «Служба у справах дітей» Галицького району Управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Галини Андріїв, за вихідним №260001-вих.-99602, на ім'я відповідачки ОСОБА_25 та патронатного вихователя ОСОБА_4 скеровано лист, де зазначено що розглянуте звернення щодо надання дозволу на зустрічі ОСОБА_25 з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який влаштований в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 . Зазначено, що Відділ «Служба у справах дітей» Галицького району не заперечує щодо зустрічей матері з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не частіше ніж 1 раз на 3 тижні тривалістю не більше 2-х годин за згодою та у присутності патронатного вихователя ОСОБА_4 .
Щодо особи відповідачки ОСОБА_2 , останньою надано такі документи: довідку КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» від 13.02.2025, згідно з якою ОСОБА_2 на наркологічному обліку в медичному центрі не перебуває; витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 13.02.2025, згідно з яким ОСОБА_2 незнятої чи непогашеної судимості не має; витяг з Реєстру територіальної громади №2025/00961998 від 22.01.2025, згідно з яким ОСОБА_2 зареєстрована із 13.05.2003 по даний час за адресою: АДРЕСА_5 ; наказ ТзОВ ТВК «Львівхолод» №272-к про прийняття на роботу, згідно з яким ОСОБА_2 з 21.02.2025 працевлаштована на вказаному підприємстві на посаді «пекар-майстер» (виробництво піци).
В ході розгляду даної справи було заслухано думку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розповів, що проживає зараз ОСОБА_13 , йому в ОСОБА_13 подобається. Пам'ятає, що тьотю з якою він йшов по вулиці забрали в поліцію, а тому його також забрали поліцейські, а потім він потрапив до ОСОБА_13 . Зараз він навчається в 2-ому класі, йому подобається вчитись, в школі ходить на плавання. ОСОБА_13 навчила його писати та читати, він любить ОСОБА_13 . З мамою він бачиться не дуже часто, останній раз ходив з мамою в «Науковий центр», йому дуже сподобалося. По телефону з мамою розмовляє частіше ніж бачиться. Не знає чи сумує за мамою, не знає чи любить маму, не знає чи хоче повернутися до мами, тому, що ОСОБА_13 йому сказала: «Що мама мене любить лише раз на два місяці», ОСОБА_13 йому сказала: «Що в мене буде нова сім'я, де мені буде дуже добре».
2.Мотивувальна частина
Позиція суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей закріплено, що незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування..
За змістом ч. 2 ст.170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно з частиною першою статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно із ст. ст. 180, 182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей. Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька або в твердій грошовій сумі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 вказано, що:
«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).
Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).
При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, що підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Судова практика у цій категорії справ є сталою і відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Суд зазначає, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
При цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України). Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 127/20368/21, провадження № 10159св23.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Висновки суду
Заслухавши думку учасників справи, думку дитини, показання свідка, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на таке.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач, як на підставу позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав вказує на те, що остання ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться сином, не бере участі в його вихованні, зловживає алкогольними напоями, тобто не виконує батьківські обов'язки, що є достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 81 ЦПК України, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.
Покликання на те, що відповідачка не виконує свої батьківські обов'язки не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв'язків між нею та дитиною, то, зважаючи на наведені вище норми національного законодавства та Європейського суду з прав людини, ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав щодо її дитини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , вже було предметом розгляду судом.
Так, постановою Львівського апеляційного суду від 28.06.2022 у справі №461/5125/20, задоволено апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 , скасовано рішення Галицького районного суду м.Львова від 17.09.2020 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Зазначеною постановою встановлено, що, ураховуючи бажання відповідачки бути з дитиною, її намагання змінитись у своїй поведінці, як в побуті, так і по відношенню до дитини, бажання працевлаштуватись і, в деякій мірі, реалізація відповідачкою своїх намірів, а також і, найголовніше за встановлених обставин, які по різному характеризують відповідачку, в тому числі й за висновком органу опіки та піклування: як з позитивної сторони, так і з негативної, - це прояв відповідачкою постійного інтересу до своєї дитини, її явка в судові засідання, які відкладались, в переважній більшості, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку її представника через вимушений виїзд адвоката у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку про відсутність тих виняткових випадків для розлучення дитини з матір'ю та застосування до неї такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, оскільки немає в справі доказів про те, що поведінку відповідачки неможливо змінити в кращу сторону.
У даній справі, на виконання вимог статті 19 СК України, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, діючи як орган опіки та піклування, надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина.
У зазначеному висновку Галицька районна адміністрація Львівської міської ради виходила із того, що відповідачка ОСОБА_2 не змінила свого відношення до виконання батьківських обов'язків. Разом з тим, у висновку наведені обставини за період з червня 2020 року по січень 2022 року, яким вже надано оцінку в ході розгляду цивільної справи №461/5125/20 за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Починаючи із 2022 року, працівниками відділу «Служба у справах дітей» Галицького району в сім'ю ОСОБА_2 систематично здійснювались візити, під час яких було встановлено, що у деякі із візитів у квартирі було прибрано, а у деякі брудно. Деколи матері ОСОБА_2 вдома не було, за хлопчиком доглядала бабуся. Також були дні, коли двері квартири ніхто не відкривав. Разом з тим, акти обстеження умов проживання ОСОБА_2 з дитиною за наслідками таких візитів, до матеріалів справи позивачем не долучені.
Після відібрання дитини 31.08.2023, встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 з вересня 2023 року проходила психологічну реабілітацію на добровільній основі у ТзОВ «Добро-Клінік», а в подальшому соціально-адаптаційну програму у ГО «Незалежність-Львів» до серпня 2024 року. Зазначене свідчить про те, що остання бажає змінитись задля сина, якому потрібна здорова мати.
Також, суд зазначає, що, незважаючи на перебування ОСОБА_2 на стаціонарній реабілітації, після відібрання дитини ОСОБА_3 від матері, остання відвідувала сина та телефонувала йому, що узгоджується із матеріалами справи та наданими доказами, що свідчить про те, що мати дитини не має наміру втрачати зв'язок із сином.
Окрім цього, надана психолого-педагогічної характеристики учня 2-Б класу СЗШ №97 ОСОБА_3 , свідчить про те, що мати дитини ОСОБА_2 цікавиться навчальними досягненнями її сина, а також із зазначеної характеристики вбачається, що він позитивно відгукується про маму та сумує за нею.
Надаючи оцінку думці дитини ОСОБА_3 , заслуханої в ході розгляду справи, суд враховує його вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку, а також його тривале перебування у сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_4 .
Відсутність регулярного та повноцінного спілкування з матір'ю протягом тривалого часу, коли дитина не мала можливості спілкуватися з матір'ю, натомість мала тісний контакт з патронатним вихователем ОСОБА_4 , яка будучи допитаною у якості свідка, виключно негативно охарактеризувала матір дитини, дає підстави для висновку, що зазначене вплинуло на думку малолітньої дитини.
Оскільки висловлювання дитини щодо його матері чітко сформовані за слів патронатного вихователя ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про наявність обставин, які впливають чи вплинули на думку малолітнього ОСОБА_3 , який не висловив свого категоричного бажання проживати з матір'ю, але і не заперечив таке бажання.
Разом з тим, на думку суду, дитина виявляє прихильність до своєї матері ОСОБА_2 , що вказує на їх емоційний зв'язок та бажання підтримувати сімейні зв'язки. Враховуючи те, що особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, що можна виправдати лише за виняткових обставин, суд враховує думку малолітнього ОСОБА_3 , як істотну обставину для розв'язання даного спору.
Щодо долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції відносно подій, які мали місце 31.08.2023, з такого вбачається, що ОСОБА_2 перебувала за місцем проживання, а саме спала на ліжку. У відповідь на запитання про місцезнаходження сина, нічого не змогла пояснити. Також у квартирі було двоє чоловіків, один з яких спав у іншій кімнаті. Чоловік, який відкрив двері квартири, на запитання працівника правоохоронного органу: «Де дитина?», відповів: «В гостях». У цей час малолітнього ОСОБА_3 у квартирі не було. На іншому відеофайлі зафільмовано те, як хлопчик їде у автомобілі та розмовляє із працівником поліції. Обставин виявлення дитини та місця його вилучення матеріали відео не містять.
Також суд звертає увагу на те, що позивачем не долучено до матеріалів справи самого акту органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 31.08.2023, на підставі якого малолітнього ОСОБА_3 фактично було негайно було відібрано в матері ОСОБА_2 , відсутнє і саме рішення органу опіки та піклування чи прокурора про відібрання дитини, як цього вимагають положення ст.170 СКУкраїни. Всупереч вимог ч.2 ст.170 СК України орган опіки та піклування негайно не повідомляв прокурора про відібрання дитини та у семиденний строк не звертася до суду з відповідним позовом про позбавлення батьківських прав або про відібрання дитини від матері, без позбавлення їх батьківських прав. З позовом про позбавлення матері батьківських прав, який перебуває в провадженні суду, орган опіки та піклування звернувся до суду лише 14.11.2024, тобто більш як через рік з часу відібрання дитини у матері.
Суд вважає безпідставними покликання представника позивача на те, що відповідачка ОСОБА_2 рідко бачиться та спілкується з дитиною, що свідчить про те, що остання не цікавиться сином та відповідно належним чином не виконує свої батьківські обов'язки з огляду на те, що 31.08.2023 дитину було фактично відібрано від матері та в подальшому влаштовано в патронатну сім'ю, а з вересня 2023 по серпень 2024 ОСОБА_2 за власною ініціативою проходила лікування та перебувала в центрах реабілітації, в тому числі в умовах повної ізоляції від суспільства, що не свідчить про те, що остання умисно не виконувала своїх батьківських обов'язків. В подальшому, як вбачається з листа Відділу «Служба у справах дітей» Галицького району від 10.07.2024, відповідачка ОСОБА_2 26.06.2024 зверталася щодо надання їй дозволу на зустрічі з малолітнім сином. Відділ «Служба у справах дітей» Галицького району дозволив ж такі зустрічі мами з дитиною лише 1 раз на 3 тижні тривалістю не більше 2-х годин та за згодою і у присутності патронатного вихователя ОСОБА_4 , чим фактично обмежено безперешкодне спілкування матері та дитини, гарантоване положеннями ст.153 СК України.
Щодо висновку органу опіки про доцільність позбавлення батьківських прав, з огляду на положення частини 6 статті 19 СК України, суд зазначає таке.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування у даній справі не розкриває у повному обсязі в чому саме проявляється невиконання відповідачкою ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків. У такому не наведено підстав та доводів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, а лише зазначена констатація фактів, зокрема і тих, яким вже було надано оцінку. Також, висновок органу опіки і піклування не містить даних про проведену роботу цим органом по врегулюванню сімейної ситуації з метою спонукання матері до виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, не містить інформації, що органом опіки та піклування встановлювалися фактичні обставини та дійсні причини ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Окрім цього, відсутні відомості і про дослідження органом опіки та піклування ефективності інших менш суворих альтернативних заходів впливу, ніж роз'єднання сім'ї, як того вимагають європейські стандарти для вирішенні питання пропорційності втручання у сімейне життя.
Натомість, зазначений висновок містить зміст Звіту про перебування дитини в патронатній сім'ї, який долучений до матеріалів справи окремим документом.
Таким чином, з огляду на наведене, зазначений висновок органу опіки, який носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. У зазначеному висновку не встановлено обставин щодо свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків, а також такий суперечить інтересам дитини, а тому відповідно до ч.6 ст. 19 СК України, суд не погоджується з цим висновком.
Розглядаючи дану справу, суд приймає до уваги те, що відповідачка ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, усуває всі недоліки, які стали передумовою виникнення питання про позбавлення її батьківських прав, на підставі її апеляційної скарги було скасовано рішення про позбавлення її батьківських прав, вона зустрічається з сином та комунікує з ним по телефону, цікавиться його успіхами у навчанні, що свідчить про її інтерес до дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
На думку суду, відповідачка ОСОБА_2 усвідомила всі свої помилки. Наявність родинних відносин між дитиною і матір'ю підтверджено в ході розгляду справи. Враховуючи вік малолітнього ОСОБА_3 , його потребу в спілкуванні з матір'ю, розірвання родинних зв'язків наразі неможливе і таке суперечитиме інтересам дитини.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що ставлення відповідачки до дитини не можна вважати зразковим чи належним. Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідачка умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов'язками ОСОБА_2 , які б свідчили про ухилення від виховання сина ОСОБА_3 , а її поведінка, зокрема і процесуальна поведінка в суді, вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, відтак у задоволення позову про позбавлення батьківських слід відмовити. З огляду на необґрунтованість позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, не підлягає задоволенню і похідна від неї вимога про стягнення аліментів.
Однак, відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначає, що позивач не позбавляється права на пред'явлення нового позову щодо позбавлення відповідачки батьківських прав у разі, зокрема, якщо вона ухилятиметься від виконання своїх обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_3 .
Розподіл судових витрат.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно із п.12 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, оскільки Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування позивач звільнена від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,
У задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 20847537, м.Львів, вул.Ф.Ліста,1.
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено 17.04.2025
Суддя О.Б. Кротова