про залишення касаційної скарги без руху
16 квітня 2025 року
м. Київ
справа №300/2827/24
адміністративне провадження №К/990/13943/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року (суддя Микитюк Р.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року (колегія у складі суддів Пліша М.А., Курильця А.Р., Мікули О.І.)
у справі № 300/2827/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - ГУ ПФ України в Івано-Франківській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області» від 22.02.2024 № 2961;
- зобов'язати відповідача з 01.12.2019 провести перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» із врахуванням основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 06.06.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025, позов задовольнив частково. А саме:
- визнав протиправними дії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області» від 22.02.2024 № 2961;
- зобов'язав ГУ ПФ України в Івано-Франківській області з 01.04.2024 провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» від 22.02.2024 № 2961, із врахуванням основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
03.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій остання з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати у певних частинах рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 та в іншій частині залишити зазначене рішення суду першої інстанції без змін, скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 та прийняти у відповідних частинах нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, а також покликається на пп. «а» і «г» п. 2 ч. 5 цієї ж статті зазначеного Кодексу.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, за правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Водночас ч. 3 ст. 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з приписами ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. В той же час мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з врахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, позивач, вказавши на застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без урахування висновків щодо їх правозастосування, викладених у постановах Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 580/10781/23 і від 12.12.2023 у справі № 380/1907/23, не привів аргументів щодо подібності правовідносин у зазначених ним справах та у справі № 300/2827/24.
Разом з тим, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання ж на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу скаржника, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить аргументованих мотивів підстав касаційного оскарження в розумінні п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
У взаємозв'язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
Надаючи окремо оцінку покликанням скаржника на наявність у цьому випадку обставин, за яких норми пп. «а» і «г» пов'язують можливість оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025, що були ухвалені у справі, призначеній та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, Суд зазначає таке.
Доведення обставин, передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте скаржником не обгрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Стосовно ж твердження скаржника про те, що у цьому випадку суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, то таке не заслуговує на увагу, оскільки не відповідає приписам п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.
Таким чином, касаційна скарга не містить обгрунтувань щодо існування обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного провадження, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Також скаржнику слід роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали скарга буде повернута (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).
Керуючись ст.ст. 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 300/2827/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб