Справа № 127/1933/25
Провадження № 2/127/270/25
16 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи свій позов тим, що 11.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №75653699 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав останній грошові кошти у розмірі 9700,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підписуDON0Mx4dEj, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Того ж дня, позикодавець на виконання п. 1 Договору позики виконав свої зобов'язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9700,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови договору позики, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 30904,35 грн., яка складається з: 9700,00 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу; 21204,35 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згодом, 21.12.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу №2112, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75653699 від 11.07.2021 року.
31.03.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75653699 від 11.07.2021 року на суму 32864,24 грн. Тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву до суду не подала. Судову кореспонденцію, разом з ухвалою суду про відкриття провадження у справі (з роз'ясненням її процесуальних прав) отримала 11.03.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Встановлений судом процесуальний строк для подання заяв по суті справи - закінчився.
Разом з тим, представником відповідача було надано суду заяву про застосування строку позовної давності, відповідно до якої договір позики № 75653699 укладено 11.07.2021 року. Згідно з договором крайній строк повернення позики становить 11.08.2021 року. Відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання, відповідно починаючи з вказаної дати у позичальника виникло право вимоги, так як були порушені його права. Своїм правом позичальник не скористався так само як і фінансові компанії, що отримали право вимоги боргу. Посилаючись на положення ст.ст. 261, 256, 267 ЦК України представник відповідача вважає, що суд має всі правові підстави для відмови у задоволенні позову ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» з підстав пропущення позивачем строку давності звернення до суду.
Представником позивача було подано до суду письмове заперечення на заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності. Представник позивача зазначив, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. На всій території України був встановлений карантин з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року, дія якого неодноразово продовжувалася. Враховуючи п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12.03.2017 року. Так, карантин було відмінено 30.06.2023 року. Разом з тим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного та надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року. Воєнний стан було введено 24.02.2022 року, який діє досі. Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності, визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину, а згодом воєнного стану, загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у січні 2025 року про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, а останній платіж за договором здійснено 09.08.2021 року. Отже, строк позовної давності не пропущений, а відтак відсутні підстави для звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.
Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ЦК України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 11.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75653699 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9700,00 грн., строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована), знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 0,70%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70% за день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 906,08%, орієнтовна загальна вартість позики 11726,82 грн. (а.с. 16 на звороті-17).
Згідно з п. 5.2 договору позики, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису DON0Mx4dEj, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а.с. 29).
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, позичальник/відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено договір №75653699 від 11.07.2021, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: DON0Mx4dEj. Час відправки ідентифікатора позичальнику:11.07.2021 11:53:40. Електронна пошта, на яку відправлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29).
Того ж дня, позикодавець на виконання п. 1 Договору позики №75653699 від 11.07.2021, виконав свої зобов'язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9700,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище підтверджується електронною платіжною інструкцією №еаd6dcb9-32dc-4949-a57f-4a58214335e3 від 11.07.2021, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі (а.с. 31 на звороті).
Згідно з листом №26/12/24-43 від 26.12.2024 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції № еаd6dcb9-32dc-4949-a57f-4a58214335e3 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов договору позики №75653699 (а.с. 29 на звороті - а.с. 30).
Згідно з довідкою №КД-000005394/ТНПП від 24.12.2024 року, ТОВ «ФК «Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією/ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема: 11.07.2021 року, сума 9700,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу еаd6dcb9-32dc-4949-a57f-4a58214335e3 (а.с. 31).
Крім того, з листа АТ КБ «ПриватБанк» від 10.02.2025 року №20.1.0.0.0/7-250203/36253-БТ вбачається, що банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було емітовано картку № НОМЕР_1 (а.с. 82). Також АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку по рахунку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 11.07.2021 року по 14.07.2021 року, згідно з якою підтверджується зарахування 11.07.2021 року коштів в сумі 9700,00 грн. на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 83).
21.12.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу №2112, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75653699 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 11.07.2021року, що підтверджується договором факторингу №2112 від 21.12.2021 року разом з актом прийому-передачі та Реєстром прав вимог від 21.12.2021 року (а.с. 32-36, 39, 40, 41). Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права вимоги до відповідача на суму 32864,24 грн., з яких: 9700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23164,24 грн. - сума заборгованості за відсотками.
31.03.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75653699 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 11.07.2021 року, що підтверджується договором факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року разом з актом прийому-передачі та Реєстром прав вимог від 31.03.2023 року (а.с. 43-47, 50, 51-52, 68, 69). Отже, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права вимоги до відповідача на суму 32864,24 грн., з яких: 9700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23164,24 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №75653699 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 11.07.2021 за період з 11.07.2021 року по 10.01.2025 року становить 30904,35 грн., з яких: 9700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21204,35 грн. - сума заборгованості за відсотками. При цьому, заборгованість з 08.11.2021 року не змінювалась (а.с. 12-14).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінаціяцифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Отже судом встановлено, що 11.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75653699 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Заявлена позивачем сума заборгованості встановлена на підставі наданих суду доказів та не оспорюється відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора, про що зазначає представник відповідача у заяві про застосування строку позовної давності. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже, до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право кредитора за вказаними вище договором позики, що підтверджується дослідженими доказами.
Щодо заяви представника відповідача про пропущення строку позовної давності, слід зазначити наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).
Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені, може звернутися до суду за їх захистом лише в межах визначеного законодавством строку.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19)).
Судом встановлено, що договір позики було укладено 11.07.2021 року строком на 30 днів тобто до 10.08.2021 року, а позивач звернувся в суду з цим позовом 20.01.2025 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19 грудня 2020 року по 31 серпня 2022 року на території України було встановлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Також постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 року № 928 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 карантин в Україні був продовжений до 31.12.2022 року. Також постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» карантин в Україні був продовжений до 30.04.2023 року та діяв по 30 червня 2023 року.
Законом №540-IX від 30 березня 2020 року розділ Прикінцеві та Перехідні положення ЦК доповнено п.12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.
Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.
Поряд з цим , згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Наразі воєнний стан досі діє.
Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 727/4133/22 вказав, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
З огляду на викладене, підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності немає, оскільки перебіг позовної давності, визначений Кодексом, зупинено на строк дії карантину, а згодом і воєнного стану, тобто, строк позовної давності не закінчився.Отже, позивачем при зверненні до суду з позовом строк позовної давності не пропущено, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з цих підстав.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 30904,35 грн. за договором позики обґрунтованими та такими, що засновані на законі, оскільки позичальник не виконувала умови договору та має заборгованість, тому несе відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн., то вона підлягає задоволенню з таких підстав.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію ордеру (а.с. 59 на звороті), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 60), копію договору про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року (а.с. 53-55), копію витягу з акту №4-П приймання-передачі наданої правничої допомоги (а.с. 57) та копію платіжної інструкції (а.с. 59).
Згідно з п. 4.1. договору про надання правничої допомоги, за надання правничої допомоги у відповідності до положень даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі: 500,00 грн. - за вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, вивчення правової позиції, збір документів; 3000,00 грн. - за складання позовної заяви.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, розгляду справи за правилами спрощеного провадження, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. є співмірними та достатньо обґрунтованими, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 253, 256, 257, 261, 267, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за договором позики №75653699 від 11.07.2021 року у розмірі 30904,35 грн. (тридцять тисяч дев'ятсот чотири гривні 35 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, оф. 204, код ЄДРПОУ 43311346.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений 16.04.2025 року.
Суддя: