Номер провадження: 22-ц/813/3266/25
Справа № 947/36913/23
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
10.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Уманець А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року, ухвалене судом у складі судді Калініченко Л.В .,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування майнової шкоди
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування майнової шкоди, який уточнив та зазначив, що про порушення цивільного права, а саме права власності щодо майна в вигляді грошових коштів у розмірі 25000 грн позивач дізнався 30.10.2023 року при ознайомленні з матеріалами справи №522/10224/17 Приморського районного суду м.Одеси, щодо кримінального провадження № 12017150410000071 від 12.02.2017 року щодо обвинувачення ОСОБА_2 у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 369-2 КК України, в рамках якого його ОСОБА_1 визнано потерпілим.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 отримав від нього грошові кошти у загальному розмірі 75000 грн у якості неправомірної вигоди, з яких 50000 грн були вилучені у нього 28.03.2017 року співробітниками правоохоронного органу, а грошові кошти у розмірі 25000 грн вже тривалий час, тобто з 15.02.2017 року, незаконно знаходяться у розпорядженні ОСОБА_2 .
Вважає, що відповідач всупереч вимог ст. 41 Конституції України, ч.1 ст.11, ч. 1 ст.177, ч.1 ст.179, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 321 ЦК України порушив цивільне (майнове) право позивача, а саме право власності щодо нього.
Стверджує, що ОСОБА_2 відомо, що грошові кошти належать позивачу, так як він був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, у яких знаходиться протокол огляду грошових коштів від 15.02.2017 року, де є зазначені відомості.
Оскільки, майно у розмірі 25000 грн до теперішнього часу знаходиться у незаконному володінні ОСОБА_2 , його дії спричинили також майнову (матеріальну) шкоду від втрат від інфляції за період 15.02.2017 - 18.11.2023 року у розмірі 23522,22 грн 22 коп.
Зазначає, що 06.11.2023 року позивач у порядку досудового врегулювання спору звертався до ОСОБА_2 з вимогою про негайне повернення грошових коштів у розмірі 25000 грн та з вимогою щодо відшкодування, відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, матеріальної шкоди від втрат від інфляції за період 15.02.2017 - 06.11.2023 року у розмірі 23148,26 грн, які не були повернуті.
Оскільки, між позивачем та відповідачем є цивільний спір, ОСОБА_1 не пред?являв цивільного позову у кримінальної справі № 522/10224/17, то відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_1 просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належне ОСОБА_1 майно - грошові кошти у розмірі 25000 грн, для чого зобов?язати ОСОБА_2 перерахувати на поточний рахунок НОМЕР_1 у ПАТ АБ «Південний», який належить ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 25000 грн; зобов?язати ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду в вигляді грошових коштів у розмірі 23522 грн 22 коп шляхом перерахування на поточний рахунок НОМЕР_1 у ПАТ АБ «Південний», який належить ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 23522 грн 22 коп; вирішити питання розподілу судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 02.12.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди відмовив.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами факту передання відповідачеві грошових коштів в сумі 25000,00 грн, для висновків про їх набуття відповідачем без достатньої на те правової підстави, одночасно враховуючи, що відповідний факт був підставою обвинувачення в рамках кримінального провадження №42017150410000071, однак відповідні кошти не вилучались та не визнавались речовим доказом, отже, позивач в цій справі не виконав власного обов'язку з доведення заявлених вимог належними доказами.
Приймаючи, що у відповідності до положень ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, та у відповідності до ч.3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України), суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено належними, допустимими та достатніми доказами викладених в обґрунтування позову доводів, за наслідком чого позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.12.2024 року у справі № 947/36913/23 і змінити рішення, а саме: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належне ОСОБА_1 майно - грошові кошти у розмірі 25000 грн, для чого зобов'язати ОСОБА_2 перерахувати на поточний рахунок НОМЕР_1 у ПАТ АБ «Південний», який належить ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 25000 грн, зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду в вигляді грошових коштів у розмірі 23522,22 грн шляхом перерахування на поточний рахунок НОМЕР_1 у ПАТ АБ «Південний», який належить ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 23522,22 грн; відшкодувати з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3650,24 грн, для чого зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (ЄДРПОУ:37607526) перерахувати на поточний рахунок НОМЕР_1 у ПАТ АБ «Південний», який належить ОСОБА_3 , грошові кошти у розмірі 3650,24 грн, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що обставини вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, встановлені ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05.04.2024 по справі № 522/10224/17, та, відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Зазначає, що належні скаржнику на праві власності 25000,00 грн, були отримані відповідачем в якості неправомірної вигоди в загальному розмірі 75000,00 грн, однак, з підстав їх не виявлення під час обшуку, останні залишились у незаконному користуванні відповідача по даний час. Інша ж частка коштів в сумі грн, були визнані речовим доказом по справі та, в подальшому, повернуті позивачу.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, всупереч вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, що ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 05.04.2024 року по справі № 522/10224/17, якою звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, не відображає висновків суду з приводу доказів що засвідчують кримінальне правопорушення, як і висновків що ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25000,00 грн, а також, що ОСОБА_1 , в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що 25000,00 грн, які передані за протоколом вилучення грошових коштів від 15.02.2017 року та отримані за протоколом вручення грошових коштів від 15.02.2017 року, були передані саме ОСОБА_2 для встановлення підстав про отримання останнім цих коштів в рамках розгляду вимог про повернення майна отриманого без достатньої правової підстави.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, ОСОБА_2 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 16.12.2024 року отримав 18.12.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_2 копія ухвали про відкриття провадження від 16.12.2024 року та копія апеляційної скарги надсилались засобами поштового зв'язку, конверт повернувся до суду із зазначенням про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 25.03.2025 року, за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 17.01.2025 року, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 судову повістку отримав за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 25.03.2025 року, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у судовому засідання просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами факту передання відповідачеві грошових коштів в сумі 25000,00 грн, для висновків про їх набуття відповідачем без достатньої на те правової підстави, одночасно враховуючи що відповідний факт був підставою обвинувачення в рамках кримінального провадження №42017150410000071, однак відповідні кошти не вилучались та не визнавались речовим доказом, отже, позивач в цій справі не виконав власного обов'язку з доведення заявлених вимог належними доказами.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Приморського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала справа №522/10224/17 за кримінальним провадженням №42017150410000071 від 12.02.2017 на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_2 , 1960 року народження, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що будучи директором Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації, 10 лютого 2017 року, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, висловив представнику фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за довіреністю - громадянину ОСОБА_1 пропозицію за надання неправомірної вигоди в розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень здійснити вплив на прийняття службовими особами контролюючих та правоохоронних органів м. Одеси та Одеської області позитивного рішення в інтересах ФОП ОСОБА_5 про видачу дозвільних документів для ведення підприємницької діяльності та невтручання таких органів у її діяльність; здійсненні у період з 08.40 до 12.43 год. 14.03.2017 умисно, з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, впливу на прийняття рішення службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави - заступника начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області Вовка М.І. про реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази ФОП ОСОБА_5 вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, а також у одержанні від ОСОБА_1 16.02.2017 близько 10 години 30 хвилин у службовому кабінеті №661 адміністративної будівлі Одеської обласної державної адміністрації за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 4, та 28.03.2017 близько 14 годин у власному автомобілі марки «Mersedes-Benz» модель 300 SE сірого кольору д.н. НОМЕР_2 , поблизу адміністративної будівлі Одеської обласної державної адміністрації за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 4, у два прийоми, неправомірної вигоди у розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень за вплив на прийняття рішення службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави - заступником начальника Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій в Одеській області Вовком М.І. про реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази ФОП ОСОБА_5 вимогам законодавства з питань пожежної безпеки. Стороною обвинувачення дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.369-2 КК України за ознаками: одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішень особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 06.03.2024 року по справі №522/10224/17 залучено ОСОБА_1 в якості викравача у кримінальному провадженні №42017150410000071 від 12.02.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05.04.2024 року по вказаній справі, яка набрала законної сили, звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 369-2 КК України на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України. Заходи забезпечення кримінального провадження скасовані. Речові докази по справі зокрема 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень номіналом по 200 (двісті) гривень - 200 (двісті) шт., номіналом по 100 (сто) гривень - 100 (сто) шт. повернуті ОСОБА_1 .
У відповідності до протоколу вилучення грошових коштів від 15.02.2017 року, складеного старшим оперуповноваженим 1 відділу Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Одеській області під час розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017150410000071, засвідчено вилучення у ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 25000,00 грн. для отримання доказів злочинної діяльності та повного розкриття схеми, пов'язаної з вимаганням та одержанням неправомірної вигоди начальником Управління з питань надзвичайних ситуацій та оборонної роботи Одеської обласної державної адміністрації.
15.02.2017 року старшим оперуповноваженим 1 відділу Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Одеській області під час розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017150410000071, складено протокол огляду грошових коштів, відповідно до якого проведено огляд наданих ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 25000,00 грн та виготовлено фотокопії наданих купюр.
Тієї ж дати, 15.02.2017 року старшим оперуповноваженим 1 відділу Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Одеській області під час розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017150410000071, складено протокол вручення грошових коштів, яким засвідчено надання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 25000,00 грн для отримання доказів злочинної діяльності та повного розкриття схеми, пов'язаної з вимаганням та одержанням неправомірної вигоди начальником Управління з питань надзвичайних ситуацій та оборонної роботи Одеської обласної державної адміністрації.
Відповідно до протоколу обшуку, складеного 25.03.2017 року під час проведення обшуку транспортного засобу в рамках вказаного кримінального провадження, у бардачку автомобіля зокрема були вилучені 50000,00 грн, які в подальшому були визнані речовим доказом.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05.04.2024 року по вказаній справі, яка набрала законної сили, звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 369-2 КК України на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, що є нереабілітуючими обставинами.
Вказаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що будучи Директором Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації, 10 лютого 2017 року, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, висловив представнику фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за довіреністю - громадянину ОСОБА_1 пропозицію за надання неправомірної вигоди в розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень здійснити вплив на прийняття службовими особами контролюючих та правоохоронних органів м. Одеси та Одеської області позитивного рішення в інтересах ФОП ОСОБА_5 про видачу дозвільних документів для ведення підприємницької діяльності та невтручання таких органів у її діяльність; здійсненні у період з 08.40 до 12.43 год. 14.03.2017 умисно, з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, впливу на прийняття рішення службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави - заступника начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області Вовка М.І. про реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази ФОП ОСОБА_5 вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, а також у одержанні від ОСОБА_1 16.02.2017 близько 10 години 30 хвилин у службовому кабінеті №661 адміністративної будівлі Одеської обласної державної адміністрації за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 4, та 28.03.2017 близько 14 годин у власному автомобілі марки «Mersedes-Benz» модель 300 SE сірого кольору д.н. НОМЕР_2 , поблизу адміністративної будівлі Одеської обласної державної адміністрації за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 4, у два прийоми, неправомірної вигоди у розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень за вплив на прийняття рішення службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави - заступником начальника Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій в Одеській області Вовком М.І. про реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази ФОП ОСОБА_5 вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.
Колегія суддів звертає увагу, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв'язку із закінченням строків давності, які є нереабілітуючими обставинами. Тому звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви. Але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст і обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть різнитися. Однак принаймні на рівні формулювання викладу їхнього змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (див.: «mutatis mutandis» постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19 (абзаци п'ятий і шостий пункту 15).
Ураховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 становить 25000 грн, оскільки в ухвалі Приморського районного суду міста Одеси від 05.04.2024 року про закриття кримінального провадження зазначено, що ОСОБА_2 від ОСОБА_1 отримано у два прийоми, неправомірної вигоди у розмірі 75000 грн, та речові докази по справі 50000 грн підлягають поверненню ОСОБА_1 . Отже з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти в якості майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенняму розмірі 25000 грн.
Суд першої інстанції зазначене не врахував, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування 25000 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди у вигляді індексу інфляції, апеляційний суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача 23522,22 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди від витрат від інфляції за період з 15.02.2017 року по 18.11.2023 року.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
У пунктах 44 та 45 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
По своїй суті зобов'язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала шкоди, може бути: договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов'язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.
В даному випадку, між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір про відшкодування шкоди не укладався. Рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, яке не виконувалось відповідачем, не ухвалювалось.
Приморським районним судом міста Одеси ухвала про закриття кримінального провадження постановлена 05.04.2024 року.
За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення ОСОБА_2 не настало, тому колегія суддів дійшла висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат відсутні, що повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, провадження № 61-12530св18.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року слід скасувати, та постановити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн в якості відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням, а у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду від інфляції у розмірі 23522,22 грн відмовити.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн в якості відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням, а у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду від втрат від інфляції у розмірі 23522,22 грн відмовити.
Щодо судових витрат
Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН586 від 20.11.2023 року.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1288,32 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № D7U6-LKRM-B18E від 05.12.2024 року та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету, та сплачено судовий збір в сумі 1288,32 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № D7RD-98TZ-E85E від 11.12.2024 року та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 грн.
Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суду».
За подання апеляційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1288,32 грн. (2684х0,4х150%х коефіцієнт 0,8).
Колегія суддів зазначає, що під час постановлення ухвали від 09.12.2024 року про залишення апеляційної скарги без руху щодо визначення розміру судового збору допущена арифметична помилка, у зв?язку з чим судовий збір в розмірі 1288,32 грн підлягає поверненню ОСОБА_1 з Державного бюджету України у відповідності до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, за подання позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2361,92 грн (1073,60 грн + 1288,32 грн), то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1180, 96 грн.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) належні ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди від інфляції відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1180 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) грн 96 коп.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на поточний рахунок НОМЕР_1 у ПАТ АБ «Південний'сплачений судовий збір у сумі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн 32 коп., згідно квитанції про сплату № D7RD-98TZ-E85E від 11.12.2024 року на рахунок - UA428999980313161206080015757, отримувач - ГУК в Од.обл./Хаджибейськ. р-н/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 15 квітня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
Ю.П. Лозко