нп 2/490/1624/2025 Справа № 490/144/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
15 квітня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн та 10 000,00 грн судових витрат.
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилався на наступне.
До початку повномасштабного вторгнення Позивач, в особі ФГ «КОРМИШКІН», здійснював господарську діяльність пов'язану із вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Проте, після початку повномаштабної війни на території України, зокрема бойових дій та постійних ракетних обстрілів території Миколаївщини, в тому числі, Широківської територіальної громади, в межах якої розташовані земельні ділянки, що перебувають у тимчасовому оплатному користуванні ФГ «КОРМИШКІН», всі працівники були вимушені покинути місця мешкання та робочі місця, що унеможливило виконувати сільськогосподарські роботи та забезпечити сільськогосподарський цикл, що в свою чергу завдало значних матеріальних втрат. На момент подачі даної позовної заяви ФГ «КОРМИШКІН» не відновило свою діяльність в повному обсязі, оскільки земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що перебувають у тимчасовому користуванні, непридатні для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Таким чином, Відповідачем протиправно позбавлено Позивача можливості користуватися та розпоряджатися належним йому рухомим майном, що підтверджено заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02.12.2024 справа № 485/1895/24 (провадження № 2/485/498/24). Окремий внесок в емоційний стан становила вчинення перешкоди Відповідачем у користуванні Позивачем нерухомим майном (земельними ділянками) та здійснювати підприємницьку діяльність на території Широківської територіальної громади, як під час тимчасової окупації так і після звільнення тимчасово окупованих територій, що підтверджено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2024 справа № 915/191/24. Вищевикладені дії Відповідача завдали Позивачу душевних страждань, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він проживав до збройної агресії російської федерації проти України, вимушений був змінити звичний уклад свого життя, зазнає безперервного, невгамовного душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість і незахищеність. Також Позивач вважає, що беззаперечним є те, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, він як громадянин України, був позбавлений звичного ритму життя, факт збройної агресії проти України спричинив йому душевного болю, оскільки він був змушений переїхати з міста Миколаїв, який з часу початку повномасштабної війни піддається ракетним та артилерійським обстрілам і до цього часу відноситься до переліку територіальних громад, які розташовані в районі можливого проведення воєнних (бойових) дій. За такого, враховуючи тривалість та характер моральних переживань, що пов'язані із військовою агресією російської федерації проти України, яка триває на час подачі позовної заяви, вимушеністю Позивача змінити звичний уклад його життя, враховуючи відчуття позивачем душевних страждань, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він проживав до збройної агресії російської федерації проти України, Позивач вважає наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.01.2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
26.02.2025 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 000,00 грн та стягнути в дохід державного бюджету 100 000,00 грн судового збору.
Ухвалою судду від 05.03.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
10.05.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви про стягнення моральної шкоди, в яких посилається на судову практику зі стягнення з рф моральної шкоди.
Позивач в судове засідання не з'явився, від його представника - адвоката Третьяк Г.О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 статті 263 ЦПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правових позицій, викладених у Постанові КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Окрім того, у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).
За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон абодоговір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 25 червня 2010 року Єланецьким РВ УМВС України в Миколаївській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.
Позивач зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади міста Миколаєва від 13.01.2025 року, сформованим на запит суду.
25.09.2024 року Господарським судом Миколаївської області у справі №915/191/24 ухвалено рішення, яким позовні вимоги Фермерського господарства «КОРМИШКІН» до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації задоволено в повному обсязі; стягнуто з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Фермерського господарства «КОРМИШКІН» 4 443 205,00 грн збитків, 3 600,00 оплати за акт підтвердження та 24 000,00 грн витрат, пов'язаних із проведенням експертизи; стягнуто з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в дохід Державного бюджету України 66 648,08 грн судового збору.
Вказаним рішенням суду встановлено, що ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «КОРМИШКІН» є юридичною особою в розумінні ст. 80 ЦК України, створене і зареєстроване у встановленому законом порядку дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 02.03.2017 номер запису: 1 520 102 0000 001012, код ЄДРПОУ 41188324, засновником та головою визначено ОСОБА_1 ,
Фермерському господарству «КОРМИШКІН» внаслідок проведення воєнних (бойових) дій, артилерійських або ракетних обстрілів, у тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) через збройну агресію російської федерації, а саме втрати урожаю (ячмінь) на земельних ділянках з кадастровими номерами згідно відомості про наявність земельних ділянок і реєстрацію договорів оренди землі по Фермерському господарству «КОРМИШКІН» станом на 01.01.2022, загальною площею 327,2468 га та збитків, понесених на проведення агротехнічних робіт під врожай соняшника наступного року на земельних ділянках загальною площею 870,6042 га, які розташовані на території Широківської сільської територіальної громади (Новопетрівська сільська рада, Широківська сільська рада) Баштанського району, Миколаївської області, станом на 28.02.2023 складає 4 443 205,00грн.
Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02.12.2024 справа № 485/1895/24 (провадження № 2/485/498/24) позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди задоволено, стягнуто з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 297765,14 (двісті дев'яносто сім тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень чотирнадцять копійок) гривень.
Вищевказаним заочним рішенням суду встановлено наступне.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №16998305, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс АЗС площею 10,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Наведене узгоджується зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 .
За даними свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс Автогараж площею 1075,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс будівельної бригади площею 1167,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Наведене узгоджується з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕС 646670, індексний номер 42353481.
За даними свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс майстерні площею 1244,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Наведене узгоджується з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕС 646668, індексний номер витягу 42293276
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , ОСОБА_1 на праві власності належить СЗАП 8551 ПРИЧІП ПР-САМОСКИД-Е, реєстраційний номер НОМЕР_7 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , ОСОБА_1 на праві власності належить ГКБ 8350 ПРИЧІП ПР-БОРТОВИЙ-Е, реєстраційний номер НОМЕР_9 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 на праві власності належить КАМАЗ 53211 вантажний бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_10 .
З акту №120-231 обстеження викраденого рухомого майна (транспортних засобів), внаслідок збройної агресії російської федерації проти України від 09.10.2023, встановлено, що майно, згідно даного Акту, у вигляді транспортних засобів, яке було розташоване на території за адресами: Миколаївська область, Баштанський район, с.Новопетрівка, вул.Степова - 3, 7 та 9, було викрадено внаслідок тимчасової окупації військами Російської Федерації у період з 19 березня 2022 року по 10 листопада 2022 року.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022150000000799, встановлено, що 09.06.2022 з Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області надійшла інформація про те, що в період часу з 19.03.2022 по теперішній час невстановлені військовослужбовці збройних сил рф перебуваючи на території с.Новопетрівка Баштанського району Миколаївської області, внаслідок якого, за адресою: вул.Виноградна, було захоплено навісне обладнання до сільськогосподарської техніки, що належить ТОВ «Нива Березегувате». Крім цього, за адресою: вул.Степова, 3, 7 та 9 також було захоплено нерухоме та рухоме майно (транспортні засоби та техніка сільськогосподарського призначення), що належать ОСОБА_1 . Вказані дії являються умисним порушенням законів та звичаїв війни. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст.438 КК України.
Судом встановлено, що в результаті збройної агресії російської федерації та окупації російською федерацією частини території Миколаївської області, позивач втратив своє майно.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (частина сьома статті 82 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18 та від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/18, на які є посилання в касаційній скарзі, вказано, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 (провадження № 61-26396св18) зазначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу.
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 822/1468/17, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (Svetlana Naumenko v. Ukraine, № 41984/98, §53, ЄСПЛ, від 09 листопада 2004 року).
На важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (див., зокрема, пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19); пункт 82 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 жовтня 2022 року, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 жовтня 2022 року № 248) Широківська сільська територіальна громада Баштанського району Миколаївської області з березня 2022 року до 11 листопада 2022 року перебувала в тимчасовій окупації.
Територія Широківської сільської територіальної громади, до якої належить с.Новопетрівка була захоплена військовими угрупуваннями рф.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326, затверджено порядок визначення шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії.
Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до російської федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією росії проти України, є можливим засобом захисту права.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
За змістом положень статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ІУ Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію гро захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив: 37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Антипенко проти Російської Федерації"(Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі "Пшеничний проти Російської Федерації"(Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § ИЗ, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р .) у справі "Грідін проти Російської Федерації"(Gridin v. Russia), скарга № 4171/04, § 20 березня).
З огляду на вказану практику Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
За положеннями ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Луізідоу проти Турецької Республіки» (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), вирішено зобов'язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
В рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру, де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецьким Збройними Силами.
Отже, виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини, затвердивши «Правила суду - компенсація шкоди», виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер, а також мати характер множинності.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
Як вже зазначалось, загальновідомим, та таким, що не потребує доказування, є факт, що 24.02.2022 почалось повномасштабне російське збройне вторгнення в Україну і триває до теперішнього часу.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на спричинення йому моральної шкоди, оскільки його майно було викрадено під час тимчасової окупації, а також 19.03.2023 року ОСОБА_1 постраждав під час вибуху міни на трасі в Миколаївській області біля м. Снігурівка при проведенні веснянопольових робіт на земельних ділянках, які перебувають у тимчасовому платному користуванні у ФГ «КОРМИШКІН», що спричинило фізичний біль та тривалу реабілітацію. Відповідачем протиправно позбавлено позивача можливості користуватися та розпоряджатися належним йому рухомим майном, а дії РФ завдали позивачу душевних страждань, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він проживав до збройної агресії російської федерації проти України, в зв'язку з чим позивач вимушений був змінити звичний уклад свого життя, зазнає безперервного, невгамовного душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість і незахищеність.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне.
Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості .
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 , від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого.
При визначенні розміру моральної шкоди, яку слід стягнути, суд враховує ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, принципи поміркованості, розумності і справедливості, та вважає, що розмір 8 000 000,00 грн достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування такої шкоди. Судом враховано, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи.
Такий правовий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі№ 752/17832/14-ц.
З урахуванням встановлених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат
Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України, згідно з положеннями якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог підпункту 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За такого, з відповідача слід стягнути 120 000,00 грн судового збору, що складає 1,5% від 8 000 000,00 грн.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір у розмірі 120 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 30, 48, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 170, 1167, 1173, 1174 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_11 , моральну шкоду в розмірі 8 000 000,00 грн (вісім мільйонів гривень 00 копійок).
Стягнути з держави російська федерація в дохід держави судовий збір у розмірі 120 000,00 грн (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2025 року
Суддя Н.П.Черенкова