про залишення позовної заяви без руху
16 квітня 2025 року
м. Київ
справа №990/166/25
адміністративне провадження №П/990/166/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А.,
суддів: Бевзенка В.М., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії України від 12.03.2025 № 48/зп-25 за пунктами 112, 138 додатку до цього рішення, пунктів 1, 2, 4 рішення №49/зп-25 стосовно ОСОБА_1 , зобов'язання вчинити певні дії,
14.04.2025 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії України, в якій просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами) стосовно ОСОБА_1 за пунктом 112 додатку до цього рішення код кандидата - 0054177, бал « 62,5» та за пунктом 138 додатку до цього рішення код кандидата - 0065668, бал - « 42»;
визнати протиправним і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 ;
зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторне оцінювання виконаних Балтаком Дмитром Олеговичем практичних завдань (код кандидата - 0054177, код кандидата - 0065668) у складі інших членів Вищої кваліфікаційної комісії України та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.
Позовна заява ОСОБА_1 подана за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 14.04.2025 й зареєстрована у автоматизованій системі документообігу Суду 15.04.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючої судді Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Бевзенка В.М., Коваленко Н.В., Чиркіна С.М.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 КАС України.
Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до провадження цього позову, Суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Згідно з пунктами 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Однак, позивачем у позовній заяві не зазначено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини третьої статті 2 КАС України, належать, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
За правилами частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами частин першої, четвертої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частинами першою, другою та четвертою статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
За змістом частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пунктів 5, 8 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Окрім цього, у відповідності з вимогами частин четвертої, сьомої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 як на докази, що підтверджують обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, посилається, у тому числі на такі документи: рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04.03.2024 № 84/ас-24, від 19.06.2024 № 184/зп-24, від 23.10.2024 № 333/зп-24, від 22.01.2025 № 19/зп-25,від 12.03.2025 № 48/зп-25, від 12.03.2025 № 49/зп-25, від 22.02.2025 № 20/зп-25, від 02.11.2016 № 141/зп-16, від 19.06.2024 № 185/зп, інші докази.
При цьому рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які позивач просить визнати протиправним і скасувати, за своїм змістом, спрямованістю, характером та правовою природою належить до індивідуального акта.
Однак, всупереч наведених норм процесуального закону, такі докази до позовної заяви позивачем не додані. Позивач письмово не повідомив Суд про неможливість подання усіх наявних у нього доказів у встановлений законом строк, а також причин стосовно цього, не навів відомостей щодо наявності у нього або у іншої особи цих доказів, про вжиті ним заходи з метою одержання цих доказів. Клопотання про витребовування доказів судом відсутнє.
Також відповідно до частини восьмої статті 160 та частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
ОСОБА_1 за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 15.04.2025 подано до суду заяву, в якій просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон № 3674-VI, у редакції, чинній на час подання позову).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону № 3674-VI)
За правилами статті 2 Закону № 3674-VI платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Зокрема, за приписами пункту 18 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і пункту 2 статті 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» такі особи мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Сама по собі наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства.
Разом з тим, статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
З цією правовою нормою кореспондується і пункт 13 статті 5 Закону № 3674-VI.
Судом встановлено, що предметом цього спору є визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Вирішення цього спору не пов'язано з питанням соціального захисту учасника бойових дій.
Викладене спростовує доводи заявника щодо наявності у суду законодавчо встановленого обов'язку звільнити позивача від сплати судового збору.
Колегія суддів не приймає посилання позивача на висновки Верховного Суду, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2022 у справі № 545/1149/17, оскільки спір в наведеній справі стосувався відведення земельної ділянки учаснику бойових дій.
Щодо посилань заявника на висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 29.01.2025 у справі № 600/3723/24-а, колегія суддів зауважує, що в цій справі висновки стосувались безпосередньо соціальних виплат учасника бойових дій, зокрема, предметом розгляду у наведеній справі були дії органу щодо невиплати індексації (перерахунку) пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" від 01.04.2020 № 251 та щодо відмови сплатити компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III, тобто вирішувались питання соціального захисту учасника бойових дій.
Одночасно у наведеній заявником постанові Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка має статус учасника бойових дій, звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI та частини другої статті 22 Закону № 3551-XII у справах, що стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у сфері соціального захисту, зокрема, щодо нарахування, перерахунку та виплати пенсій, компенсацій та інших соціальних виплат, незалежно від того, чи пов'язані ці правовідносини безпосередньо із набуттям такого статусу.
Закон № 3551-XII має на меті забезпечення належного рівня життя ветеранів війни, зокрема учасників бойових дій. Ця мета досягається, серед іншого, через надання їм пільг, включаючи звільнення від судових витрат у справах, пов'язаних із соціальним захистом.
На відміну від цієї справи, Верховний Суд у постанові від 12.12.2023 у справі № 600/1927/23-а, на яку посилається заявник в обґрунтування доводів про звільнення його від сплати судового збору за подання позову, вирішував питання наявності у учасника бойових дій права на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що також є спором, пов'язаним із соціальним захистом учасника бойових дій.
Однак, у цьому випадку позивач звернувся до суду із позовом, вимоги якого не пов'язані із його соціальним захистом, тому суд відмовляє позивачу у звільненні його від сплати судового збору.
Вимоги, заявлені ОСОБА_1 у позові до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, слід кваліфікувати як три самостійні позовні вимоги немайнового характеру, кожна з яких має відмінний предмет, правову природу та окремий спосіб захисту порушених прав.
Перша вимога про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 12.03.2025 № 48/зп-25, яким затверджено кодовані результати практичного завдання, відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 5 та пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України - оскарження індивідуального адміністративного акта, що безпосередньо вплинув на права позивача як учасника конкурсу.
Друга вимога про визнання протиправними і скасування пунктів 1, 2, 4 іншого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 49/зп-25 так само стосується окремого індивідуального акта, прийнятого в межах конкурсної процедури.
Незважаючи на те, що обидва рішення прийняті одним органом, вони мають самостійні юридичні наслідки, різну фактичну і правову підставу прийняття, а тому кожне з них є окремими немайновими вимогами.
Суд наголошує, що визнанню протиправним індивідуального акта чи окремих його положень кореспондує спосіб захисту права виключно у вигляді його скасування, з огляду на це, заявлена позивачем вимога про зобов'язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України призначити і провести повторний етап конкурсу - є третьою вимогою, що має зобов'язальний характер і не стосується скасування вже прийнятого акта, а спрямована на усунення наслідків порушення прав позивача шляхом вчинення дій органом публічної влади.
Така вимога відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України - зобов'язанням вчинити певні дії у зв'язку з протиправною бездіяльністю, а також пунктом 3 частини другої статті 245 КАС України. Крім того, частина четверта статті 266 КАС України прямо передбачає повноваження Верховного Суду зобов'язувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України до вчинення дій у разі встановлення факту порушення прав особи.
Таким чином, усі три вимоги - про скасування двох різних індивідуальних актів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та про зобов'язання вчинити певні дії - мають самостійний предмет і реалізують різні передбачені законом способи судового захисту, які підлягають окремій оцінці на предмет їх відповідності діям (бездіяльності) відповідача, з урахуванням обставин справи та характеру порушених прав.
Це також відповідає критеріям самостійності позовних вимог у розумінні абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», яка встановлює, що при об'єднанні в одному позові кількох вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо.
Відтак подана ОСОБА_1 позовна заява містить три окремі вимоги немайнового характеру, які не є похідними одна від одної та підлягають окремому врахуванню у процесуальному аспекті.
Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом № 3674-VI.
Частинами першою та другою статті 9 цього Закону передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
З огляду на те, що позовна заява містить три вимоги немайнового характеру, судовий збір за подання такого позову становить 2906,88 грн (з розрахунку: ((3028 х 0,4) х 3)х0,8)
Таким чином, позивачу потрібно доплатити судовий збір у розмірі 2906,88 грн.
Судовий збір за подання позовної заяви до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши позивачу десятиденний строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме надати до суду:
уточнену позовну заяву, в якій викласти обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із посиланням на докази, що підтверджують ці обставини;
докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів);
документ про сплату судового збору у розмірі 2906,88 грн.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 КАС України, Суд
Відмовити ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору за подання позову до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у справі № 990/166/25.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії України від 12.03.2025 № 48/зп-25 за пунктами 112, 138 додатку до цього рішення, пунктів 1, 2, 4 рішення № 49/зп-25 стосовно ОСОБА_1 , зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви в порядку, визначеному цією ухвалою суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута особі, що її подала з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Головуючий суддя А.А. Єзеров
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Кравчук
Суддя С.М. Чиркін