Справа № 517/286/25
Провадження № 2/517/111/2025
17 квітня 2025 року с-ще Захарівка
Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Меєчка О.М.,
за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
14 березня 2025 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 10 грудня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/5826/82/958895, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язався повернути використану суму, сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених договором, в строк до 10 грудня 2024 року.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» належним чином виконало свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.
Відповідач не надав своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
30 листопада 2021 року укладено договір факторингу № 114/2-47, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 010/5826/82/958895 від 10 грудня 2020 року.
У свою чергу 10 березня 2023 року укладено договір факторингу № 10-03/2023/01, у відповідності до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 010/5826/82/958895 від 10 грудня 2020 року.
Отже, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділене правом грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/5826/82/958895 від 10 грудня 2020 року.
Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 010/5826/82/958895 від 10 грудня 2020 року, яка підлягає стягненню з відповідача відповідно до розрахунку заборгованості становить 24970 грн 08 коп, з яких: 11078 грн 93 коп - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 5135 грн 76 коп - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 8755 грн 39 коп - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Оскільки, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, тому з урахуванням викладеного позивач простить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24970 гривень 08 копійок.
Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін(а.с. 48).
У судове засідання представник позивача не з'явилася, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялася належним чином (а.с. 52). Водночас, в прохальній частині позовної заяви просила суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує. Зазначила, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 3).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 17 квітня 2025 року не з'явився хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв'язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлена йому судова повістка про виклик до суду за його місцем реєстрації, повернута суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 54). Відповідач про причини неявки суд не повідомив та не подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно довідки Перехрестівського старостинського округу Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 56 від 17 березня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47).
Згідно із пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Ураховуючи зазначене, а також те, що повістка про виклик у судове засідання судом направлялась належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідача, а конверт повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду.
Суд вважає, що відповідач не з'явився до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 10 грудня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/5826/82/958895 шляхом підписання заяви про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту № 010/5826/82/958895 (тип Кредиту - кредитування рахунку), за умовами якого відповідачу відкрито картковий рахунок з кредитним лімітом у розмірі 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 45% річних. Строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту. Також, відповідач підписав паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» (а.с. 16-17).
З виписки по рахунку № НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 за період з 10 грудня 2020 року по 30 листопада 2021 року убачається, що відповідач користувався кредитними коштами (зв.а.с. 19 - а.с. 20).
АТ «Райффайзен Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав.
30 листопада 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 010/5826/82/958895 від 10 грудня 2020 року (а.с. 23-25).
10 березня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, у відповідності до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором № 010/5826/82/958895 від 10 грудня 2020 року (а.с. 29-32).
Отож, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділений правом грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/5826/82/958895 від 10 грудня 2020 року, що підтверджується копією витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року (а.с. 5).
Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови договору не виконуються, кошти, відсотки та комісія за його користування не повертаються.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом установлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання коштів.
Статтею 525 ЦК України установлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кошти, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, ОСОБА_1 має перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 010/5826/82/958895 від 10 грудня 2020 року в сумі 24970 грн 08 коп, з яких: 11078 грн 93 коп - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 5135 грн 76 коп - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 8755 грн 39 коп - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/5826/82/958895 від 10 грудня 2020 року наданий суду і відповідає вимогам закону (а.с. 22).
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1059800 грн).
Згідно із ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до платіжної інструкції № 0502950047 від 10 березня 2025 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2422 грн 40 коп (а.с. 35).
Отож, з урахуванням задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України та ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача також потрібно стягнути судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 копійок.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.
Так, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати понесені на правову допомогу у розмірі 9000 гривень.
На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року № 01-07/2024, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» і Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с. 10-11), копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» про види послуг та їх ціну (зв.а.с. 11 - а.с. 12), заявку на надання юридичної допомоги № 671 від 01 січня 2025 року щодо боржника ОСОБА_1 , в якій надання усної консультації 2 години - 3000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу 2 години - 6000 грн (а.с. 13) та витяг з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 31 січня 2025 року за вказаними вище послугами на суму 9000 грн (зв.а.с. 13).
Згідно із положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
В свою чергу при встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, згідно із ст. 137 ЦПК України, ураховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які на думку суду є завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 514, 525, 526, 530, 546, 625, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1077, 1078, 1080, 1084 ЦК України, статтями 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», статтями 19, 27, 83, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 010/5826/82/958895 від 10 грудня 2020 року у розмірі 24970 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят) гривень 08 копійок, з яких: 11078 (одинадцять тисяч сімдесят вісім) гривень 93 копійки - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 5135 (п'ять тисяч сто тридцять п'ять) гривень 76 копійок - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 8755 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 39 копійок - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 17 квітня 2025 року.
Відомості про сторони у справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя