16 квітня 2025 року м. Мукачево Справа №303/2093/25
2/303/665/25
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Кость В.В.
секретар судового засідання Івашко М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості:
- за договором про споживчий кредит №4308288 (індивідуальна частина) від 31.08.2021 в сумі 37765,00 грн (в т.ч. 5000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту), 32765,00 грн - проценти);
- за договором про споживчий кредит №100123791 від 03.09.2021 року в сумі 52062,50 грн. (в т.ч.: 7000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту), 44362,50 грн - проценти, 700,00 грн - комісія).
Представник позивача у змісті позовної заяви просила суд розглядати справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Належним чином повідомлений відповідач у судове засідання не з'явилася, відзив на позовну заяву не подала, про причини неявки суд не повідомила.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
31 серпня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - Позикодавець) правонаступником прав та обов'язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (договір факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 (а.с. 42-44, 52), договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (а.с. 54-56, 61) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник), було укладено договір про споживчий кредит №4308288 (індивідуальна частина) від 31.08.2021 року (надалі - Договір), згідно з яким Позикодавець надав відповідачу кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 30 днів.
Сторони погодили, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.6 Договору).
Відповідно до пункту 2.3 Договору передбачено також умови пролонгації строку кредитування на пільгових умовах та на стандартних (базових) умовах.
Пролонгація на стандартних (базових) умовах передбачала, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних(базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом.
Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису вчиненого одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» (а.с. 35).
Згідно з даними довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 12.12.2024 кредитні кошти у сумі 5000,00 грн були перараховані 31.08.2021 на платіжну картку НОМЕР_1 , призначення платежу: «кошти згідно договору 4308288» (а.с.29, зворот).
3 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» правонаступником прав та обов'язків якого є товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (договір факторингу №30-11-65 від 30.11.2021 (а.с. 48-49, 52), договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (а.с. 54-56, 60) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник), було укладено договір про споживчий кредит №100123791 (індивідуальна частина) від 03.09.2021 року (надалі - Договір), згідно з яким Позикодавець надав відповідачу кредит в розмірі 7000,00 грн строком на 15 днів.
Відповіно до підпункту 1.5.1 пункту 1.5. Договору сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 700,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом: 1312,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.3 Договору передбачено також умови пролонгації строку кредитування на пільгових умовах та на стандартних (базових) умовах.
Пролонгація на стандартних (базових) умовах передбачала, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних(базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом.
Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису вчиненого одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» (а.с. 32, зворот).
Згідно з даними довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 12.12.2024 кредитні кошти у сумі 7000,00 грн були перараховані 03.09.2021 на платіжну картку НОМЕР_1 , призначення платежу: «кошти згідно договору 100123791» (а.с.33, зворот).
По відношенню до вищевказаних фактичних обставин справи суд наводить наступні норми права та мотиви їх застосування.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
В свою чергу, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У тексті позову та наданих суду розрахунках заборгованості (а.с. 38, 41) позивач посилається на те, що заборгованість Позичальника станом на 10.01.2023 за Договором складає: 37765,00 грн (в т.ч. 5000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту), 32765,00 грн - проценти); заборгованість за Договором 1 складає: 60112,50 грн. (в т.ч. 7000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту), 52412,50 грн - проценти, 700 грн - заборгованість комісіями).
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором 1 у розмірі 52062,50 грн. (в т.ч.: 7000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) та 44362,50 грн. - заборгованість за процентами, 700,00 грн - заборгованість за комісіями).
Поряд з цим, суд не погоджується з нарахованими позивачем відсотками за Договором та Договором 1, виходячи з наступного.
Згідно з умовами п.п.2.3.1.2. п. 2.3 Договору та п.п.2.3.1.2. п. 2.3 Договору 1 пролонгація за цими кредитними договорами не може перевищувати 60 днів, відповідно, нарахування відсотків також не може продовжуватися більше, ніж на цей строк.
Тобто, після передання прав вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» всі подальші нарахування процентів, які проводило ТОВ «Вердикт Капітал» є необґрунтованими, а також такими, що суперечать істотним умовам Договору, який сторони узгодили та уклали між собою.
Слід зазначити, що ТОВ «Коллект Центр» не надало суду детального розрахунку, з якого можна об'єктивно встановити, яким чином та на яких підставах ТОВ «Вердикт Капітал» здійснювало подальше нарахування суми процентів за користування кредитом за Договором в сумі 17 750,00 грн та за Договором 1 в сумі 30100,00 грн.
Згідно з даними відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» (а.с. 36-37) заборгованість відповідача за Договором в межах строку кредитування станом на 29.11.2021 становить: 20015,00 грн (в т.ч. 5000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту), 15015,00 грн - проценти).
Суд приходить до висновку, що така сума заборгованості Позичальника за Договором підтверджена належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачем не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі статей 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
Поряд з цим, відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» (а.с. 33-34) заборгованість відповідача за Договором 1 в межах строку кредитування станом на 17.11.2021 становить: 30012,50 грн (в т.ч. 7000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту), 22312,50 грн - проценти, 700,00 грн - комісія).
Таким чином, вказана сума заборгованості Позичальника за Договором 1 підтверджена належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачем не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі статей 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Положеннями статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування даних витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, уповноважений представник позивача надав суду разом з позовною заявою: заяву на надання юридичної допомоги №162 від 01.02.2025, договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (надалі - Адвокатське об'єднання), прайс-лист Адвокатського об'єднання, витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року.
Так, вартість послуги за надання усної консультації з вивченням документів за 2 год. складає 4000,00 грн., складання позовної заяви за 4 год становить 12000,00 грн.
Зазначені послуги були надані Адвокатським об'єднанням позивачу, що підтверджується витягом з акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року (а.с. 68).
Разом з тим, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18.
Враховуючи складність справи та принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу визначений стороною позивача у сумі 16000,00 грн, є завищеним, зважаючи, зокрема, на ціну позову та незначну кількість підготовлених процесуальних документів.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Відповідно до частини першої ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1349,10 грн, виходячи з розрахунку: грн. 50027,50 (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (судовий збір) / 89827,50 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 280, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,
1. Позов - задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» суму 50027,50 (п'ятдесят тисяч двадцять сім гривень 50 копійок) гривень, з яких:
- за договором про споживчий кредит №4308288 (індивідуальна частина) від 31.08.2021 в сумі 20015,00 грн (в т.ч. 5000,00 грн -заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту), 15015,00 грн - проценти);
- за договором про споживчий кредит №100123791 від 03.09.2021 року в сумі 30012,50 грн (в т.ч. 7000,00 грн -заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту), 22312,50 грн - проценти, 700,00 грн - комісія).
2.1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» суму 1349,10 (одна тисяча триста сорок дев'ять гривень 10 копійок) гривні у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та 7000,00 гривень (сім тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6. Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В.В. Кость