Справа №592/992/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/667/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Хуліганство
07 квітня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у залі суду в місті Суми у режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 січня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави,
У провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
У рамках даного кримінального провадження прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який закінчується 26 січня 2025 року, мотивуючого його тим, що раніше заявлений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує та не зменшився і більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку останнього.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 січня 2025 року, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк два місяці - до 24 год. 23 березня 2025 року.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 січня 2025 року та звільнити його з під-варти.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачений посилається на те, що свідки та потерпілі жодного разу не з'являлися на судові засідання, у зв'язку з чим останній безпідставно тримається під вартою вже тривалий час.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, про продовження останньому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який не зменшився та існує з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а саме, кваліфікація обвинувачення висунуте ОСОБА_7 у скоєнні умисного тяжкого злочину проти громадського порядку та моральності, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 07 років, вік обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв'язків, наявність судимостей.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за яке передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк до 07 років, тому існує ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі може переховуватися від суду.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу суд першої інстанції.
Окрім того необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов'язків та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов'язує суд діяти більш ефективно та організовано.
Також, оцінюючи наявність вказаного ризику, колегія суддів зауважує про те, що тривалість судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 обумовлюється поведінкою останнього, який з серпня 2022 року почав не з'являтися на судові виклики. Ухвалами Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2022 року, 30 вересня 2022 року, 24 жовтня 2022 року, 07 березня 2023 року, 17 жовтня 2023 року, 07 листопада 2023 року, 13 грудня 2023 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 застосовувалися приводи для доставки його в судові засідання, які були не виконані.
16 лютого 2024 року ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_7 був оголошений в розшук та надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
26 лютого 2024 року обвинувачений ОСОБА_7 був затриманий та обраний відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні ризики неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, які були правовою підставою для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати та є достатньо вагомими і судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що ці ризики вже перестали існувати або втратили своє важливе значення.
Щодо тверджень обвинуваченого про те, що потерпілі та свідки жодного разу не з'явилися в судові засідання, не спростовують обґрунтованість наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленому ризику, який на теперішній час продовжує існувати.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував та суд першої інстанції визнав доведеним.
Отже існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризик, який існував на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшився, а його доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає не переконливими доводи апеляційної скарги щодо можливості звільнити обвинуваченого з-під варти, оскільки рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 січня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4