Справа № 127/10393/25
Провадження № 3/127/2185/25
16.04.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК) обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 18.03.2025 близько 17.30 год разом зі своїми однокласниками голосно хлопали дверима на першому поверсі третього блоку КЗ ВП № 10 по вул. Первозванного, 22 у м. Вінниці.
ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнала частково, суду пояснила, що син з однокласниками двері не вибив, а лише голосно ними хлопав. Із сином вона провела відповідну розмову.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Зі змісту частини першої статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) випливає, що склад цього правопорушення має місце у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Ця норма є бланкетною. При цьому обов'язки батьків щодо виховання дитини визначені статтею 150 СК. Зокрема, згідно з частиною першою статті 150 СК батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Як суд зазначив вище, з протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання, передбачених статтею 150 СК, обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 18.03.2025 близько 17.30 год разом зі своїми однокласниками вибили двері на першому поверсі третього блоку КЗ ВП № 10 по вул. Первозванного, 22 в м. Вінниці.
На підтвердження зазначеної обставин надані суду матеріали містять рапорт працівника поліції (далі - Рапорт), копію доповідної записки від 19.03.2025 (далі - Записка 1) та копію доповідної записки від 17.03.2025 (далі - Записка 2), письмові пояснення ОСОБА_2 (далі - Пояснення).
Оцінюючи надані суду матеріали, суд вважає за доцільне зауважити, що у постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) Верховний Суд зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Аналогічний висновок ВС був зроблений у постанові від 12.07.2023 (справа 607/5610/23).
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відомості, викладені у Рапорті, як встановив суд за результатами судового розгляду, суперечать відомостям, викладеним у Записці 1. Зокрема із Записки 1 випливає, що діти кидали шиками у вікно. Посилання у Записці 1 на те, що діти вибили двері відсутнє. Що стосується Записки 2, суд вважає, що остання є неприйнятною у цьому провадженні, оскільки вона датована 17.03.2025, тобто до події, у зв'язку з якою складений протокол про адміністративне правопорушення. Тому суд вважає, що в судовому засіданні відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшли своє часткове підтвердження.
Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне зауважити таке.
З наданих суду матеріалів випливає, що 10.12.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області винесена постанова, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення за частиною першою статті 184 КпАП у виді попередження.
Зі змісту частини другої статті 184 КпАП випливає, що склад цього правопорушення має місце у разі вчинення дій, передбачених частиною першою статті 184 КпАП повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Тому, аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що діяння ОСОБА_1 охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), за ознаками ухилення батьків від виконання, передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення дій, передбачених частиною першою статті 184 КпАП повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Вирішуючи питання щодо виду та міри стягнення, яке слід застосувати до ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до статті 22 КпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Чинний КпАП не містить визначення малозначного правопорушення та відповідних вказівок на його ознаки. При цьому, суд вважає за доцільне звернути увагу на постанову Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 у справі К/800/17615/16, відповідно до якої у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 хоч і була раніше притягнута до адміністративної відповідальності, однак ця обставина є кваліфікуючою ознакою вчиненого діяння, тому суд не може врахувати її як обставину, що обтяжує відповідальність. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 у судовому засіданні розкаялась у вчиненому та висловила осуд свого діяння. Також суд враховує, що згідно з наданими суду матеріалами відомості про заподіяння будь-якої шкоди відсутні. Саме тому суд вважає, що наявні підстави відповідно до статті 22 КпАП визнати вказане правопорушення малозначним та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Зі змісту частини другої статті 284 КпАП випливає, що при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись статтями 22, 184, 283, 284 КпАП, суд
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: