ЄУН: 336/3395/25
Провадження №: 1-кс/336/362/2025
Іменем України
16 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 3 Запорізького районного управління поліції по кримінальному провадженню № 12025082080000080 від 15.01.2025 року за ст. 190 ч. 4 КК України про арешт майна, -
Слідчий СВ ВП № 3 Запорізького районного управління поліції звернулась до суду з клопотанням по кримінальному провадженню № 12025082080000080 від 15.01.2025 року за ст. 190 ч. 4 КК України про арешт майна, а саме заборони власникам банківських рахунків, в яких відкриті банківські картки та іншим особам користуватись або розпоряджатись іншим чином, в тому числі і банківськими рахунками, зобов'язати уповноважених осіб АТ «Акцент-Банк» повернути грошові кошти з банківських рахунків, в яких відкриті банківські картки на рахунок потерпілої.
Зазначене клопотання прямо суперечить вимогам КПК України.
Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 171 КПК України встановлено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Всупереч вимогам КПК України клопотання не містить відомостей про власника майна, не містить самої вимоги накладення арешту, не вказано на яке саме майно слідчий просить накласти арешт. Крім того, клопотання містить протизаконну вимогу про зобов'язання працівників банківської установи повернути грошові кошти на рахунок потерпілої, будь-яке нормативне обґрунтування вказаної вимоги у клопотанні відсутнє.
У відповідності до КПК України розгляд клопотання про накладення арешту на майно здійснюється за участі власника майна, натомість у клопотанні відсутні відомості, які б дозволили встановити особу та викликати власника майна в судове засідання в установленому порядку, адже АТ «Акцент-Банк» очевидно не є власником грошових коштів, які перебувають на рахунку одного з клієнтів банку
Відповідно до ст. 172 ч. 3 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що клопотання подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, у зв'язку з чим його належить повернути прокурору та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Керуючись ст. 170-173 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 3 Запорізького районного управління поліції по кримінальному провадженню № 12025082080000080 від 15.01.2025 року за ст. 190 ч. 4 КК України про арешт майна повернути прокурору Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя.
Встановити строк для усунення недоліків клопотання протягом сімдесяти двох годин з моменту постановлення ухвали, тобто до 13.00 години 20 квітня 2025 року.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1