Іменем України
16 квітня 2025 року
м. Київ
справа №990/264/24
адміністративне провадження № П/990/264/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Стародуба О.П., Бевзенка В.М., Кравчука В.М., Стрелець Т.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Висоцького А.М.,
представника відповідача - Цуцкірідзе І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу №990/264/24
за позовом ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов'язання вчинити дії
Вступ
Позивачка у 2008 році Указом Президента України призначена на посаду судді строком на 5 років. У 2013 році Верховна Рада України постановою обрала позивачку на посаду судді достроково.
26.06.2024 позивачкою подано до ВРП заяву про звільнення її у відставку. 23.07.2024 ВРП ухвалою зупинила розгляд питання про звільнення позивачки з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги. Вважаючи ухвалу про зупинення розгляду питання про звільнення з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку незаконною, позивачка звернулася до суду з позовом.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, ключовими у цій справі є питання: 1) встановлення наявності або відсутності права ВРП зупиняти розгляд питання про звільнення з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги; 2) що є першочерговим (пріоритетним): розгляд питання про звільнення судді у відставку чи розгляд дисциплінарної скарги?; 3) встановлення наявності або відсутності порушення ВРП права позивачки на відставку.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовом до Вищої ради правосуддя (далі також - відповідач, ВРП), в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 23.07.2024 №2263/0/15-24 «Про зупинення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку із поданням заяви про відставку»;
- зобов'язати ВРП розглянути заяву судді ОСОБА_1 про звільнення у відставку відповідно до вимог пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України з огляду на обставини, які були актуальні для розгляду заяви про відставку у місячний строк з дня подачі такої заяви, тобто станом на 25.07.2024.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ
2. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що в порядку конституційної гарантії, визначеної статтею 126 Конституції України, суддею Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 25.06.2024 подано до ВРП заяву про звільнення судді у відставку. Відповідну заяву зареєстровано за номером №2416/0/6-24.
Разом із тим, ухвалою ВРП від 23.07.2024 №2263/0/15-24 зупинено розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку із поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (вх.№395/0/13-24 від 22.07.2024).
Позивачка вважає, що зазначену ухвалу ВРП від 23.07.2024 №2263/0/15-24 прийнято незаконно, а тому вона підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» зупинення розгляду питання про звільнення судді у відставку можливе за наявності скарги, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав: порушення суддею вимог щодо несумісності; вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
Разом з тим, ознайомившись із скаргою Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України вх.№395/0/13-24 від 22.07.2024, яка стала підставою для зупинення розгляду питання про відставку судді, на думку позивачки, вбачається, що вона не містить жодного обґрунтування щодо наявності підстави для дисціплінарної відповідальності судді, визначеної статтею 106 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема, скарга не містить нормативного обґрунтування порушення суддею приписів чинного законодавства України, наявності об'єктивної сторони дисциплінарного проступку, суб'єктивної сторони дисциплінарного проступку, зазначення фактів допущення помилки суддею або порушення норм суддівської етики.
Позивачка вважає, що відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» зазначена скарга підлягала залишенню без розгляду та поверненню скаржнику.
Позивачка звертає увагу, що у скарзі зазначається про отримання ОСОБА_1 , уроженкою м. Єкатеринбург, паспорту російської федерації. До скарги долучено «Відомості з автоматизованої системи перевірки паспортів управління федеральної міграційної служби рф «СПО СК: АС Российский паспорт» на 2 арк. (не засвідчені належним чином).
Разом із тим, відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 126 Конституції України набуття суддею громадянства іншої держави (за наявності беззаперечних доказів) є підставою для припинення повноважень судді.
Позивачка звертає увагу, що підстави припинення повноважень судді передбачені частиною сьомою статті 126 Конституції України, а відтак відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ВРП не мала повноважень для зупинення розгляду питання про звільнення судді у відставку, оскільки стаття 55 названого закону передбачає зупинення з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Тобто обставини, наведені у скарзі Служби безпеки України, на думку позивачки, не є підставою для дисциплінарної скарги, а відтак і не є підставою для зупинення розгляду питання про відставку судді.
Також, позивачка звертає увагу Верховного Суду, що стаття 55 Закону України «Про Вищу раду правосудця» надає право ВРП зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади на час розгляду дисциплінарної скарги.
Розгляд дисциплінарної скарги є другим етапом дисціплінарного провадження, який здійснюється після попередньої перевірки дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, підготовки дисциплінарної справи до розгляду. Отже законодавець уповноважив ВРП правом зупинення розгляду питання про відставку судді лише за умови відкритого дисциплінарного провадження.
Натомість, станом на 23.07.2024 (день ухвалення оскаржуваної ухвали) відносно судді ОСОБА_1 не було відкрито жодної дисціплінарної справи.
Позивачка також звернула увагу Суду на відсутність висновку члена Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_2 у справі №2416/0/6-24, який готувався на засідання ВРП 23.07.2024 у спірних правовідносинах. Вказує, що зверталась з запитами до ВРП про ознайомлення з таким висновком, однак їй не надано висновок, чим відповідач, на думку позивачки, порушив пункт 27.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП, із змінами та доповненнями), відповідно до якого передбачене право ознайомитись із висновком доповідача після ухвалення відповідного рішення.
Також позивачка вказує на наявність дискримінації при розгляді питання про звільнення суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку. Так, по суддям інших судів, які мають невідкриті дисциплінарні провадження по дисциплінарних скаргах (у кількості до 40 скарг), ВРП вирішує питання про відставку, а по судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 зупиняється розгляд питання про відставку за «штучно» поданою за день до розгляду питання про відставку скаргою.
Крім вказаного, наголошує на порушеннях ВРП принципу правової визначеності. Неврахування ВРП інформації Служби безпеки України про відсутність актуальної інформації щодо наявності у судді ОСОБА_1 громадянства рф, а також власного рішення щодо характеру звинувачень судді у Інтернет-ресурсах як оціночних судженнях.
3. 12.09.2024 від відповідача надійшов відзив, в якому ВРП просить позов залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала ВРП належним чином мотивована та містить підстави її ухвалення.
Зазначає також, що зупинення розгляду заяви про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку не свідчить про порушення ВРП права позивачки на відставку, адже таким правом суддя може скористатися, якщо до подання відповідної заяви вона не допустила дій, які зумовлюють ухвалення компетентними органами рішення про звільнення з посади судді з інших підстав. Таке обмеження переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві з огляду на те, що пільги й переваги, які мають судді у відставці, є невід'ємною складовою суддівського статусу, який, своєю чергою, передбачає належне та добросовісне здійснення суддею своїх повноважень.
4. У відповіді на відзив позивачка зазначила, що підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі та звернула увагу на те, що в порушення статей 77, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, ВРП не надано суду документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У зв'язку з вказаним, підтримала заявлене 16.08.2024 клопотання про витребування доказів.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. 16.08.2024 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану позовну заяву.
6. Також 16.08.2024 позивачкою заявлено клопотання про витребування доказів. У відповіді на відзив відповідача від 03.10.2024 вказала, що підтримує клопотання про витребування доказів. 24.10.2024 у клопотанні про розгляд справи без її участі також просила розглянути раніше заявлене клопотання про витребування доказів.
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Тацій Л.В., Кравчук В.М., Стрелець Т.Г., Стародуб О.П.
8. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Суду уточненої позовної заяви, із приведенням її у відповідність до вимог пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України, у якій зазначити: 1) стосовно позивачки - місце проживання чи перебування; відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) стосовно відповідача - відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
9. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20.08.2024 позивачкою 26.08.2024 було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій вимоги ухвали від 20.08.2024 виконані в повному обсязі.
10. З метою дотримання встановленого процесуальним законом строку вирішення питання про відкриття провадження у справі, на підставі службової записки судді-доповідача Стеценка С.Г. від 27.08.2024 №34231/24 про проведення повторного автоматизованого розподілу у зв'язку з відпусткою судді Тацій Л.В., на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28.08.2024 № 952/0/78-24, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Стародуба О.П., Бевзенка В.М., Кравчука В.М., Стрелець Т.Г.
11. Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов'язання вчинити дії та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін 23.09.2024. В ухвалі зазначено, що клопотання позивачки про витребування доказів буде вирішено колегією суддів в судовому засіданні після заслуховування думки учасників справи.
12. 23.09.2024 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Стрелець Т.Г., яка входить до складу колегії, у відрядженні; наступний розгляд справи призначено на 28.10.2024.
13. 24.10.2024 позивачка подала клопотання, в якому просила судове засідання, призначене на 28.10.2024, провести за її відсутності; просила розглянути раніше заявлене клопотання про витребування доказів.
14. 28.10.2024 в судовому засіданні протокольною ухвалою Суду відмовлено в задоволенні клопотання позивачки про витребування доказів та оголошено перерву в судовому засіданні до 16.12.2024.
15. 14.11.2024, 18.11.2024 від позивачки надійшли клопотання, в яких вона просила здійснювати розгляд справи за її відсутності та зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
16. 16.12.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2025.
17. 24.02.2025 та 07.04.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням у відрядженні суддів, які входять до складу колегії. Наступне судове засідання призначено на 16.04.2025.
18. 01.04.2025 від позивачки надійшло клопотання, в якому вона просить здійснювати розгляд справи за її відсутності та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
19. Указом Президента України від 17.06.2008 №552/20088 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва в межах п'ятирічного строку.
20. Постановою Верховної Ради України від 16.05.2013 №248-VII суддю ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.
21. Суддею Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 25.06.2024 подано до ВРП заяву про звільнення судді у відставку. Відповідну заяву зареєстровано за номером №2416/0/6-24.
22. Ухвалою ВРП від 23.07.2024 №2263/0/15-24 зупинено розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку із поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (вх.№395/0/13-24 від 22.07.2024).
23. Позивачка, вважаючи ухвалу ВРП від 23.07.2024 №2263/0/15-24 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, звернулась з цим позовом до суду.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Для вирішення вказаного публічно-правового спору колегія суддів вважає, що потрібно надати відповіді на питання, які сформульовані у вступі до цього рішення.
25. Перше питання - щодо встановлення наявності або відсутності права ВРП зупиняти розгляд питання про звільнення з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги.
26. Спірні правовідносини у цій справі регулюються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII, Регламентом ВРП.
27. Так, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Згідно з частинами першою, другою статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
29. Відповідно до частин першої, третьої-п'ятої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.
За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
30. Відповідно до частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що підставами для звільнення судді є:
1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я;
2) порушення суддею вимог щодо несумісності;
3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;
5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;
6) порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
31. Частиною сьомою статті 126 Конституції України передбачено, що повноваження судді припиняються у разі:
1) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;
3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;
4) смерті судді;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.
32. Частиною першою статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
33. Відповідно до частин третьої і четвертої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» заява про відставку подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.
34. Частиною п'ятою статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
35. Статтею 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
36. Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України.
37. Частиною четвертою статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, Рада ухвалює вмотивоване рішення.
38. У своїй роботі ВРП керується Регламентом ВРП, який регулює процедурні питання здійснення нею повноважень, визначених Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття Вищою радою правосуддя, її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності Ради.
39. Відповідно до Регламенту ВРП питання про звільнення судді з підстав: неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я (пункт 1 частини шостої статті 126 Конституції України); подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України) - розглядається Радою на засіданні у пленарному складі. Підготовку питань, пов'язаних із звільненням судді з посади, здійснює доповідач, визначений автоматизованою системою розподілу справ. За результатами попереднього розгляду заяви про звільнення судді доповідач складає висновок.
40. Судом встановлено, що 25.06.2024 до ВРП надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення її з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку.
41. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 25.06.2024 здійснено розподіл даної заяви члену ВРП ОСОБА_2 .
42. Питання щодо звільнення судді ОСОБА_1 у зв'язку з поданням її заяви про відставку розглядалось на засіданні ВРП 23.07.2024.
43. Член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 доповіла матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.
44. Член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 запропонувала зупинити розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби Безпеки України (вх.№395/0/13-24 від 22.07.2024).
45. Головуючий ОСОБА_3 запропонував шляхом голосування визначитись щодо питання про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку до розгляду дисциплінарної скарги. Голосування відбулось відповідно до абзацу третього пункту 10.4 Регламенту ВРП. За вказану пропозицію про зупинення розгляду заяви про звільнення у відставку проголосували 14 членів ВРП, проти - 0.
46. Ухвалою ВРП від 23.07.2024 №2263/0/15-24 зупинено розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку із поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (вх.№395/0/13-24 від 22.07.2024).
47. Перевіряючи правомірність вказаної ухвали відповідача про зупинення розгляду питання про звільнення позивачки з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
48. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
49. Аналогічне правило закріплено у пункті 16.8. Регламенту ВРП, згідно з яким Розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1, 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути зупинено Радою на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
50. Пунктом 10.1. Регламенту ВРП передбачено, що результатом розгляду питань діяльності Ради та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Ради є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала. Розгляд справи (питання порядку денного) закінчується ухваленням рішення (постановленням ухвали). Питання, пов'язані з відкриттям, зупиненням, поновленням розгляду, залишенням без розгляду та поверненням, об'єднанням, а також в інших випадках, визначених Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал.
51. Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин справи дає підстави дійти висновку, що ВРП наділена повноваженнями зупиняти розгляд питання про звільнення з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги.
52. Друге питання - що є першочерговим (пріоритетним): розгляд питання про звільнення судді у відставку чи розгляд дисциплінарної скарги?
53. Велика Палата Верховного Суду раніше вже висловлювала свою позицію щодо правовідносин, які стосуються розгляду ВРП питання про звільнення судді у відставку за одночасної наявності обставин, що можуть свідчити про неналежну поведінку судді. Зокрема, зазначила, що у випадку розгляду дисциплінарної скарги на дії судді та одночасного подання таким суддею заяви про звільнення його у відставку пріоритетному застосуванню підлягає норма, яка передбачає зупинення розгляду питання про звільнення судді з посади з визначеної пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підстави до закінчення розгляду наявних дисциплінарних скарг на дії цього судді. Тим самим право судді на відставку обумовлюється бездоганною репутацією, неухильним дотриманням вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, дотриманням високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 9901/75/19).
54. Така ж позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 9901/223/19, від 09.06.2021 у справі № 9901/46/20, від 07.07.2021 у справі № 9901/178/20, від 06.04.2023 у справі № 990/86/22, від 03.08.2023 у справі № 990/38/22.
55. Верховний Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що суддя є носієм судової влади в Україні та відповідно до законодавства України наділений особливим статусом, зокрема, незалежністю, недоторканністю та імунітетом судді при здійсненні ним правосуддя. Гарантією незалежності судді є, зокрема, право судді на відставку. При цьому, право бути звільненим у відставку не є абсолютним, мають бути дотриманні умови для звільнення судді у відставку.
56. Суд зазначає, що право на відставку може бути використане суддею, якщо до подання такої заяви ним не допущено дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав.
57. Це зумовлено тим, що за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частина п'ята статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та не зберігається таке звання у разі звільнення з інших підстав.
58. Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
59. З доводів позовної заяви можна зрозуміти, що незгода позивачки з ухвалою ВРП про зупинення розгляду питання про її звільнення з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку на час розгляду дисциплінарної скарги, серед іншого, обґрунтована тим, що, на її думку, відповідач не мав права постановляти оскаржувану ухвалу, оскільки законодавець уповноважив ВРП правом зупинення розгляду питання про відставку судді лише за умови відкритого дисциплінарного провадження, однак позивачка наголошує, що станом на 23.07.2024 (день ухвалення оскаржуваної ухвали) відносно судді ОСОБА_1 не було відкрито жодної дисціплінарної справи.
60. Щодо вказаних доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
61. Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
62. Згідно з пунктом 1 частини дев'ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
63. За частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання ВРП відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
64. Згідно з частиною третьою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження включає:
1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;
2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;
3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
65. Суд з'ясував, що позивачка оскаржує ухвалу ВРП від 23.07.2024, якою зупинено розгляд питання про звільнення її у відставку від 25.06.2025 на час розгляду дисциплінарної скарги Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (вх.№395/0/13-24 від 22.07.2024).
66. Зважаючи на предмет спору в цій справі, Суд, передусім, наголошує на тому, що підстави (мотиви) подання дисциплінарної скарги щодо позивачки та викладені в ній обставини не можуть охоплюватися предметом доказування у цій (адміністративній) справі.
67. Таким чином, аргументи позивачки про те, що дисциплінарна скарга не містить жодного обґрунтування щодо наявності підстави для дисціплінарної відповідальності судді, та що така підлягала залишенню без розгляду та поверненню скаржнику, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки обставини, наведені у скарзі Служби безпеки України, стосуються дисциплінарного провадження, тому можуть бути предметом розгляду (оцінювання) лише в межах названої дисциплінарної процедури.
68. Так само нерелевантними є посилання ОСОБА_1 в позовній заяві на практику Верховного Суду щодо визначення дисциплінарного проступку, зокрема постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №160/9275/18, від 28.06.2023 у справі №640/20223/20, оскільки висновки у вказаних рішеннях Верховного Суду викладені щодо дисциплінарної відповідальності поліцейського та начальника управління праці та соціального захисту населення, а не судді.
69. ВРП під час розгляду питання про звільнення судді з посади на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України (подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням), уповноважена, відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зупинити розгляд питання про звільнення судді, якщо розгляд дисциплінарної скарги може зумовити звільнення цього судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
70. Повертаючись до спірної ухвали, то її ВРП ухвалила на підставі названої статті, що у вимірі встановлених обставин справи дозволяє Суду зробити висновок про законність цього рішення і легітимність переслідуваної цим мети.
71. Разом з тим, Суд розуміє, що саме наявність дисциплінарної скарги щодо позивачки стало підставою для зупинення розгляду питання про її звільнення у відставку, а не наявність відкритої дисциплінарної справи щодо позивачки, водночас звертає увагу й на те, що вирішення питання про зупинення розгляду заяви про звільнення у відставку та вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи здійснюються в межах (за правилами) різних процедур, що таким чином визначає коло питань, які підлягають встановленню названим державним органом, відповідно й межі ревізії дій / рішень цього органу з боку суду адміністративної юрисдикції.
72. Варто підкреслити, що мова йде не про те, що відкриття дисциплінарної справи щодо судді не має значення взагалі, а радше про те, що питання, які дисциплінарна палата ВРП вирішувала в рамках дисциплінарного провадження, та, у підсумку, ухвалила рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді, не може переглядатися на засіданні ВРП, на якому вирішується питання про звільнення цього судді у відставку.
73. Для вирішення останнього питання має значення наявність дисциплінарної скарги, на підставі якої суддю може бути звільнено з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
74. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 27.02.2025 у справі №990/292/24.
75. Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що ВРП під час розгляду питання про звільнення позивачки у відставку на підставі її заяви мала законні підстави для зупинення розгляду цього питання.
76. Водночас Суд, з уваги на висловлені вище міркування, не має обґрунтованих підстав вважати, що передумовою ухвалення рішення про зупинення є дослідження питання щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи, а також правомірності (обґрунтованості) відкриття дисциплінарної справи, можливості настання, у підсумку, дисциплінарної відповідальності.
77. Крім вказаного, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що, як зазначалось вище, стаття 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає право ВРП зупинити розгляд питання про звільнення судді на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
78. Стаття ж 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», на яку посилається в своїй позовній заяві позивачка, другою стадією дисциплінарного провадження визначає розгляд дисциплінарної справи.
79. Цією ж нормою вказано, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді.
80. Таким чином, Суд звертає увагу, що позивачка необґрунтовано вільно тлумачить такі поняття як «дисциплінарна скарга», «дисциплінарна справа» та «дисциплінарне провадження» та помилково вважає, що Законом України «Про Вищу раду правосуддя» надано право ВРП зупиняти розгляд питання про звільнення судді виключно у випадках відкритої дисциплінарної справи.
81. Третє питання - щодо встановлення наявності або відсутності порушення ВРП права позивачки на відставку.
82. Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що тривалість зупинення розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 обмежено періодом розгляду дисциплінарної скарги.
83. Таким чином, Суд погоджується, що зупинення розгляду цього питання впливає на реалізацію позивачкою її наміру бути звільненою у відставку з огляду на обставини, які були актуальні для розгляду заяви про відставку у місячний строк з дня подачі такої заяви, водночас це обмеження має законні підстави і було передбачуваним з огляду на фактичні обставини (щодо подання дисциплінарної скарги Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (вх.№395/0/13-24 від 22.07.2024) у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням спірних відносин.
84. Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що завданням суду у спорах, що виникають із публічно-правових відносин, в яких індивідуальне право особи (в тому числі, можливість реалізації права на працю) конкурує із суспільними (публічними) інтересами, є забезпечення необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами; ефективним може вважатися такий спосіб захисту порушеного права, при обранні якого обов'язково враховується суспільний (публічний) інтерес.
85. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №810/2763/17 зазначає, що за загальним визначенням «публічним інтересом» є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації.
86. Враховуючи вказане, Суд зауважує, що статус судді у відставці надає певний обсяг гарантій особі, яка його набуде, тож зупинення розгляду цього питання для з'ясування кола питань, які можуть свідчити про існування підстав для звільнення судді відповідно до пунктів 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, має, на думку Суду, легітимну мету і є пропорційним способом реагування у ситуації, коли приватний інтерес особи (бути звільненим у відставку) може суперечити інтересу публічному (суспільному), як-от авторитет правосуддя.
87. Позивачка вказує на наявність дискримінації при розгляді питання про звільнення суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку.
88. Зокрема звертає увагу на те, що суддям інших судів, які мають невідкриті дисциплінарні провадження по дисциплінарних скаргах (у кількості до 40 скарг), ВРП вирішує питання про відставку, а по судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 зупиняється розгляд питання про відставку. На підтвердження вказаного позивачка посилається на рішення ВРП від 13.02.2024 №411/0/15-24, яким, начебто, звільнено суддю у відставку за наявності більше 40 дисциплінарних скарг.
89. А також зазначає про те, що по всіх суддях Окружного адміністративного суду міста Києва, які подавали заяви про відставку, розгляд заяв ВРР був зупинений.
90. Водночас, Верховний Суд, ознайомившись з актами ВРП, які стосуються розгляду заяв суддів Окружного адміністративного суду міста Києва про відставку, розміщеними на сайті ВРП, заперечує вказаним аргументам ОСОБА_1 .
91. Так, по-перше, щодо посилань позивачки на рішення ВРП від 13.02.2024 №411/0/15-24, Верховний Суд вважає, що таке є безпідставним, оскільки зі змісту вказаного рішення ВРП, розміщеного на сайті ВРП, вбачається, що воно не містить жодних відомостей щодо наявності/відсутності дисциплінарних скарг стосовно судді, яка вказаним рішенням звільнена у відставку, а також відомостей щодо відкриття дисциплінарної справи.
92. По-друге, щодо посилань позивачки на те, що по всіх суддях Окружного адміністративного суду міста Києва, які подавали заяви про відставку, розгляд заяв ВРР був зупинений, Верховний Суд звертає увагу, що вказане не відповідає дійсності.
93. Згідно з Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
94. Разом з тим, після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва, ВРП приймала рішення щодо звільнення суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку, зокрема, ОСОБА_4 звільнена з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку (рішення ВРП №620/0/15-24 від 29.02.2024), ОСОБА_5 звільнена з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку (рішення ВРП №1765/0/15-24 від 06.06.2024).
95. Стосовно правової природи дискримінації, Суд вважає за доцільне звернути увагу на думку вітчизняних правників які, зокрема, зазначають «Дискримінація сама по собі є уособленням порушенням балансу між юридичним становищем різних суб'єктів за однакових умов» [Мірило верховенства права (правовладдя) національного рівня: практика України / за заг. ред. М. Козюбри. Центр дослідження проблем верховенства права та його втілення в національну практику України Національного університету «Києво-Могилянська академія». Київ, 2021.С.86].
96. За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
97. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
98. Згідно з вищенаведеною дефініцією поняття «дискримінація», остання має місце лише тоді коли порушення прав відбувається з причини певної ознаки особи. Таке тлумачення у повній мірі відповідає положенням частини першої статті 24 Конституції України і статті 14 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а також практиці європейського суду з прав людини у справах про дискримінацію.
99. Отже, дискримінацією є поводження з особами у різний спосіб без об'єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях, а також в однаковий спосіб до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
100. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, з метою з'ясування обставин існування дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест: по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції, дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об'єктивні, обґрунтовані підстави.
101. Колегія суддів вважає, що у своїй позовній заяві позивачка не зазначила і не обґрунтувала наявності в неї певної ознаки (раса, колір шкіри, стать, вік та ін.), яка б могла вплинути на прийняття ВРП щодо неї іншого рішення, а також обставин, які б свідчили про певну вибірковість звільнення суддів у відставку. У такому разі має місце припущення позивачки про обмеження її прав, яке не можна пов'язувати з дискримінацією.
102. На переконання колегії суддів, при наданні оцінки діям ВРП щодо розгляду питання про звільнення судді у відставку, насамперед необхідно врахувати, що рішення в такому випадку є індивідуалізованими, тобто приймаються відносно конкретної особи, та перебувають у нерозривному зв'язку з обставинами, що стосуються саме цієї особи. А тому доводи позивачки про наявність прояву дискримінації відносно неї є необґрунтованими.
103. Щодо доводів позивачки про відсутність висновку члена Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_2 у справі №2416/0/6-24, який готувався на засідання ВРП 23.07.2024 у спірних правовідносинах, слід зазначити таке.
104. Відповідно до пунктів 16.1-16.3 глави 16 розділу ІІ Регламенту ВРП питання про звільнення судді з підстав: неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я (пункт 1 частини шостої статті 126 Конституції України); подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України), розглядається Радою на засіданні у пленарному складі.
Заява про відставку або про звільнення за власним бажанням подається суддею до Ради.
Підготовку питань, пов'язаних зі звільненням судді з посади, здійснює доповідач, визначений автоматизованою системою розподілу справ. Підготовка до розгляду питання про звільнення судді з посади доручається члену Ради, на розгляді в якого вже перебуває питання про звільнення судді з посади з інших підстав.
При вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв'язку з досягненням суддею шістдесяти п'яти років.
За результатами попереднього розгляду заяви про звільнення судді доповідач складає висновок.
105. Відповідно до пункту 27.4 Регламенту ВРП створені у Раді документи, що передують розгляду та ухваленню рішень (висновки членів Ради, проєкти рішень тощо), не надаються для ознайомлення до дня ухвалення відповідного рішення, за винятком проєкту висновку, визначеного частиною першою статті 48 Закону.
106. Суд звертає увагу, що відповідачем до відзиву на позовну заяву додано копію висновку члена ВРП ОСОБА_2 від 01.07.2024, складеного за результатами вивчення заяви та доданих матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку (том 1 а.с. 134), що спростовує доводи позивачки про його відсутність.
107. Таким чином, Суд не вбачає порушень з боку відповідача при прийнятті ухвали від 23.07.2024 №2263/0/15-24 «Про зупинення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку із поданням заяви про відставку» та вважає, що така ухвала є законною та скасуванню не підлягає, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
108. Щодо позовних вимог про зобов'язання ВРП розглянути заяву судді ОСОБА_1 про звільнення у відставку відповідно до вимог пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України з огляду на обставини, які були актуальні для розгляду заяви про відставку у місячний строк з дня подачі такої заяви, тобто станом на 25.07.2024, слід зазначити наступне. Суд встановив, що 18.03.2025 ухвалою ВРП №539/0/15-25 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку. Отже, на час розгляду справи спір в цій частині позовних вимог відсутній.
109. Висновуючись на похідному характері заявлених у цій частині вимог та постановленні відповідачем ухвали про залишення заяви позивачки без розгляду, Суд визнає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивачки про звільнення її у відставку.
110. За наведених обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
111. Суд ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29) і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).
112. З уваги на результат розгляду справи, у зіставленні з приписами статті 139 КАС України, понесені позивачкою витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246, 250, 255, 266 КАС, Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 16.04.2025.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко,
О.П. Стародуб,
В.М. Бевзенко,
В.М. Кравчук,
Т.Г. Стрелець,
Судді Верховного Суду