Справа №589/489/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/611/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
07 квітня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у режимі відеоконференції у залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави,
У провадженні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 308, ч. 2 ст. 318, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 318 КК України, ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 308, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 308, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 318, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 318 КК України, ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 308, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 318 КК України, ОСОБА_11 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 318 КК України.
У рамках даного кримінального провадження прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який закінчується 23 листопада 2024 року, мотивуючого його тим, що раніше заявлені ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують та не зменшилися і більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку останнього.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2024 року, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 24 години 28 лютого 2025 року.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2024 року, застосувавши відносно нього більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити йому розмір застави.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачений ОСОБА_7 посилається на те, що заявлені прокурором ризики не були доведені належним чином.
Окрім цього, слідчим суддею не взято до уваги наявність в обвинуваченого постійного місця проживання, раніше не судимий, на утримання має малолітнього сина.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 308, ч. 2 ст. 318, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 318 КК України, про продовження останньому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та існують з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а саме, кваліфікація обвинувачення висунутого ОСОБА_7 , зокрема, вчинення ним особливо тяжкого злочину, та є обвинуваченим в інших кримінальних провадженнях (злочини в сфері обігу наркотичних засобів), раніше неодноразово притягувався, зокрема і до адміністративної відповідальності.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряд злочинів, зокрема особливо тяжкого, тому існує ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі може переховуватися від суду.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу суд першої інстанції.
Окрім того необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов'язків та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов'язує суд діяти більш ефективно та організовано.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та інших обвинувачених слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків та інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб, та дослідження їх судом.
Так, судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває, тому є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до обвинуваченого альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов'язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на свідків та інших обвинувачених з метою зміни наданих ними показань на досудовому розслідування, для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєні злочини.
Судом першої інстанції також було враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 будучи раніше засудженим за вчинення кримінальних правопорушень в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, продовжив вчиняти злочини пов'язані із заволодінням наркотичних засобів шляхом шахрайства та з метою їх збуту. Також відносно обвинуваченого направлено в суд обвинувальний акт за обвинуваченням у скоєнні злочинів пов'язаних з використанням підроблених документів.
Вище встановлене, дає підстави вважати, що обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень апелянта щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах кримінального провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження не було здобуто доказів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність прийнятого судом рішення та відсутність підстав для скасування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_7 постійного місця проживання, то вони є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу, проте, не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що стало підставою для ухвалення рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
До апеляційної скарги не додано переконливих доказів того, що обвинувачений ОСОБА_7 має на утримання малолітнього сина, зважаючи на те, що останній офіційно не працевлаштований, не має постійного та законного джерела прибутку.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував та суд першої інстанції визнав доведеним.
Отже існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає не переконливими доводи апеляційної скарги щодо можливості зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема на домашній арешт, оскільки рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4