25 грудня 2007 р. № 26/202
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007р.
у справі №26/202 господарського суду м.Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства
"Страхова компанія "Добробут та захист"
до відповідача Закритого акціонерного товариства
"Страхова компанія "Каштан"
про стягнення 72 072грн.
за участю представників:
ЗАТ "Страхова компанія "Добробут та захист" - Дем'яненко М.В.;
ЗАТ "Страхова компанія "Каштан" -Бондар К.В., Бреус А.М.
Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Добробут та захист" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просить стягнути з відповідача -Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" 72 072грн. заборгованості за договором ПФ№23 від 31.07.2003р. про загальні умови факультативного перестрахування та договором №24/К від 31.10.2005р., у т.ч. 63 000грн. основної заборгованості та 9 072грн. пені.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що він виплатив страхове відшкодування гр. ОСОБА_1 у зв'язку з настанням страхового випадку -угону автомобіля Lexus GX 470, д.н.НОМЕР_1, що є підставою за умовами вищезазначених договорів для виникнення у відповідача зобов'язання відшкодувати йому частину виплаченого страхового відшкодування відповідно до його частки відповідальності, встановленої договорами, яке відповідач не виконав в установлений договорами строк (а.с.2-3).
Відповідач у справі -ЗАТ "Страхова компанія "Каштан" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на порушення позивачем умов договору в частині повідомлення в установлений строк про настання страхового випадку, що є підставою для відмови у виплаті позивачу своєї частки страхового відшкодування (а.с.40-42).
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2007р. у позові відмовлено (а.с.63-65).
Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивач несвоєчасно повідомив його про настання страхового випадку без поважних на те причин.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007р. рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2007р. скасовано, а позов задоволено. Відповідно до постанови суду апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто 63 000грн. основної заборгованості, 9072грн. пені (а.с.92-95).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не вірно визначив останній день строку виконання позивачем обов'язку повідомити відповідача про настання страхового випадку, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ЗАТ "Страхова компанія "Каштан" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції (з урахуванням доповнень до касаційної скарги).
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач у справі -ЗАТ "Страхова компанія "Добробут та захист" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007р. залишити в силі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 31.07.2003р. між сторонами у справі -ЗАТ "Страхова компанія "Добробут та захист" та ЗАТ "Страхова компанія "Каштан" укладено договір ПФ№23 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцессії), яким визначили загальні умови перестрахування ризиків, що взаємно передаються сторонами на факультативній основі за договорами факультативного перестрахування, а також права та обов'язки сторін, які беруть участь у перестрахуванні. При цьому, п.2.1 договору визначено, що пропозиція передачі конкретного ризику в перестрахування здійснюється у вигляді окремого договору перестрахування, який підписується сторонами.
Так, сторонами укладено договір перестрахування №24/к від 31.10.2005р., умовами якого передбачено: пропорційне факультативне перестрахування транспортних засобів згідно додатку №1 на визначений у вказаному додатку період та на вказаних у такому додатку умовах для кожного об'єкта перестрахування; одним із страхових ризиків -угон, крадіжка транспортного засобу.
Зокрема, відповідно до додатку №1 до договору перестрахування №24/к від 31.10.2005р., одним із об'єктів перестрахування є страхування ризику виконання позивачем свого обов'язку за договором страхування та страховим полісом НОМЕР_2 перед страхувальником (ОСОБА_1). Об'єктом страхування визначено автомобіль Lexus GX 470, д.н.НОМЕР_1, який належить гр. ОСОБА_1, оціночною вартістю 400000грн. При цьому, згідно додатку відповідальність позивача та відповідача розподіляється відповідно 330000грн. та 70 000грн. (17,5%), а франшиза, у разі виникнення такого страхового випадку як угон, визначена у розмірі 10%.
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлено, що між позивачем та гр. ОСОБА_1 укладено договір страхування відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту та видано поліс НОМЕР_2. Об'єктом страхування за умовами такого договору є вищезазначений транспортний засіб, який застраховано згідно цього договору строком з 13.08.2005р. по 13.08.2006р., а одним із страхових випадків -угон, крадіжка транспортного засобу.
У зв'язку з настанням страхового випадку, що підтверджується довідкою Печерського РУ ГУ МВС України від 08.12.2006р. №54/06-7469 щодо порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України за фактом незаконного заволодіння зазначеним автомобілем, що мав місце 10.08.2006р., позивачем виплачено гр. ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 360 000грн.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами договору №24/к від 31.10.2005р. в частині виплати позивачу частини страхового відшкодування, яке було виплачено гр. ОСОБА_1, відповідно до взятої на себе відповідальності за договором та застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені за не виконання зобов'язань в установлений договором строк.
Задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виникнення у відповідача відповідного зобов'язання. Однак, такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов передчасно, без дослідження всіх обставин справи, які підлягали встановленню для правильного вирішення спору.
Так, за умовами договору ПФ №23 про загальні умови факультативного перестрахування передбачено, що відповідальність перестраховика за певним договором перестрахування починається з моменту надходження на його розрахунковий рахунок перестрахувальної премії.
В силу ст.10 Закону України "Про страхування", страховий платіж (страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Згідно ч.3 ст.18 Закону, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Аналогічне положення містить і ст.983 ЦК України.
Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини свої обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, що вбачається із змісту ч.1 ст.12 Закону, ч.1 ст.987 ЦК України. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.
Отже, для встановлення чи набув відповідач певних зобов'язань за договором перестрахування №24/к від 31.10.2005р., виконання яких є предметом спору у даній справі, а також з якого часу таке зобов'язання виникло, суд апеляційної інстанції мав дослідити чи перерахував позивач відповідачу визначену договором страхову премію.
Зазначені обставини є суттєвим для вирішення спору у даній справі, однак судом апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст.47, 38 ГПК України, не з'ясовувались шляхом витребування у сторін належних та допустимих доказів.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007р. у даній справі підлягає скасуванню.
Вищевказані обставини не досліджувались і судом першої інстанції.
Крім того, відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не був своєчасно повідомлений позивачем про настання страхового випадку, що є підставою для відмови у страховому відшкодуванні. Однак, з рішення суду, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.84 ГПК України, не вбачається на підставі яких доказів суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п.3.1.5 договору ПФ №23 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцессії), позивач був зобов'язаний повідомити відповідача про настання страхового випадку протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про його настання.
Так, у позовній заяві позивач вказує на те, що гр. ОСОБА_1 звернулася до нього з завою про виплату страхового відшкодування внаслідок угону 22.08.2006р. (а.с.2), а він повідомив відповідача про настання страхового випадку 28.08.2006р.- з дотриманням встановленого строку (а.с.48). При цьому, відповідач у відзиві повідомив про те, що інформація про страховий випадок надійшла до асистуючої компанії вже 14.08.2006р. (а.с.41) і гр. ОСОБА_1 у своїй заяві вказує про це (а.с.18). Суд першої інстанції зазначеним обставинами, в порушення вимог ст.47 ГПК України, оцінки не надав та не вказав у рішенні з яких підстав ним відхилені або прийняті відповідні докази, чим порушив вимоги п.3 ч.1 ст.84 ГПК України.
Таким чином, суд першої інстанції також допустив порушення норм процесуального права, що призвели до неповного дослідження обставин справи, що підлягали встановленню для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з чим рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2007р. підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду спору у даній справі, крім зазначених обставин, суд першої інстанції має з'ясувати чи передбачено укладеним договором повідомлення асистуючої компанії про виникнення страхового випадку страхувальником і чи уповноважена зазначена компанія на отримання такої інформації позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007р. та рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2007р. у справі №26/202 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.