ЄУН: 336/1753/25
Провадження №: 1-кп/336/935/2025
іменем України
14 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України,
На розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2024 на стадії досудового розслідування відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався. Останній раз - ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2025 до 24.04.2025 включно.
Прокурор надав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, яке підтримав у судовому засіданні.
Потерпіла поклалася на розсуд суду.
Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначив про бажання продовжити проходження військової служби. Додатково пояснив, що дійсно відмовився від отримання копії клопотання.
Захисник заперечувала проти клопотання прокурора, звертаючи увагу на те, що ризик незаконного тиску на потерпілу відсутній, оскільки остання була допитана в судовому засіданні.
Суд, заслухавши доводи учасників справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Виходячи із змісту ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Зі змісту ухвали про застосування запобіжного заходу вбачається, що слідчий суддя, обираючи запобіжний захід визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості підозри чи вагомості доказів, а тому, оцінуючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом (слідчим суддею на стадії досудового розслідування) були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів, достатніх для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.
Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На теперішній час рівень ризик незаконного тиску на потерпілу з метою перешкоджання кримінальному провадженню перестав існувати, адже потерпіла вже допитана в судовому засіданні.
Суд зауважує, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім тяжкості можливого покарання (санкцією ч. 1 ст. 127 КК України передбачено покарання до 6 років позбавлення волі), суд враховує, що ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту раніше судимий вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 15.08.2024 за ч.4 ст.358 КК України, наразі відносно ОСОБА_4 . Шевченківським районним судом розглядаються інші кримінальні провадження (ЄУН 336/1174/21, 336/6581/23) за обвинуваченням у вчиненні тяжких злочинів, зокрема передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Вказані відомості суд розцінює як обставини, передбачені п. 8, п. 10 ч. 1 ст. 177 КПК України, що мають враховуватися при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Отже, вказані відомості свідчать про можливість переховування обвинуваченого від суду, продовження ним злочинної діяльності та можливість застосування насильства з метою тиску на свідків. Вказані ризики продовжують існувати, і таким ризикам не можливо запобігти шляхом застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Само по собі бажання особи продовжити проходити військову службу не є підставою для зміни/скасування запобіжного заходу.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає заставу як альтернативний запобіжний захід.
За наведеного суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 395, главою 18 КПК України, суд
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 12 червня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1