Провадження №1-кп/748/34/25
Єдиний унікальний № 748/2376/23
17 квітня 2025 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
в складі : головуючого - судді ОСОБА_1
секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11 травня 2023 року за №42023272130000026 № 12017270270000943від 01.09.2017 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, Чернігівської області, громадянина України, освіта загальна середня, непрацюючого, не одруженого, раніше в силу ст.89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
з участю прокурора: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 ,
його законних представників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
ОСОБА_4 10.05.2023 близько 18 год. 20 хв., перебуваючи біля буд. №5 по вул. Нова у с. Смолин, Чернігівського району та області, самовільно, всупереч установленому законом порядку, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з метою подолання його опору обхопив останнього обома руками зі спини в області грудей та притиснув до себе, тобто застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, після чого з рук ОСОБА_8 заволодів портативною колонкою «JBL Charge 2+» (копія) чорного кольору, вартістю 200 грн. 00 коп., що належить останньому, але яку обвинувачений вважав своєю, що оспорювалося неповнолітнім ОСОБА_8 , чим спричинив значну шкоду інтересам неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України повністю не визнав та дав показання, що 10 травня 2023 року увечері, на перехресті зустрівся з ОСОБА_11 та удвох пішли на АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_12 . Вони присіли на лавочку, біля під'їзду ОСОБА_12 і побачили ОСОБА_13 , який підійшов до них та привітався. Конфліктів між ним та потерпілим раніше не було, вони були знайомі і відносини мали товариські. Однак обвинувачений мав конфлікт зі старшим братом потерпілого, ОСОБА_14 , з яким раніше товаришував, однак ОСОБА_15 мав схильність до вчинення крадіжок і його також на це підбурював. Крім того, у обвинуваченого також пропадали речі по дрібницях, після візиту ОСОБА_14 .. ОСОБА_8 підійшов до них з рюкзаком за спиною, а оскільки обвинувачений з підозрою ставився до сім'ї потерпілого та вважав, що у рюкзаку можуть бути викрадені речі, то попросив ОСОБА_16 показати його вміст. Так як, спершу ОСОБА_16 його проігнорував, то обвинувачений вдруге попросив показати йому вміст рюкзака. Він зі спини ОСОБА_8 руками, в області грудей, не обіймав і до себе не притискав, а лише спробував сам взяти за шлейки рюкзак і зняти його із потерпілого, але ОСОБА_16 його випередив і сам зняв рюкзак. Потерпілий сам відкрив рюкзак, дістав дві музичні колонки та на прохання обвинуваченого подивитись, передав їх з рук у руки. Під час цієї події був присутній лише ОСОБА_11 . Тілесних ушкоджень потерпілому він не завдавав, ОСОБА_16 проти його волі не утримував, сам колонку з рюкзака не витягав та з рук у ОСОБА_16 колонку не виривав. ОСОБА_8 сам дістав колонки із рюкзака і передав їх обвинуваченому. Він побачив, що одна з колонок була нова, а інша була дужа стара, з подряпинами і саме в ній за зовнішніми ознаками обвинувачений впізнав свою викрадену колонку. Він припускав хто міг викрасти цю колонку, але до поліції з приводу крадіжки не звертався. Нова колонка була не його і він її повернув, оскільки чужого йому не потрібно. Обвинувачений вважав, що одна з колонок належить саме йому, бо у нього вкрали аналогічну колонку і коли він озвучив, що у старій колонці впізнав саме свою, то ОСОБА_8 , повідомив, що ці колонки він купив, але жодного підтвердження того, що він їх саме купив і у кого купив у потерпілого не було. Після цього він з ОСОБА_11 продовжили сидіти біля під'їзду, і пропонували ОСОБА_8 повернутись та забрати цю колонку, але ОСОБА_16 її не забрав. Пропонували потерпілому забрати колонку, бо їм стало шкода ОСОБА_16 і ОСОБА_8 їм погрожував фізичним насиллям через ту колонку, погрожував, що розповість та покличе батька і обвинуваченому буде непереливки через це. Потерпілий з ним перебував недовго, однак чи вимагав від повернути ту колонку вже не пам'ятає. Вони з ОСОБА_11 розійшлися близько 20.00 год і він спав удома, про те, що його розшукує поліція не знав. Останній раз він цю колонку бачив біля під'їзду на АДРЕСА_3 . Чи забирав обвинувачений з собою колонку не пам'ятає. Йому відомо, що дана колонка у ОСОБА_8 . Обвинувачений винним себе у заволодіння колонкою ОСОБА_8 не вважає, однак не заперечує, що забрав у потерпілого свою колонку чорного кольору з багатьма подряпинами «Charge 2+», яку йому 2 чи 3 роки тому віддав товариш ОСОБА_17 . Не давати свідчення під час досудового слідства була саме його ініціатива. Воєнний стан в його розумінні це війна. Він особисто під час бойових зіткнень отримав осколкове поранення живота і контузію, та на даний час йому тимчасово встановлено другу групу інвалідності. Просив виправдати у вчиненні кримінального правопорушення щодо якого його звинувачують.
Разом з тим, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується іншими доказами дослідженими у кримінальному провадженні.
Так, неповнолітній потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що був знайомий із ОСОБА_4 раніше, до події яка сталась вони мали нормальні товариські відносини. Підвечір 10.05.2023 він пішов у магазин за продуктами та мав йти прямо, але звернув у поворот, бо в метрах п'ятдесяти побачив знайомих хлопців, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 . Потерпілий сам звернув, бо забажав привітатись зі знайомими хлопцями. Він підійшов, привітався і ОСОБА_4 відразу висловив підозру щодо рюкзака. Сашко спитав, чого потерпілий ходить з рюкзаком свого старшого брата ОСОБА_15 , однак він заперечив та повідомив, що рюкзак належить саме йому і він лише давав його брату у користування, аби той з'їздив з рюкзаком у місто Чернігів. Потім обвинувачений спитав, що у рюкзаку і коли він повідомив, що там музичні колонки, то ОСОБА_18 попросив їх показати. Спочатку потерпілий відмовився їх показувати, а потім після секундної паузи, не пам'ятає як, але на автоматі зняв рюкзак, а обвинувачений у цей час не різко обійшов зі спини і обхопив його своїми руками за руки в області грудей, таким чином притиснувши до себе, і тримав на протязі 8-9 секунд. Рюкзак потерпілий тримав попереду у руках і під час утримання обвинуваченим, мав змогу його відкрити. Це відбувалось біля ОСОБА_19 під'їзду, вони були у трьох, а ще саме в той момент, коли ОСОБА_4 його вкусив за шию під час утримання, і потерпілий прикрикнув, повз них проходила ОСОБА_12 мати, яка скоріш за все зайшла у під'їзд. В подальшому, місце укусу показували поліції, але на СМЕ його не направляли і дане ушкодження документально не зафіксовано. Під час сперечання за колонки обвинувачений йому ударів не наносив. Потім потерпілий сказав ОСОБА_18 його відпустити і він сам покаже колонки. Рюкзак він відкрив самостійно і показав його вміст, але чи самостійно він дістав та передав колонки у руки ОСОБА_4 , чи ОСОБА_18 сам їх взяв, не пам'ятає. У потерпілого у рюкзаку було дві чорні колонки однієї марки, які він одночасно купив у свого знайомого ОСОБА_20 , але на одній із них маркування було, а на іншій ні. Обвинувачений тримаючи дві колонки у руках повідомив, щоб він не хвилювався, обидві колонки він не забере, на що потерпілий заперечив, та сказав, що він не забере жодної колонки, бо вони належать саме йому. Далі між ними почалась суперечка «заберу - не забереш». ОСОБА_4 повернув потерпілому одну колонку та сказав, що його колишня дівчина з якою він мешкав, ОСОБА_21 , забрала чи вкрала у обвинуваченого цю колонку і ця колонка належить йому. В свою чергу, потерпілий наполягав повернути другу колонку, говорив, що має докази, що вона належить саме йому та пропонував відвести ОСОБА_18 до того хлопця, у якого він купив ті дві колонки, аби той підтвердив покупку, на що обвинувачений відповів, що їм не вірить. Також потерпілий сказав ОСОБА_18 , що якщо той не поверне другу колонку то буде мати проблеми і відійшов від них метрів на 10-15. ОСОБА_4 забрав у нього колонку без маркування. Потім обвинувачений сказав йому зачекай, іди сюди я тобі колонку віддам, але коли потерпілий повернувся то ОСОБА_18 сидячи на лавці, замахнувся на нього ногою аби вдарити, але він ухилився, типу відбіг, і обвинувачений промазав. Колонка яку забрав ОСОБА_18 в цей час стояла на асфальті біля лавочки. Далі він сказав ОСОБА_4 у нецензурній формі, що йому кінець, що тепер він точно матиме проблеми, але фізичною розправою йому при цьому не погрожував. Після цього потерпілий відразу пішов додому і поскаржився батькам. Мати спочатку зателефонувала голові сільради, а потім за його порадою зателефонувала дільничному інспектору та у поліцію. Поліція приїхала хвилин через тридцять, спочатку приїхало двоє поліцейських на патрульному автомобілі «Mitsubishi ». Він з батьком та двома поліцейськими виїхали на пошуки ОСОБА_4 , і відразу по дорозі зустріли ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_22 . ОСОБА_11 також посадили в патрульну машину, почали питати де ОСОБА_18 , але той повідомив, що п'яний, нічого не пам'ятає, вони розійшлись у різні сторони і де ОСОБА_4 не знає. Вони їздили по селу Смолин у пошуках ОСОБА_18 , їздили до нього додому, стукали у двері, їздили до ОСОБА_12 , але обвинуваченого так і не знайшли. 10.05.2023 спочатку приїхали два патрульні з якими вони шукали ОСОБА_18 , а трохи пізніше, близько 21 години, приїхало ще чотири оперативники, які також долучились до пошуку. Частина оперативників залишилась з ними, а частина поїхала до матері ОСОБА_4 . Поліцейські допитували ОСОБА_23 і ОСОБА_12 , але чи складали під час допиту якісь документи, він сказати не може, бо допитували їх у автомобілі. Потерпілого того вечора також опитували, разів два чи три і патрульні і оперативники, з приводу цієї ситуації, хотіли щоб у деталях розповів як все відбувалось, після чого поліцейські дійшли висновку, що ОСОБА_18 винний. Оперативники також комусь телефонували, складали якісь документи, але він їх не дивився, йому нічого не давали, а батько наче б то щось підписував. За вказівкою працівників поліції, ОСОБА_24 телефонувала ОСОБА_4 , говорила, аби він прийшов залагодити ситуацію, вибачився, повернув колонку і все буде добре, ніхто його затримувати не буде, але ОСОБА_18 не погодився. Один раз навіть сам працівник поліції, по телефону ОСОБА_12 , висловлював дану пропозицію обвинуваченому. Згодом, після розмови з ОСОБА_18 , ОСОБА_12 повідомила місце на городі, де знаходилась колонка, а потерпілий зателефонував матері, і вона її там знайшла. Це було десь о 10 годині вечора. Хто саме вилучав колонку він не бачив, поліцейські її сфотографували і йому повернули, а також начебто склали якійсь документ. Що в городі знайшли саме його колонку він зрозумів по зовнішніх ознаках, вона мала подряпини на решітці, була без одного вушка. Потерпілий точно не пам'ятає, але ця група поліцейських заяву про вчинення злочину не відбирала, батько заяву наче б то писав пізніше. На цьому все скінчилось, поліція склала якісь документи, сфотографували колонку і поїхала. Протокол його допиту складали лише один раз, коли його викликали у відділення поліції, допит проводив чоловік який був 10.05.2023 разом з оперативною групою, також на слідчому експерименті. Чи читав потерпілий протокол свого допиту не пам'ятає, але точно щось підписував. Потерпілий вважає, що причиною конфлікту між ним та обвинуваченим був вміст портфеля, а також хлопці перебували в стані алкогольного сп'яніння, бо у ОСОБА_18 з ОСОБА_23 він відчував запах алкоголю з рота. ОСОБА_4 відразу йому сказав, що бачив його брата ОСОБА_15 з цим самим рюкзаком. Крім того, у ОСОБА_25 з його братом був конфлікт через дівчину, оскільки ОСОБА_21 , за рік до цих подій, перейшла жити від обвинуваченого до ОСОБА_15 . Потерпілому також відомо, що у листопаді 2022, за вчинення крадіжок, був суд відносно обвинуваченого і ОСОБА_15 , однак працівники поліції тиску на його брата в обмін на те, аби написали заяву на ОСОБА_4 не чинили. Те, що ці колонки він купив можуть підтвердити ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , який особисто передав йому колонки від ОСОБА_28 . Колонки потерпілий придбав десь за пару днів до цієї події у ОСОБА_20 за 300 грн, тобто по 150 грн кожна. Чи були колонки однакові за віком потерпілий не знає, але та яку забрав ОСОБА_18 , гірше грала і була гірша по стану. ОСОБА_26 продавав колонки бо мав погасити борг у магазині, а потерпілий мав гроші то і вирішив їх купити. З ОСОБА_29 домовлявся про покупку відразу двох колонок, щоб було можливо увімкнути другу, якщо сяде перша. Коли він купував колонки, то цікавився у ОСОБА_28 чи не буде мати через них проблем, але ОСОБА_30 запевнив, що колонки старі, належать його батьку і проблем через них не буде. Він вважає, що вартість колонок не має значення, оскільки обвинувачений за вчинене має нести покарання.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_4 він знав до цих подій, його старший син ОСОБА_15 навчався з обвинуваченим у одному класі, вони раніше товаришували, спільно вчиняли крадіжки і були засуджені до умовного терміну покарання за ст.185 КК України. Молодший син ОСОБА_16 з ОСОБА_4 не товаришував, вони просто спілкувались. 10.05.2023 вони послали сина в магазин по хліб, а ОСОБА_16 повернувся додому засмучений і переляканий, та повідомив, що на нього напав ОСОБА_4 . Син їм розповів, що по дорозі, біля будинків, він побачив ОСОБА_4 та ОСОБА_11 і звернув до них аби привітатись. ОСОБА_18 побачивши у ОСОБА_16 портфель, почав стверджувати, що він належить його старшому брату ОСОБА_15 та наполіг аби ОСОБА_16 показав його вміст. Син показав вміст рюкзака, після чого обвинувачений обхватив його руками, вкусив за спину, забрав одну колонку та намагався вдарити ногою. При цьому ОСОБА_4 говорив ОСОБА_16 , що то колонка ОСОБА_31 , яку вона вкрала у обвинуваченого, він упізнав свою колонку. Батько знав, що син десь днів за 7-8 до цих подій, купив у ОСОБА_32 дві музичні колонки за 300 грн, які отримав за зайняте ІІ місце у грі з тенісу, і саме одну з цих колонок ОСОБА_18 у ОСОБА_16 забрав. Син придбав колонки, які були у використанні, а тому документів та зарядок на колонки у сина не було. ОСОБА_16 вимагав у ОСОБА_4 повернути колонку, але ОСОБА_18 сказав, що колонки не віддасть, оскільки вона належить саме йому. Після цього син сказав, що у обвинуваченого будуть проблеми і прийшовши додому все розповів батькам. Дружина відразу зателефонувала голові сільської ради і розповіла про дані обставини, а той порадив звернутись до поліції. Після цього мати ОСОБА_16 зателефонувала у поліцію і перший наряд приїхав хвилин через 30-40, орієнтовно за 15 хвилин до 20 години. Перший наряд приїхав на «Уазику» у складі двох чоловік, ОСОБА_16 їм усе розповів і після цього, він з сином сіли в автомобіль поліції та поїхали по селу шукати ОСОБА_4 . Майже відразу вони зустріли ОСОБА_11 , який будучи напідпитку повідомив працівникам поліції, що вони з ОСОБА_4 розійшлись і де ОСОБА_18 він не знає. Їх пошук обвинуваченого результату не дав. Ще десь через півтори години, близько 21 на початку 22 години, приїхав другий нарад поліції, який поїхав шукати обвинуваченого у бабусі та матері. Вони з першим нарядом поліції обходили незавершені будови, старі закинуті будинки, але ОСОБА_4 ніде не знайшли. Третій наряд в складі прокуратури приїхав на автомобілі Mitsubishi близько 22 години, і вже вони викликали ОСОБА_12 та почали у неї з'ясовувати де міг бути ОСОБА_18 . Коли вони були біля будинку бабусі ОСОБА_4 , то ОСОБА_12 телефонувала обвинуваченому і говорила аби він прийшов, у всьому розібрався, вибачився і нічого йому за це не буде. Однак ОСОБА_18 спочатку сказав що не вийде, а потім повідомив, що знаходиться у смт. Гончарівське, і працівники поліції його також їздили шукати в Гончарівське, але там не знайшли. ОСОБА_33 знайшла його дружина, оскільки ОСОБА_12 повідомила ОСОБА_16 , про місце її знаходження, він під час цього присутній не був, бо з працівниками поліції їздили по селу та шукали ОСОБА_18 . Дружина показала знайдену колонку працівникам поліції, які на той час перебували у їх удома, і поліцейські сфотографували колонку та внесли це до протоколу. За його припущенням саме ОСОБА_12 кинула ту колонку їм у город, коли їхала повз двір. Працівники поліції від них поїхали орієнтовно о пів на двадцять четверту годину і до цього будучу у них удома, вони допитали його, дружину і ОСОБА_16 та складали якісь протоколи, але він їх не підписував. На той час заяви про вчинення кримінального правопорушення не він, ні дружина не писали, бо працівники поліції не вимагали її писати. Чому працівники поліції відразу не взяли у нього заяви не знає, сам він не пропонував, бо вважав, що такою є процедура слідства. Потім, орієнтовно через вісім днів, близько 14 години, приїхав співробітник розшуку на ім'я ОСОБА_34 та повідомив, що справу вела одна слідча група, а тепер її передали іншій, і його та ОСОБА_16 знову допитали, і тоді вони з сином вже підписали протоколи допиту. Згодом, місяця через півтора, а можливо і більше, приїхав ОСОБА_35 , ОСОБА_34 та ОСОБА_36 , який і сказав писати заяву про вчинення злочину, до цього він заяви не писав, вони говорили що позбавляти волі вони ОСОБА_4 не будуть, але його потрібно провчити, і так як за цей період часу обвинувачений не приніс свої вибачення, то він і написав на нього заяву. Під час написання заяви, тиску зі сторони працівників поліції, з приводу притягнення його старшого сина ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності, не було. Підґрунтям до ситуація яка відбулась між обвинуваченим і його сином ОСОБА_16 , був рюкзак, який впав у око ОСОБА_4 . Хто ще був присутній під час даного інциденту окрім, ОСОБА_16 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 йому невідомо. Укус був у ОСОБА_16 на спині, біля правої лопатки, він його бачив, але до лікарні вони не звертались і побої не знімали. Від зубів після укусу був невеличкий синець і поліція направлення у лікарню не давала.
Аналогічні показання в судовому засіданні надала законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 , а саме, що її син прийшов з магазину та повідомив, що ОСОБА_4 забрав у нього колонку. Вона зателефонувала до поліції, а потім коли приїхала поліція здійснювали пошук колонки.
Слід зазначити, що обидва законні представники неповнолітнього потерпілого наголошували на необхідності притягнути обвинуваченого до відповідальності за вчинене у відповідності до закону.
Під час допиту в судовому засіданні у якості свідка, ОСОБА_11 повідомив, що він знайомий з обвинуваченим та потерпілим, відносини у них нейтральні. 10.05.2023 вони зустрілись з ОСОБА_4 , випили по «слабоалкоголці» та підійшли до будинків і там до них на зустріч підійшов ОСОБА_16 та привітався. ОСОБА_18 просто спитав, що у ОСОБА_8 у рюкзаку, але ОСОБА_16 не хотів показувати. Далі він не зовсім пам'ятає, що відбувалось оскільки був на підпитку, лише пам'ятає, що між ОСОБА_18 та ОСОБА_16 відбулась якась розмова, після якої потерпілий зняв рюкзак, сам дістав з нього дві колонки та сам передав їх у руки ОСОБА_4 . ОСОБА_8 саме на прохання ОСОБА_4 , а не на вимогу чи погрози, сам дістав з рюкзака дві колонки та сам передав їх у руки ОСОБА_18 . Коли ОСОБА_8 передавав колонки ОСОБА_4 то обвинувачений до нього не доторкався, фізичного контакту між ними не було. Обвинувачений подивився на колонки і в одній з них впізнав свою колонку, після чого одну колонку повернув ОСОБА_8 , а свою залишив. Він не пам'ятає чи говорив щось ОСОБА_18 коли одну колонку залишав у себе. Після цього ОСОБА_16 висловив погрозу і кудись пішов, а вони з ОСОБА_4 ще трохи посиділи на лавочці, а потім ОСОБА_18 повісив колонку на дереві біля під'їзду і вони розійшлись. Свідок також може підтвердити той факт, що одна з колонок, яку і залишив у себе ОСОБА_18 належить ОСОБА_4 , оскільки пам'ятає, що вони з обвинуваченим її слухали і дану колонку він бачив у ОСОБА_18 . Колонка була чорного кольору, у точності на даний час охарактеризувати він її не може, але схожу колонку він точно раніше бачив у ОСОБА_25 . ОСОБА_4 ніяких дій насильницького характеру для умисного заволодіння цими колонками по відношенню до ОСОБА_8 не вживав. Насильницьких дій з боку ОСОБА_4 не було. Ніхто ніяких тілесних ушкоджень нікому не завдавав та не наносив, насильство ніхто не застосовував, примусових дій не було. Свідок не цікавився у ОСОБА_4 чому він залишив колонку на дереві, як дана колонка опинилась у городі потерпілого не знає, бо вони з обвинуваченим розійшлись на перехресті доріг. Коли приїхали працівники поліції, то двоє працівників у поліцейській формі примусово затягли його у поліцейський автомобіль, але хто саме це був він пригадати не може, та висловлюючи погрози сказали, що всі поїдуть шукати ОСОБА_4 . У автомобілі окрім двох поліцейських, які його туди затягли, був ще представник потерпілого та ОСОБА_37 , які сиділи на задньому сидінні і з автомобіля не виходили. З приводу погроз, примусу та тиску з боку працівників поліції свідок нікуди не звертався, бо його відразу попередили, що йому ніхто не допоможе. Працівники поліції йому висловлювали погрозу на кшталт, якщо не будеш давати свідчення то підеш у в'язницю разом з ОСОБА_4 . Працівники слідчо-оперативної групи, а саме ОСОБА_38 виказував йому погрози та говорив: «Що якщо ти хороший товариш ОСОБА_4 , та не будеш давати покази то підеш разом з ним у в'язницю, тобі ніхто не допоможу, можуть бути застосовані фізичні розправи», і після цього свідок почав боятись, бо дійсно захисту він не мав. Перший раз працівники поліції погрожували свідку 10.05.2023, в той день коли трапився інцидент, вони затягли його в автомобіль, що саме тоді говорили не пам'ятає, але сказали що поїдемо шукати ОСОБА_4 , поїздили і все. 10.05.2023 свідка не допитували, чи щось підписував у той день він не пам'ятає. Другий раз погрожували коли приїздили до нього на роботу, свідка покликали та розмовляли з ним у автомобілі. ОСОБА_38 в той день був за кермом, а на задньому сидінні сидів товстий чоловік, який йому говорив: «Ти розумієш, що ти сядеш у в'язницю, що буде помста». Тоді з ними була ще жінка, всі вони були у цивільному одязі, та після розмови повезли свідка на слідчий експеримент. Слідчо-оперативна група привезла його до під'їзду і до початку слідчого експерименту, не на камеру, погрожуючи в'язницею, показали, що саме він мав показувати та сказали які саме він мав дати свідчення, і вже потім при понятих свідок ці свідчення повторив на камеру. Все що відбувалось на слідчому експерименті свідок робив під тиском працівників поліції, саме вони говорили, що свідок має робити. Вони перший раз почали знімати без понятих, але коли він допустився помилки то слідчий експеримент було зупинено і його почали спочатку вдруге. Саме чоловік, що є статистом під час слідчого експерименту, показував свідку, що саме він має показувати. На слідчому експерименті були ті троє чоловік, які до цього чинили на нього тиск у автомобілі. На початку показів свідок стверджував, що було два факти примусу з боку працівників поліції, а після показів свідка ОСОБА_39 пригадав, що мала місце ще одна зустріч з працівниками поліції, ще до слідчого експерименту. ОСОБА_38 погрожував йому перед слідчим експериментом, а товстий чоловік, який є на слідчому експерименті є статистом, погрожував йому у день перед початком проведення слідчого експерименту. Де допитували його 12.05.2023 року не пам'ятає, але у місто Чернігів на допит він не приїздив. На протоколі допиту стоїть підпис свідка, але він його не читав. Морально працівники поліції його тероризували і примушували, а тому на досудовому слідстві він казав те, що йому говорили.
Під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 останній повідомляв та показав на місці, що обвинувачений ззаду обхопив потерпілого руками та вимагав показати вміст рюкзаку, а потім з рук потерпілого забрав одну колонку.
Захисники вважають, що даний слідчий експеримент є недопустимим доказом, оскільки він отриманий з порушенням кримінально-процесуального порядку, так як слідча в порушення принципу об'єктивності відразу на початку слідчого експерименту повідомила про відкрите заволодіння колонкою ОСОБА_4 , тобто завчасно сформулювала обставину яка ніякими доказами не підтверджена. Крім того, на відео чітко видно, що статист не відходить від свідка ОСОБА_11 , а отже можна стверджувати, що є тиск який здійснюється присутніми працівниками поліції. В свою чергу прокурор звернув увагу, що покази свідка дані під час судового засідання є неправдивими, оскільки вони кардинально суперечать показам, які він давав під час слідчого експерименту, при цьому на відео видно, що свідок керував статистом, покази давав лаконічно, у показах не плутався та зауважень на протокол слідчого експерименту не мав.
Свідок ОСОБА_40 , який був понятим під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_8 , дав показання, що на місце проведення слідчої дії він прийшов разом з працівниками поліції, які запросили його побути понятим під час слідчого експерименту. З працівниками поліції до того він знайомий не був, вони прийшли до нього у цивільному одязі. Коли підійшли на місце проведення слідчого експерименту то він не пам'ятає чи був вже там свідок ОСОБА_11 чи його потім привели. Також свідок не може пригадати чи спілкувався з кимось ОСОБА_11 до початку слідчого експерименту. Слідча роз'яснила, що дана слідча дія проводиться у зв'язку з вчиненням крадіжки ОСОБА_4 , а також вона встановила його особу, місце його проживання та зачитала права, і все це знімалось на відео. Свідок вважає, що камера весь час працювала безперервно, дубляжів відео не робили, все зняли за один раз. ОСОБА_11 все добровільно розповів на камеру, жодного тиску чи погроз на нього не було, свідок цього не бачив. Що відбувалось до початку слідчої дії свідок не бачив, але коли він прийшов то тиску на ОСОБА_11 не було, він поводив себе природно, жодних переживань у ОСОБА_11 не було. Після слідчого експерименту документи він підписував, ніяких зауважень щодо його проведеного ні у кого не було. Чи є особа у сірій кофті, яка приймала участь у слідчій дії та є на відеозапису працівником поліції свідку невідомо, і хто вів зйомку з камерою він також не пам'ятає. Особу свідка встановлювали зі слів, бо документів при собі він не мав. Прийняти участь у даній слідчій дії йому запропонував напевно ОСОБА_41 . Винагороду за участь у слідчій дії йому не пропонували. Яким перший проводився слідчий експеримент, за участю свідка ОСОБА_11 чи потерпілого ОСОБА_8 , свідок вже не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_42 в судовому засіданні дав показання, що він був понятим під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 , а можливо ще і за участю потерпілого але вже не пам'ятає. Свідок проходив поруч з місцем проведення слідчої дії, де вже стояла компанія людей, і його зупинили хлопці, познайомились з ним, пояснили, що буде проведено слідчий експеримент та запросили бути понятим, а після цього записали його дані. На місці слідчого експерименту вже був ОСОБА_11 разом з працівниками поліції, а в той час як працівники поліції спілкувались з ним, то ОСОБА_11 стояв у стороні. Свідок проживає через дорогу від місця проведення слідчої дії і через деякий час працівники поліції зайшли до його будинку і забрали його для участі у слідчому експерименті. Чи надавав він у будинку працівникам поліції свій паспорт не пам'ятає. На слідчий експеримент він йшов лише з працівниками поліції, де в цей час перебував ОСОБА_11 йому невідомо, можливо на місці проведення. Коли розпочався слідчий експеримент то увімкнули камери, чоловік, мабуть той, що з відеокамерою, розставив їх по місцях, і ОСОБА_11 у спокійній обстановці розповів відомі йому обставини. Під час слідчого експерименту погроз чи натяків ОСОБА_11 не було, він не бачив, щоб хтось на ОСОБА_11 здійснював тиск. Слідчий експеримент знімали лише один раз, відеозапис не перезнімався. Зауважень щодо проведення слідчого експерименту не було. Обвинуваченого ОСОБА_4 свідок знає і до проведення слідчої дії і після неї з ним зустрічався.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 дав показання, що він перебуває на посаді оперуповноваженого ЧРУП ГУНП в Чернігівській області. 10.05.2023 він був на добовому чергуванні у складі слідчо-оперативної групи. У темний вечірній період часу надійшов виклик, що у селі Смолин відома особа заволоділа портативною колонкою. Вони приїхали до місця мешкання потерпілого, де вже перебував наряд групи реагування патрульної поліції «Шкіпер», а також були потерпілий ОСОБА_8 , батько потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які розмовляли. Коли вони приїхали то ОСОБА_12 з ОСОБА_11 усно їм розповіли всю подію яка відбулась, а саме, що вони втрьох відпочивали, що прийшов ОСОБА_8 з яким у ОСОБА_4 виник конфлікт і обвинувачений забрав у потерпілого колонку та кудись втік. Втік ОСОБА_4 вже коли під'їжджало ГРПП, він просто пішов у другу сторону і йому не могли додзвонитись. Вони прийшли до висновку, що ситуація дріб'язкова, одна колонка і її можливо було вирішити на місці, аби не було юридичних наслідків, однак для цього їм потрібно було знайти ОСОБА_4 . Подруга обвинуваченого ОСОБА_12 , підтримувала з ним контакт і 2 чи 3 рази йому телефонувала та розмовляла з ним. ОСОБА_12 в телефонному режимі повідомляла ОСОБА_4 , що приїхала поліції, говорила аби він вийшов, віддав колонку і з усім розберуться, але обвинувачений говорив, що то він не у селі, то не прийде, то прийде пізніше, але вони його так і не дочекались. Так як мобільне покриття у селі було не всюди і в селі вони не дуже орієнтувались, а на вулиці вже було темно, то свідок попросив ОСОБА_11 сісти до них в екіпаж СОГ та проїхати за адресою місця мешкання ОСОБА_4 і ОСОБА_11 просто їм показав дорогу. Вони поїхали до вітчима обвинуваченого, їм довго ніхто не відчиняв, але коли вони зайшли до хати то ОСОБА_4 вдома не було. Після цього вони повернулись до місця мешкання потерпілого, де ще всі знаходились, і так як ОСОБА_4 вони не знайшли, а колонки не було, то опитали всіх учасників події, оскільки слідчо-оперативна група не може побувши на виїзді повернутись без документів. Деяких учасників вони опитували усно, а деяких письмово. Будь яких погроз в той день відносно ОСОБА_11 вони не чинили, бо всі були за одне, бо якби знайшли ОСОБА_4 і він віддав колонку, то всі б роз'їхались, бо ситуація була дуже проста і не було б юридичних наслідків. На той час всі були зацікавлені знайти ОСОБА_4 , а тому ніхто ні на кого тиску не чинив, ніхто нічого не заперечував, навіть ОСОБА_12 , яка в подальшому відмовилась давати покази, того вечора з ними співпрацювала. З ОСОБА_24 він спілкувався у присутності її матері, кримінальною відповідальністю за відмову від дачі пояснень, він їй не погрожував, оскільки вона є неповнолітня. Під час виїзду слідчо-оперативної групи ОСОБА_12 все розповідала, а коли свідок у телефонному режимі хотів запросити її разом з матір'ю на допит, то вона відмовилась, а тому приїхала лише її мати і дала покази. Також свідок здійснював оперативне супроводженні під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 , який проводила слідча ОСОБА_43 . На прийняття участі у даній слідчій дії він пам'ятає, що було доручення слідчого. Під час слідчого експерименту свідок проводив відеозйомку, був оператором, а ОСОБА_44 , який на відеозаписі в сірому одязі з капюшоном, був статистом, вони завжди працюють вдвох. Оскільки ОСОБА_11 працює не у с. Смолин, а свідок з ним спілкувався нормально, то напередодні слідчого експерименту, за день чи два, він у телефонному режимі домовився зустрітись з ОСОБА_23 . Розмова між ним тривало недовго, свідок лише повідомив ОСОБА_11 що потрібно буде провести слідчу дію, аби ОСОБА_23 на місці показав обставини події і вони домовились як саме вони будуть зустрічатись. Йому було відомо, що ОСОБА_11 працював у сусідньому селі і вони екіпажем з ОСОБА_45 та слідчою ОСОБА_46 , на службовому автомобілі «Тойота», за кермом якого перебував свідок, приїхали на підприємство, і він зателефонував ОСОБА_11 аби той виходив. ОСОБА_11 сам добровільно вийшов, сів до них у автомобіль і вони поїхали до самого ОСОБА_47 . Територія підприємства закрита, а тому вони не могли на неї потрапити і примусити ОСОБА_23 до якихось дій. По дорозі свідок роз'яснив ОСОБА_11 що таке слідчий експеримент, тобто пояснив, що він дав покази, а тепер на місці пальцем треба буде показати, що, де та як відбувалось, на що ОСОБА_23 погодився. ОСОБА_44 , ще у автомобілі спитав ОСОБА_23 , як так, що ти товаришуєш з ОСОБА_4 і покази відносно нього дав добровільно, без проблем, а ОСОБА_11 йому відповів, що ОСОБА_18 вчинив неправильно, то чому йому щось брехати і приховувати. Свідку не було відомо, де саме було місце події, а тому вони просто заїхали на вулицю до будинків і попросили ОСОБА_11 показати місце події. Після цього вони з ОСОБА_45 пішли шукати понятих, це було двоє випадкових людей, які живуть через дорогу по сусідству, а потім усі разом прийшли до місця де відбувався слідчий експеримент. Конкретно перед самим слідчим експериментом з ОСОБА_11 він не спілкувався, а забезпечував понятих, ОСОБА_23 лишався з слідчою ОСОБА_48 . Коли підійшли, то свідок увімкнув камеру, слідча зачитала права і провели слідчий експеримент на якому ОСОБА_11 все добровільно розповів і показав на місці. Свідок пам'ятає, що ОСОБА_11 на слідчому експерименті розповідав, що він у компанії ОСОБА_4 та малолітньої дівчини перебували на тому місці, трохи випивали. Потім потерпілий, який йшов у магазин, проходив повз них, обвинувачений з ним поздоровався, потім у них розмова зайшла за колонку, а у потерпілого у сумці була одна колонка і цю колонку ОСОБА_4 у нього забрав, сказавши, що вона належить йому. При цьому ОСОБА_4 нібито ОСОБА_8 дав копняка. Потерпілий, при цьому просив віддати колонку, не забирати, бо звернеться до поліції і у нього будуть проблеми, але обвинуваченому було «фіолетово». Не він, ні ОСОБА_49 , ні слідча, жодного тиску не до не під час проведення слідчого експерименту на ОСОБА_11 не чинили. Весь слідчий експеримент знімався на відео і на ньому видно, що ОСОБА_11 не побитий і не заплаканий, то який там може бути тиск. Він та інші працівники поліції жодних погроз ОСОБА_11 не виказували, це хоча і тяжка ситуація, але недуже суспільно небезпечна, а тому ніякого тиску там не було навіть у помислах. Свідок не пам'ятає того факту, що ОСОБА_11 говорили, що якщо він не дасть покази такі як їм потрібно, то буде нести кримінальну відповідальність разом з ОСОБА_4 у групі осіб. ОСОБА_11 не міг бути співучасником, бо він нічого не робив, ОСОБА_23 був прямим свідком події і вони це розуміли, а тому він би такого не казав. Якби розмова такого характеру з ОСОБА_11 була, то він би її запам'ятав, а так він не пам'ятає, то скоріш за все такого і не було. Слідчий експеримент тривав хвилин десять, а потім всі розійшлись. Процесуального допиту жодного з учасників кримінального провадження він не проводив, в складі слідчо-оперативної групи просто опитував. Поза межами слідчих дій до учасників кримінального провадження приїжджав через декілька днів після внесення відомостей по факту пограбування до ЄДРДР. Виїжджали на місце у село Смолин, проводили пошук свідків, шукали підозрюваного, якого вдома не виявили, розмовляли без процесуальних документів. Потім ще раз приїжджали, зустрічались з ОСОБА_4 , але він спілкуватись відмовився, а тому його відпустили. Після слідчо-оперативної групи і до проведення слідчого експерименту, він ще один раз зустрічався з ОСОБА_11 , налагоджував з ним контакт, свідок з'ясовував хто де працює, вони обговорювали перебіг подій, оскільки вночі опитування було поверхневим, він роз'яснював, що в подальшому потрібно буде дати покази на допиті, провести слідчий експеримент, вони обмінялись телефонами щоб у подальшому підтримувати контакт і роз'їхались. Свідок підтримував з ОСОБА_23 дружній контакт і коли обвинувачений не з'являвся у судове засідання то саме у нього він з'ясовував де ОСОБА_4 , а якби він вчиняв відносно ОСОБА_11 тиск чи бив би його, то слухавку він би від нього не підіймав. Він не пам'ятає чи привозив ОСОБА_11 на допит до слідчого у місто Чернігів, наскільки пам'ятає, то він телефонував ОСОБА_23 і говорив аби той приїхав до слідчого, повістку він йому точно не вручав. С приводу тверджень ОСОБА_11 , що на допиті у місті Чернігові він не був, а його допитували в іншому місті нічого сказати не може, можливо ОСОБА_23 вважав, що був допит коли він його опитував у складі СОГу або коли вони з ним спілкувались, тому і дав такі свідчення у суді. Свідок допиту ОСОБА_11 на протокол, на виконання окремого доручення, з точки погляду ОСОБА_11 не проводив. Можливо свідок і робив якісь нотатки у блокнот у процесі спілкування з ОСОБА_11 але допиту його не було. Він не пам'ятає, щоб інші працівники поліції, а саме оперативний склад спілкувались з ОСОБА_11 до проведення слідчого експерименту, туди ніхто не їздив, а їздив лише він бо він був у курсі події. Покази ОСОБА_11 ніхто давати не примушував. Твердження ОСОБА_11 про те, що коли вони приїхали на місце проведення слідчого експерименту, то ОСОБА_38 разом з ОСОБА_45 дали йому вказівки, а лише потім пішли шукати понятих, не відповідають фактичним подіям, такого не було. Він ОСОБА_11 не погрожував, ця подія мізерна, нема сенсу когось примушувати. Свідку відомо зі слів ОСОБА_4 , що він забрав колонку у ОСОБА_8 , оскільки вважав, що то його колонка, це він повідомив в процесі їх спілкування. Хто відбирав заяву у законного представника неповнолітнього потерпілого він не пам'ятає, можливо і він, але коли саме не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_49 у судовому засіданні дав показання, що перебуває на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів ЧРУП ГУНП в Чернігівській області і знайомий з оперуповноваженим ОСОБА_50 . Участі у слідчих діях за участі ОСОБА_4 він не приймав, вперше з обвинуваченим познайомився, коли слідча вручала йому підозру. На місці події він був лише один раз 18.05.2023. під час проведення слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_8 . Напередодні, звечора, коли свідок вже перебував удома, йому зателефонували та повідомили, що згідно доручення слідчого вранці потрібно буде поїхати допомогти у проведення слідчого експерименту. Також йому повідомили, що потрібно буде їхати рано, бо свідок ОСОБА_11 працював за межами села Смолин і попросив аби за ним заїхали, бо до ОСОБА_47 доїхати не може. Вранці вони приїхали в село Острахи до комплексу відпочинку де і працював ОСОБА_11 , ОСОБА_23 вийшов, сів у автомобіль і вони поїхали. Яка була домовленість з ОСОБА_11 і хто його викликав свідок достеменно не знає, бо з машини через навал мошки не виходив, можливо то був і ОСОБА_51 . Свідок був у захваті він бази відпочинку, а тому дорогою від с. Отрохи до с. Смолин, розмова з ОСОБА_23 була виключно про умови його праці, умови відпочинку, цінову політику комплексу. У розмові ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_4 також працює разом з ним, і тоді свідок у ОСОБА_23 поцікавився, як так вийшло, що вини з обвинуваченим разом працюють, відпочивають, проводять дозвілля, а він свідчить проти ОСОБА_4 . На це ОСОБА_11 відповів, що ОСОБА_4 будучи у стані алкогольного сп'яніння у тій ситуації повів себе неправильно. Це єдине що у їх розмові стосувалось кримінального провадження, більше з цього приводу вони не спілкувались. Про пограбування, яке сталось 10.05.2023 у вечірній час, він дізнався з повідомлення, оскільки відповідає та контролює цей напрямок роботи, однак у деталях суті цієї справи він не знав, де саме та за яких обставин відбулось пограбування йому відомо не було, а тому він і не орієнтувався де саме буде проводитись слідча дія, де місце події. Коли вони заїхали на машині в село Смолин, то ОСОБА_11 вказав, що треба під'їхати до двоповерхового будинку по АДРЕСА_3 . Приїхали на місце, всі вийшли з машини і слідча попросила його з ОСОБА_52 знайти понятих для проведення слідчої дії. ОСОБА_11 в цей час лишився зі слідчою, у полі її зору. Свідок пішов у напрямку центру до магазинів, а ОСОБА_41 пішов до приватного сектору через дорогу, але куди саме він заходив свідку невідомо. Коли ОСОБА_53 знайшов понятих то покликав свідка і на місце події вони прийшли вже з понятими та почали проводити слідчий експеримент. При цьому слідчий експеримент проводили не там куди вони під'їхали, а з боку будинку куди вказав саме ОСОБА_11 . Під час слідчого експерименту ОСОБА_11 вів себе добре, не лукавив все спокійно розповідав, як було по ситуації, для уточнення події. Зауважень щодо слідчого експерименту ні у кого не було. Після цього ОСОБА_11 пішов у магазин за цигарками, а вони поїхали забрати потерпілого та його батька, для проведення подальшої слідчої дії. Як під час проведення першого слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 , так і під час другого слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 , він весь час був на місці і нікуди не відлучався. Будь яких погроз зі сторони ОСОБА_39 у бік ОСОБА_11 , з приводу викривлення показів, ні у автомобілі, ні коли він був поряд із ОСОБА_23 , свідок не чув, таких погроз не було і бути не могло. З показами, які ОСОБА_11 дав у судовому засіданні, з приводу того що під час дороги на слідчий експеримент ОСОБА_49 чи ОСОБА_38 здійснюючи на нього психологічний тиск наказали йому дати завідомо неправдиві свідчення відносно ОСОБА_4 і у разі відмови надати свідчення вони у двох будуть нести відповідальність за це діяння, свідок не погоджується. Такого факту не було і бути не могло, оскільки покази ОСОБА_11 давав раніше і слідчий експеримент проводився лише для уточнення на місці події його показів і все. Крім того, вже по завершенню обох слідчих експериментів, коли ОСОБА_38 разом зі слідчою ОСОБА_46 повезли потерпілого ОСОБА_8 додому, то свідок пішов у магазин, де на той час перебував ОСОБА_11 і тоді він показав свідку дівчину ОСОБА_4 , ОСОБА_12 яка стояла через дорогу. Доставляючи ОСОБА_11 на місце проведення слідчого експерименту свідок виконував письмове доручення слідчої. На переглянутому у судовому засіданні відеозаписі до слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 , він був у ролі статиста у сірому капюшоні, відеозйомку слідчої дії здійснював ОСОБА_41 . Нікого із учасників даного кримінального провадження свідок не допитував, і особисто він ні до кого із учасників кримінального провадження поза межами слідчих дій не приїжджав, хто їздив йому невідомо. 10.05.2023 за повідомленням на місце події свідок не виїжджав, перший раз у село Смолин він приїхав саме з приводу проведення слідчих експериментів. Слідча допит проводить сама і вона не доручала йому і не давала йому процесуальні документи (протоколи допиту) аби він їх у когось підписував. Свідків кримінального провадження на допит у поліцію він не доставляв. Жодного разу не було ситуації аби він психологічно або фізично тиснув на свідка ОСОБА_11 .
Свідок ОСОБА_54 у судовому засіданні дала показання, що вона перебуває на посаді старшого слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області і у травні місяці 2023 року її призначили слідчим у даному кримінальному провадженні. Отримавши справу вона надала оперативному підрозділу стандартне доручення на встановлення свідків даного кримінального правопорушення, на встановлення камер відео нагляду місці та районі вчинення злочину, на допис осіб які представляють інтереси у вказаному правопорушенні, можливо із зазначенням прізвищ. Також вона пам'ятає, що за її участю був проведений слідчий експеримент з свідком ОСОБА_11 та потерпілим ОСОБА_8 , а також вона проводила їх допит. Слідчі експерименти за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_8 проводили в один день, це було 18.05.2023. Оскільки свідок ОСОБА_11 був працевлаштований до комплексу «Деревіль» у с. Отрохи і працював позмінно, то про час проведення слідчого експерименту за його участі домовлялись оперативні співробітники. Коли хтось із оперативних співробітників їй повідомив, що ОСОБА_11 може на визначений день, то вона зателефонувала батьку потерпілого і також домовилась на проведення слідчого експерименту за участю його сина. На слідчий експеримент з міста Чернігова вони виїхали десь об 6-40 год. ранку, ще до початку робочого часу, оскільки їм потрібно було дістатись до села Отрахи, забрати свідка, привести його у село Смолин, провести слідчі дії. З ОСОБА_11 по телефону вона не спілкувалась, він сам вказав місце, куди за ним потрібно приїхати і вона з ОСОБА_52 та ОСОБА_45 поїхали у село Отрохи до комплексу відпочинку. Спочатку ОСОБА_11 вийшов, потім зайшов до комплексу можливо зібратись, а згодом повернувся сів у автомобіль і вони поїхали у село Смолин. ОСОБА_38 був за кермом автомобіля, вона сиділа поряд на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_49 сидів за нею на задньому пасажирському сидінні, а поруч з ОСОБА_45 , по діагоналі від неї, сидів ОСОБА_11 . Дорога від Отрохів до Смолина була у жахливому стані і ОСОБА_38 був сконцентрований на дорозі, а вона з ОСОБА_45 спілкувалась з ОСОБА_11 , вся їх розмова поки і не прибули на місце призначення, була сконцентрована на закладі у якому працює свідок, їх цікавили умови його роботи, оплата праці, вартість проживання. Дорогою розмови про досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження у них взагалі не було, розмова була лише про роботу ОСОБА_11 . Це була її перша поїздка у село Смолин і вони приїхали на те місце, куди їм вказав сам ОСОБА_11 , показавши будинок, біля якого вони неподалік і зупинились. Першим був проведений слідчий експеримент за участю ОСОБА_11 , а потім проводили за участю потерпілого. Потім вона сказала оперативним співробітникам знайти понятих, ОСОБА_38 з ОСОБА_45 вдвох пішли шукати понятих, де у цей час перебував свідок ОСОБА_11 , вона з упевненістю сказати не може, але до початку проведення слідчого експерименту він точно нікуди не відлучався, мабуть десь стояв у полі її зору. Після того як знайшли понятих, підготувались та провели слідчу дію, ОСОБА_38 все знімав на відеокамеру, а ОСОБА_49 приймав участь у слідчій дії у якості статиста. З ОСОБА_55 вона працює більше 6 років, перед початком слідчого експерименту він представився і саме так встановили його особу. Свідок не лише озвучувала номери статей, а і роз'яснювала права та обов'язки понятим. Взагалі у неї на планшетці є заготовки прав та обов'язків відповідно до КПК і вона їх зачитує до початку слідчого експерименту, а вже на слідчому експерименти запитує чи є необхідність у повторному їх озвучуванні, називає їх статті та запитує чи зрозумілі вони участиникам. Вже коли проводили слідчий експеримент за участю потерпілого, то ОСОБА_11 ходив у магазин, метрів за 300 до місця події, за цигарками. По закінченню слідчих дій вони відвезли ОСОБА_11 на місце роботи, оскільки оперативні працівники, ще до проведення слідчої дії їй повідомили, що свідка потрібно доставити туди звідки його взяли. З моменту коли приїхали у село Отрохи і до початку проведення слідчого експерименту жодних погроз зі сторони ОСОБА_56 або ОСОБА_39 на адресу ОСОБА_11 не було. Вдруге у село Смоли слідча приїздила коли вручала підозру ОСОБА_4 , це було 24.05.2023 року. Допит свідка ОСОБА_11 вона проводила у травні місяці, незадовго після внесення відомостей про злочин до ЄРДР. Всі допити вона проводить стандартно, спочатку просить людину розповісти про обставини, а вже потім ставить питання і друкує протокол допиту. Свідок ОСОБА_11 , як і під час допиту та і під час слідчого експерименту все розповідав чітко і добровільно, вона поставила лише декілька уточнюючих питань, з того, що пам'ятає, це як та колонка опинилась у городі у потерпілого. У даному кримінальному провадженні вона особисто допитувала всіх свідків, лише за її дорученням ОСОБА_51 , у день проведення слідчого експерименту, допитав маму хлопчика, яка була власником колонок. Для проведення слідчого експерименту були задіяні саме ті оперативні співробітники, які супроводжували матеріали даного кримінального провадження, слідча не зобов'язана давати доручення на проведення слідчого експерименту. Конкретно дане кримінальне провадження супроводжували оперативні співробітники: ОСОБА_57 , Мороз. Допит свідка ОСОБА_11 12.05.2023 вона проводила у місті Чернігові, матеріали кримінального провадження не містять повістки про виклик свідка ОСОБА_11 , оскільки свідків не завжди викликають повісткою, виклик може бути і у телефонному режимі, або ж вона просить повідомити оперативних працівників. Якщо протокол допиту надрукований, то він проводився у неї у кабінеті. ОСОБА_11 на допит вона особисто по телефону не викликала. Його виклики здійснювались через оперативних співробітників. Підтвердженням того, що ОСОБА_11 був у неї на допиті є те, що під час слідчого експерименту вона ще ставить свідку уточнююче питання та говорить «ви пам'ятає, що у ході допиту ви говорили, то як це було?». Особисто з ОСОБА_11 свідок зустрічалась лише два рази, але спілкування з ним підтримувала через Телеграм, наприклад коли не могла знайти обвинуваченого. Коли вона їздила на слідчий експеримент жодного тиску чи погроз зі сторони оперативних співробітників на ОСОБА_11 не було. Коли вони приїхали у с. Отрохи, то свідок виходила з автомобіля аби подивитись де працює ОСОБА_11 . Свідок не бачила аби ОСОБА_38 спілкувався з ОСОБА_11 окремо. Під час підготовки до слідчого експерименту, свідок також не бачила щоб ОСОБА_38 чи ОСОБА_49 спілкувались з ОСОБА_11 окремо.
Для перевірки показань ОСОБА_11 щодо примушування його працівниками поліції дати показання проти обвинуваченого здійснювалося досудове розслідування п'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м.Чернігові) ТУ ДБР у м.Києві. За результатами розслідування кримінальне провадження 28.03.2024 було закрито, факт незаконних дій працівників поліції по відношенню до свідка ОСОБА_11 не знайшов свого підтвердження.
Відповідно до висновку експерта №6312 від 26.11.2024 у поведінці ОСОБА_11 під час проведення слідчого експерименту від 18.05.2023 за його участі в якості свідка, що зафіксований у відеозаписі наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення ним подій, які розглядаються у кримінальному провадженні. У відеозаписі проведення слідчого експерименту від 18.05.2023 за участю свідка ОСОБА_11 , ознак здійснення на нього суттєвого психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії, не виявлено.
Захист вважав, що висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки експерт самостійно переформулював питання поставлені судом і відповів на них. Проте, у даному питанні суд погоджується з думкою прокурора, що експерт при цьому не вийшов за межі своїх повноважень, а його дії відповідали пункту 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень №53/5 від 08.10.1998, який дозволяє експерту у разі неясності або невідповідності редакції сформульованих питань, зазначеної у документі про призначення експертизи, рекомендаціям дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям.
В ухвалі суду про призначення експертизи питання були сформульовані відповідно до клопотання прокурора про призначення цієї експертизи. Експертом ці питання були переформульовані відповідно до рекомендацій, відповіді експерта відповідають меті проведення експертизи, а тому підстав для визнання висновку експерта недопустимим доказом немає.
Також безпідставними є посилання захисту на те, що експертиза була призначена на стадії допиту свідків, а експерт не спілкувалася зі свідком ОСОБА_58 . А саме, відеозапис та протокол слідчого експерименту за участі ОСОБА_59 досліджувалися до призначення експертизи, порядок дослідження доказів відповідно змінювався, а експерт досліджував ті матеріали, які були йому надані судом, і не мав обов'язку спілкуватися зі свідком. Не є підставою для визнання висновків експерта недопустимим доказом і те, що експертом не були вказані повні дані про себе, як на те звернула у вагу сторона захисту.
Отже, відсутні будь-які об'єктивні дані які б свідчили про наявність неправомірного тиску на свідка ОСОБА_59 та примушування його до надання неправдивої інформації під час проведення слідчого експерименту з ним, а тому протокол проведення слідчого експерименту та його відеозапис, досліджені в судовому засіданні є належними та допустимими доказами.
Твердження сторони захисту щодо недопустимості протоколу цієї слідчої дії як доказу через те, що у ньому не зазначено модель відеокамери, серійні та інвентарні номери, а на відеозаписі не видно хто здійснював відеозйомку є безпідставними, оскільки ці обставини не порушували права обвинуваченого чи свідка ОСОБА_59 та не вплинули на саму фіксацію слідчої дії.
Під час слідчого експерименту за участі неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 , згідно з протоколом цієї слідчої дії від 18.05.2023 року та відеозаписом до неї, він розповів та на місці показав, як обвинувачений обхватив його руками ззаду та як забрав одну колонку.
З огляду на зазначені вище докази суд вважає, доведеним, що обвинувачений застосовував до неповнолітнього потерпілого насильство, шляхом обхватування його руками ззаду, і це застосування мало на меті саме заволодіння колонкою, яка була предметом кримінального правопорушення.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 10.05.2023 зазначену колонку було виявлено та вилучено на земельній ділянці поблизу будинку №5 по вул.Нова в с.Смолин.
За протоколом огляду речей від 12.05.2023 ця колонка була оглянута слідчою.
Згідно з висновком експерта №1593/23-24 від 17.05.2023 вартість портативної колонки «JBL Charge 2+ (копія)» на вторинному ринку України станом на 10.05.2023 може складати 200 грн.
Під час огляду місця події 18.05.2023, згідно з протоколом цієї слідчої дії, було оглянуто ділянку місцевості за адресою вул.Нова, 5, в с.Смолин.
Захист вважає наступні докази недопустимими, а саме: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.05.2023, через невідповідність його форми відвідному наказу МВС; фототаблиця до протоколу огляду місця події від 10.05.2023, через невірно зазначену адресу; постанову про визнання речових доказів, через розбіжності у датах з розпискою про отримання речового доказу та невірному адресату в розписці; постанова про призначення судової товарознавчої експертизи, через відсутність даних про передачу предмета дослідження експерту; висновок цієї експертизи, через відсутність часу проведення експертизи, проведення дослідження без об'єкту та припущенням у висновку, відсутність даних про експерта; протокол огляду речей, через розбіжності у даті з розпискою про повернення речі; протокол огляду місця події, через відсутність даних про технічний пристрій на який фіксувалася слідча дія, розбіжності в датах з ілюстративною таблицею та відсутність на ній підписів понятих; повідомлення про підозру, через відсутність захисника; а також протокол допиту підозрюваного; вимогу щодо судимості, яка базується на наказі МВС, який втратив чинність; вироки судів щодо обвинуваченого; протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування; колонку «JBL Charge 2+» та обвинувальний акт від 16.06.2023.
Зазначене клопотання є безпідставним з огляду на наступне. Постанови про визнання речовими доказами, призначення експертизи, повідомлення про підозру, протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та обвинувальний акт є процесуальними документами, а не доказами в розумінні ст.84 КПК України. Підстави недопустимості щодо інших доказів, про які зазначила сторона захисту, не відповідають нормам ст.87 КПК України, а вироки щодо обвинуваченого були долучені і досліджувалися не на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а для з'ясування наявності судимостей у нього.
Також хибною є думка сторони захисту, що внесення відомостей до ЄРДР на підставі рапорту прокурора тягне за собою недопустимість всіх доказів по справі, оскільки відомості до ЄРДР внесені у зв'язку з самостійним виявленням прокурором кримінального правопорушення, що відповідає ст.214 КПК України.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, слід звернути увагу на наступне.
Для кваліфікації дій обвинуваченого за відповідною частиною ст.186 КК України необхідно доведення його умислу на заволодіння предметом злочину саме з корисливого мотиву. Корисливим мотивом є прагнення, спонукання особи до незаконного збагачення (як свого, так і третіх осіб) за рахунок вчинення протиправних дій у відношенні інших осіб, суспільства або держави. Тобто кримінальні правопорушення проти власності, зокрема передбачені ст.186 КК України, вчиняються з метою збагачення за рахунок майна, яке не належить особі, яка заволодіває чужим майном.
За показаннями свідка ОСОБА_60 в судовому засіданні встановлено, що у її сина були дві однакові чорні колонки, які вона купувала 4 роки тому у магазині «Ягідка», де вона на той час працювала. Потім син попросив її продати ці колонки ОСОБА_8 і вона дозволила. Вони були однакові, але на одній не було наклейки.
Ці показання відповідають показанням потерпілого та його батька, а тому, безвідносно до попередньої долі колонки, яка була предметом кримінального правопорушення, вона правомірно належить потерпілому.
Проте, обвинувачений зазначив, що колонку він не повернув потерпілому тому, що вважав її своєю. Про це він казав потерпілому і на місці вчинення кримінального правопорушення, що підтвердили і сам потерпілий і свідок ОСОБА_11 .
Отже, важливо визначити мету з якою обвинувачений повідомляв, що колонка належала йому, а потім її забрала жінка, яка після того співмешкала з братом потерпілого. А саме, чи дійсно він хотів повернути собі колонку, яку вважав своєю, чи мав на меті лише запевнити потерпілого, що колонкою той володіє безпідставно, для створення ілюзії правомірності відібрання колонки.
У цьому питанні визначальними є саме показання потерпілого, який чесно і правдиво під час допиту виклав всі відомі йому обставини, в тому числі і ті що можуть пом'якшити відповідальність обвинуваченого. Так, потерпілий розповів, що дійсно обвинувачений казав, що це саме та колонка, яку у нього забрала ОСОБА_61 , та з двох колонок забрав ту, яка була гірша, мала подряпини та була без етикетки. Отже, у разі наявності у обвинуваченого корисливої мети на заволодіння майном потерпілого він би заволодів колонкою, яка була кращою і міг сказати, що нібито саме ця колонка належить йому. Натомість, обвинувачений заволодів гіршою колонкою, що не свідчить про наявність у нього корисливого мотиву.
Також при дослідженні в судовому засіданні речового доказу, а саме колонки, яка була предметом кримінального правопорушення, обвинувачений продемонстрував, що у його телефоні саме ця колонка знаходиться у списку Bluetooth-пристроїв, з'єднання з якими збережені, і він зміг з'єднатися з нею. Прокурор зауважував, що з'єднати цю колонку він міг після того як відібрав її у потерпілого, але з огляду на вищезазначені докази, а також відсутність показань свідків, що колонка у той день використовувалася обвинуваченим суд доходить висновку, що ця обставина підтверджує відсутність у нього корисливого мотиву.
Таким чином, за відсутності доказів наявності корисливого мотиву у обвинуваченого, його дії не можуть бути кваліфіковані за ст.186 КК України.
Разом з цим, обвинувачений розумів, що потерпілий не погодився з його заявами про належність колонки, проігнорував слова потерпілого, що той купив цю колонку, відмовився повернути її потерпілому до з'ясування всіх обставин, в тому числі за участю батьків неповнолітнього. Зазначене свідчить про нехтування ним встановленого законом порядку вирішення спорів з приводу права власності та самовільне відібрання колонки у потерпілого попри його правомірні заперечення.
Як зазначалося вище, судовою товарознавчою експертизою встановлено, що вартість такої колонки може становити 200 грн. Сам потерпілий стверджував, що придбав обидві колонки за 300 грн. Тобто сама по собі вартість колонки є незначною та не може свідчити про нанесення значної шкоди потерпілому. Але необхідно взяти до уваги, що потерпілий на той час був неповнолітнім, мав товариські відносини з обвинуваченим, самостійно підійшов до нього щоб привітатися. Також, як зазначив батько обвинуваченого, ці колонки він придбав на кошти, які виграв у спортивному турнірі. При відібранні колонки обвинувачений поводився глузливо, застосовував силу, демонстрував свою зверхність над неповнолітнім, що підтверджується показаннями потерпілого. З огляду на ці обставини, суд вважає, що потерпілому завдано значної моральної шкоди.
Таким чином, дії ОСОБА_4 слід перекваліфікувати з ч.4 ст.186 КК України на ст.356 КК України.
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в своїй постанові від 04.09.2019 по справі №473/1608/18 (провадження № 51-2860км19) зазначив, що суд може змінити правову кваліфікацію діяння у формі публічного обвинувачення на злочин приватного обвинувачення.
Наведена позиція суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду №13-29кс19 від 03 липня 2019 року, про те, що саме звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених ч. 3 ст.337 КПК меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки.
Слід зазначити, що батько неповнолітнього потерпілого звертався з відповідною заявою до працівників поліції, що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.05.2023, також надходило відповідне повідомлення на службу 102, що підтверджується відповідним рапортом. В судовому засіданні потерпілий та його законні представники послідовно наполягали на необхідності притягнення обвинуваченого до відповідальності.
Тому, заслухавши обвинуваченого, потерпілого, його законних представників, свідків, дослідивши докази у провадженні, суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у самоправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненню будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, а його дії кваліфікуються за ст.356 КК України.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_4 відсутні.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше в силу ст.89 КК України не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, після повномасштабного вторгнення рф був поранений, допомагав місцевим жителям в організації оборони, має інвалідність. Досудова доповідь готувалася органом пробації з урахуванням наявної на той час судимості. Проте, у зв'язку з декриміналізацією кримінального правопорушення ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності, а тому дані досудової доповіді слід оцінювати з урахуванням цього звільнення.
Враховуючи викладене, суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді штрафу у межах санкції ст.356 КК України.
Процесуальні витрати у провадженні на залучення експертів у сумі 23435,34 грн слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Речовий доказ портативну колонку «JBL Charge 2+» (копія) чорного кольору залишити потерпілому.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстави для його обрання відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України і за це кримінальне правопорушення призначити йому покарання у виді штрафу розміром п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Процесуальні витрати у провадженні на залучення експертів у сумі 23435,34 грн стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Речовий доказ портативну колонку «JBL Charge 2+» (копія) чорного кольору залишити потерпілому.
На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1