Справа 522/5520/25
Провадження 1-кп/522/2170/25
16 квітня 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, яке внесено 28.07.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023150020000551 за обвинуваченнямОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд, -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , в обґрунтування якого прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні сторона захисту зазначила, що всі ризики, зазначені прокурором в клопотанні не доведені, просила врахувати, що обвинувачений має постійне місце проживання, переховуватись від суду та впливати на свідків не буде, у зв'язку з чим заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Просила обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додатки до нього, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 28.02.2025 року стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27.04.2025 року без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 199 КПК України, якими суд керується в силу положень ч. 2 ст. 331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто правомірність використання запобіжного заходу може періодично перевіряться судом через певний час, щоб з'ясувати, чи залишаються актуальними ризики, на підставі яких його було застосовано, а також врахувати нові обставини, що можуть слугувати підставою для його пом'якшення, заміни чи скасування. Довготривале застосування запобіжного заходу без урахування певних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод або інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування такого заходу зумовлені тим, що в ході провадження можуть трансформуватися підстави або обставини, які впливали на його початковий вибір, що дає змогу скасувати запобіжний захід або замінити його на інший суворіший чи м'якіший.
При цьому важливо зазначити, що ризик у контексті кримінального провадження це певна ймовірність того, що особа може вдатися до дій, які завадять судовому розгляду або становитимуть небезпеку для суспільства. Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) не вимагає доказів того, що обвинувачений точно вчинить такі дії, але передбачає необхідність доведення реальної можливості їх здійснення в майбутньому в рамках конкретної справи.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст. 8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він має постійне місце проживання, раніше не судимий, у якого відсутня постійна робота і джерело доходів на території України, відсутні міцні соціальні зв'язки, що може свідчити про те, що він буде переховуватись від суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Разом з тим, в розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_5 наразі вже перебуває у статусі обвинуваченого, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Зважаючи на стадію судового провадження (підготовче провадження) та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, який є тяжкий, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою, те, що він має постійне місце проживання, раніше не судимого, не працює.
Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час свідки по даному кримінальному провадженню не допитані.
Зазначені обставини на переконання суду беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, впливати на свідків, які ще не допитані і ці ризики є доведеними прокурором. Такі обставини не дають підстав для застосування іншого запобіжного заходу до ОСОБА_5 , оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, здійснити вплив на свідків).
Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчинені злочину, передбаченого ст. 407КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Суд враховує доводи сторони захисту, однак вважає, що наразі вони не можуть слугувати підставою для застосування останньому альтернативного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_5 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Вирішуючи питання про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує положення ч. 4 ст.183 КПК України, які визначають, що підчас дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З урахуванням обставин цієї справи та враховуючи те, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд не визначає обвинуваченому розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 14 червня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1