Кіровоградської області
"10" січня 2008 р.
Справа № 4/444
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув матеріали справи № 4/444
за адміністративним позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Кіровоград
до відповідача: Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області, м. Кіровоград
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
І - Бондаря Сергія Володимировича
ІІ - Управління Державного казначейства в Кіровоградські області
ІІІ- Акціонерне товариство "Українська охоронно - страхова компанія" м. Київ
про стягнення 948, 72 грн.
від позивача - Товстоган В.В., довіреність № 01-51-01 від 10.01.2007 року;
від відповідача - Козляковська Г.К., довіреність № 19/к;
від 3-ої особа - участі не брали. В судовому засіданні 19.12.2007 року Бондарь С.В., особисто;
від 3-ої особи - участі не брали. В судовому засіданні 19.12.2007 року Щербак Г.М., довіреність № 13/19-6370 від 20.09.2007 року;
від 3-ої особи - участі не брали.
Про час та місце розгляду справи 3-ті особи належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України та у відповідності до глави 3 КАС України.
Заслухавши представників сторін в удовому засіданні та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (в подальшому позивачем) подано позов до Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області (відповідача) про стягнення 948, 72грн., як відшкодування допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Ухвалою від 19.11.2007 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні, від сторін витребувано матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.
Відповідач у запереченні від 19.12.2007 року позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні мотивуючи тим, що рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09.07.2007 року частково задоволено позовні вимоги Гаїни М.І., в тому числі і витрати на лікування та не отримані доходи у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а отже задоволення позову по справі № 4/444 призведе до подвійного стягнення втраченого заробітку за один і той самий період.
Визнаючи факт скоєння правопорушення працівником відповідача, відповідач обґрунтував свої заперечення тим, що між ВДСО при УМВС України та акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія" укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № КИ.01-02.34532 від 24.01.2006 року. Згідно даного договору та полісу до нього Відділом було застраховано цивільну відповідальність за шкоду, яка може бути заподіяна життю, здоров'ю, майну потерпілих осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21093 державний номер 12 03-64 за участю якого сталося ДТП.
Відповідно до п. 4.1 договору ліміт відповідальності Страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб: 25 500, 00 грн. на одного потерпілого. Ліміт відповідальності Страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих осіб: 51 000, 00 грн. на одного потерпілого. Пунктом 9.7 договору передбачено також відшкодування моральної шкоди в сумі 2 550, 00 грн.
Відповідно до п. 9.5.2 розділу 9 Договору - при заподіянні шкоди життю та здоров'ю потерпілого відшкодуванню підлягає: шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності - неотримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності.
Згідно ст. 25. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961 від 01.07.2004 року - у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;
Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання Страховиком документів, зазначених в розділі 8 Договору. Страховику як Страхувальником (Відділом) так і потерпілим було надано майже весь пакет документів окрім постанови (рішення, вироку) суду в якому зафіксовано висновок щодо осіб, винних у настанні ДТП, перелік пунктів Правил Дорожнього Руху, порушених учасниками ДТП.
Отже, оскільки Відділ застрахував свою цивільну відповідальність питання про відшкодування шкоди повинно вирішуватись у відповідності до ст. 1194 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Враховуючи наведені Відділом аргументи та докази на їх підтвердження, ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 20.02.2007 року апеляційну скаргу Відділу було задоволено частково, а саме вирок в частині стягнення з Відділу на користь потерпілого Гаїни М.І. 17 619, 61 грн. матеріальної шкоди та 2 550, 00 грн. моральної шкоди скасовано, а цивільний позов Гаїни М.І. залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили.
В зв'язку з не проведенням страхового відшкодування АТ «УОСК" Гаїна М.І. звернувся до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія" та Відділу, третя особа на боці Відповідача Бондар С.В. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням суду від 09.07.2007 року позовні вимоги Гаїни М.І. було задоволено частково, а саме стягнуто з АТ «УОСК" на користь Гаїни М.І. страхові виплати в розмірі 13 878, 20 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 2 550, 00 грн. - моральної шкоди, та судові витрати на користь держави.
При ухваленні рішення в частині стягнення матеріальної шкоди судом було враховано також затрати понесені Гаїною М.І. на лікування і не отримані доходи у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 18.07.2006 року по 12.01.2007 року, з 14.03.2007 року по 24.03.2007 року всього в розмірі 1 666, 00 грн.
Поданим до суду клопотанням від 19.12.2007 року відповідач просить залучити в якості співвідповідача акціонерне товариство "Українська охоронно - страхова компанія", код 23734213, яке знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, 145, м. Київ, 03056.
Згідно частини 2 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Клопотання відповідача задоволено судом частково, до участі у справі залучено в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача акціонерне товариство "Українська охоронно - страхова компанія", код 23734213, яке знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, 145, м. Київ, 03056.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення враховуючи наступне.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати позивача, які виникли внаслідок здійснення останнім відповідно до Закону № 1105 страхових виплат застрахованій особі.
Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону № 1105 визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону № 1105 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону № 1105 є позивач).
Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону № 1105 потерпілий Гаїна М.І. не є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем відділом державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області». Потерпілий Гаїна М.І. є застрахованою особою як підприємець, що перебував на єдиному податку і фактично між ним та позивачем виникли правовідносини щодо виплати відшкодування згідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"., тобто виплати в сумі 948, 72 грн. йому проведені обґрунтовано і правомірність їх виплати відповідачем не оспорюється.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи 15 липня 2006 року близько 13 години 30 хвилин Бондар С.В., керуючи автомобілем ВАЗ 2109 державний реєстраційний номер 12 03-64, який належить ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області, на 676 км. автодороги Львів-Кіровоград-Знам'янка, порушив пункти 10.1 та 11.2 Правил дорожнього руху України, не справився з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з зустрічним автомобілем ВАЗ-21063 державний номер 318-86 ОН під керуванням Гаїни М.І. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, Гаїна М.І. отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22.12.2004 року Бондаря С.В. визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1500,00 грн. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 20.02.2007 року Бондаря С.В. звільнено від призначеного покарання на підставі ч.4 ст.74 КК України. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, Гаїна М.І. частково втратив працездатність і в період з 15.07.2006 року по 12.01.2007 року перебував на лікуванні в лікувальних закладах м. Кіровограда.
У зв'язку з отриманою травмою Гаїні М.І. надано допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в таких розмірах: - по листку непрацездатності серії ААЙ № 585885, виданому Кіровоградською міською лікарнею швидкої медичної допомоги, за період з 15.07.2006 року по 16.09.2006 року - 319, 24 грн.; - по листку непрацездатності серії ААЗ № 058292, виданому СМСЧ № 19, за період з 17.09.2006 року по 26.10.2006 року - 214, 40 грн.;
- по листку непрацездатності серії ААЗ № 058656, виданому СМСЧ № 19, за період з 27.10.2006 року по 04.12.2006 року - 209, 04 грн.;
- по листку непрацездатності серія ААЗ № 058960, виданому СМСЧ № 19, за період з 05.12.2006 року по 12.01.2007 року - 209, 04 грн.;
Загальна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачена приватному підприємцю Гаїні М.І. за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності складає 948, 72 грн.
Допомога по тимчасовій непрацездатності є видом матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) і надається застрахованим особам відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Згідно ч. 2 ст. 50 Закону України від 18.01.2001 року № 2240 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", допомога по тимчасовій непрацездатності особам, які займаються підприємницькою діяльністю, і підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, призначається та надається виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем здійснення їх обліку як страхувальника.
26 квітня 2007 року Кіровоградською міською дирекцією обласного відділення Фонду фізичній особі - підприємцю Гаїні М.І. перераховано кошти в розмірі 948, 72 грн., що є виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги у розмірі виплаченого відшкодування.
Виконавча дирекція обласного відділення Фонду зверталася до ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області з претензією про відшкодування коштів, яка залишилася без реагування.
Згідно п. 1.3 Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 19.09.2001 року № 42, в області діє відділення Фонду, яке є юридичною особою. Від імені обласного відділення Фонду діяльність здійснює виконавча дирекція.
Отже, відповідачем підтримується позиція про те, що належним відповідачем по справі повинна виступати страхова компанія, з якою ним укладено договір страхування цивільної відповідальності. Господарський суд вважає, що відповідач помилково тлумачить зміст статті 1194 Цивільного кодексу України, намагаючись уникнути відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки зазначена норма має на меті дотримання принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою, а не звільнення від відповідальності винної особи.
Відповідно до приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із внесеними змінами та доповненнями і в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та до регулювання якого віднесено відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і визначено завдання по забезпеченню відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України саме страхувальник як учасник дорожньо-транспортної пригоди був зобов'язаний:
33.1.1. терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України;
33.1.2. вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Посилання відповідача на наявність договору страхування не може бути підставою для відмови у позові.
Таку правову позицію підтримано Вищим господарським судом України у справі № 20/271 (Постанова від 09.03.2006 року).
Крім того, господарський суд прийшов до переконання про передчасність клопотання відповідача про залучення до участі в розгляді справи в якості співвідповідача страхової компанії на чому з посиланням на положення ст. 1194 ЦК України наполягав представник відповідача, оскільки ст.1194 ЦК України не є нормою, яка визначає порядок відшкодування завданої шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, а лише визнає обов'язок особи, винної у заподіянні шкоди, відшкодувати її у повному обсязі в разі недостатності страхової виплати. Отже, особа, якій заподіяна шкода, або страхова компанія, до якої в порядку регресу перейшла відповідна вимога, має право звернутись за своїм вибором з позовом до особи, винної у заподіянні шкоди, або до страхової компанії, яка застрахувала цивільну відповідальність такої особи.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про проведене відшкодування позивачу виплачених потерпілому коштів згідно до рішення суду від 09.07.2007 року, яким позовні вимоги Гаїни М.І. було задоволено частково, а саме стягнуто з АТ «УОСК" на користь Гаїни М.І. страхові виплати в розмірі 13 878, 20 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 2 550, 00 грн. - моральної шкоди, та судові витрати на користь держави.
При цьому, господарським судом враховуються приписи ст. 71 КАС України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не подано до суду безспірних доказів про відшкодування позивачу сплачених потерпілому Гаїні М.І. 26.04.2007 року коштів в розмірі 948, 72 грн. в якості допомоги по тимчасовій непрацездатності, винним в настанні якої є саме працівник відповідача.
Взаємовідносини позивача і відповідача регулюються цивільним законодавством (статтями 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України) та знаходяться поза сферою дії Закону № 1105, як і відносини відповідача з Гаїною М.І., який не був працівником підприємства - відповідача.
Крім того, господарський суд, приймаючи рішення зі справи, виходить з того факту, що винним у заподіянні шкоди застрахованій особі є працівник відповідача і цей висновок сторонами не оспорюється.
Встановлення вини фізичної особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди знаходиться поза компетенцією господарського суду і проведено в межах провадження з кримінальної справи, а тому факт заподіяння шкоди з вини працівника відповідача вважається належно встановленим.
Вимоги заявника позову ґрунтуються на нормах законодавства.
Згідно з ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
За ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Із дій відділення ФСНВ у Кіровоградській області при виплаті громадянину Гаїні М.І. сум, про які зазначено вище, виникають цивільні права і обов'язки, в тому числі і право звертатися про відшкодування у регресному порядку виплачених такому громадянину сум до відповідача Відділу державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області, та обов'язку останнього - відшкодувати суми на користь заявника позову.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості, та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
При цьому, господарським судом враховується, що позивачем проведено виплати потерпілому Гаїні М.І. згідно до наказу Кіровоградської міської виконавчої дирекції № 50-ОД від 24.04.2007 року "Про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності приватному підприємцю, платнику єдиного податку Гаїні М.І.", тобто правовідносини між позивачем та потерпілим Гаїною М.І. виникли і існували згідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та у зв'язку з виникненням страхового випадку.
Страхові випадки мають наслідком страхові виплати - грошові суми, які складаються із видів, зазначених у ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Перелік суб'єктів та об'єктів страхування від нещасного випадку містить ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Обґрунтованість позовних вимог про необхідність відшкодування сплачених потерпілому коштів також підтверджується приписами п. 26.1 ст. 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме:
26.1. У зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування. Статтею 25 вказаного Закону не передбачається будь - яких обмежень при відшкодуванні потерпілому не отриманих доходів у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, тому повинна провадитись незалежно від отримання виплат за рахунок іншого обов'язкового виду страхування.
За вказаних обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 162, 163, 167, 186, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області, м. Кіровоград, вул. Габдрахманова, 1, код ЄДРПОУ 01995172, р/р невідомі, суму відшкодування допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 948, 72 грн. на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Кіровоград, вул. Преображенська, 4, р/р 37176001002812, КОД 26070328, МФО 823016.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодекс - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова виготовлена в повному обсязі 11 січня 2008 року.
Суддя
Ю. І. Хилько